Рішення № 88654186, 06.04.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.04.2020 Справа № 905/262/20 Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (кв. Гайового, 35-А, м. Луганськ, 91021, код ЄДРПОУ 31443937)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» (вул. Павла Новгородцева, 1а, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 31619520)

про стягнення заборгованості в розмірі 72235,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» про стягнення заборгованості в розмірі 72 235,61 грн., з яких: сума заборгованості за спожиту активну електроенергію - 45084,35 грн, заборгованість за перетоки реактивної електроенергії - 427,45 грн, заборгованість за перевищення договірних величин -17469, 51 грн, 3% річних -2827,97 грн., інфляційні нарахування - 6426,33 грн;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання електричної енергії №1381 від 15.08.2017, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за спожиту в грудні 2017 року активну електроенергію в сумі 45084,35 грн., за перетоки реактивної електричної енергії за грудень 2017 року в сумі 427,45 грн та за перевищення договірних величин -17469, 51 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/262/20 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзив на позовну заяву не був наданий.

Поштова кореспонденція суду направлялась на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» (вул. Павла Новгородцева, 1а, м. Бахмут, Донецька область, 84500), та була отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

Дослідивши документи, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

15.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» (Споживач) був укладений Договір №1381 (далі - Договір) про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач зобов`язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач в повному обсязі оплачувати вартість поставленої електроенергії та здійснювати інші платежі за умовами договору, відповідно до п. 2.3.2-2.3.7 та додатку до договору «Порядок розрахунків», зокрема за п. 4.4.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності сплачувати двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин, а також здійснювати компенсацію перетікань реактивної електричної енергії, згідно додатку «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

У відповідності п. 4.4.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Згідно п. 9 додатку до договору «Порядок розрахунків» остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковий період активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків відповідач здійснює на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючі з наступного дня після їх отримання.

Договір, та укладені в його межах додаткові угоди підписані та скріплені печатками обох сторін.

Позивач належним чином виконував зобов`язання за договором та здійснив постачання електричної енергії, що підтверджується актами прийняття-передачі товарної продукції.

Відповідач своєчасно і в повному обсязі не здійснював оплату виставлених рахунків: за фактично спожиту електричну енергію, в зв`язку з чим за період грудень 2017 року борг склав 45084,35 грн; за перетікання реактивної електроенергії в період грудень 2017 року, у зв`язку борг склав 427,45 грн; за перевищення договірних величин електричної енергії у грудні 2017 року, борг склав 17469,51 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» - постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Так, між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1281 від 15.08.2017, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У грудні 2017 року постачальник поставив споживачу електроенергію, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом №1381/12/1 на суму 45176,80 грн, кількість активної енергії 16792 кВт/год;

Акт підписаний сторонами без будь-яких заперечень або зауважень.

Суд дійшов до висновку, що у матеріалах справи наявні докази фактичного існування між сторонами правовідносин з постачання/споживання електроенергії саме за договором №1381 від 15.08.2017.

За фактично спожиту електричну енергію у грудні 2017 року позивач виставив відповідачу рахунок №1381/12/1 від 19.12.2017 на суму 45084,35 грн.

За перетікання реактивної електричної енергії у грудні 2017 позивач виставив відповідачу рахунок №1381/12/3 від 19.12.2017 на суму 427,45 грн.

За перевищення договірних величин електричної енергії у грудні 2017 року відповідачу нараховано 17469,51 грн, відповідно до рахунку №1381/12/4 від 19.12.2017.

Постачальник, виставляв рахунки у відповідності до приписів договору, вказані рахунки містять посилання на договір №1381 від 15.08.2017 та відмітку про їх отримання представником споживача.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розмір заборгованості за фактично спожиту електричну енергію в сумі 45084,35 грн, за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 427,45 грн. та за перевищення договірних величин електричної енергії в сумі 17469,51 грн, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ст.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, разом з цим докази сплати суми заборгованості за спожиту електричну енергію в грудні 2017 року суду не надані, розмір боргу не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення за фактично спожиту електричну енергію в сумі 45084,35 грн, за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 427,45 грн. та за перевищення договірних величин електричної енергії в сумі 17469,51 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2827,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6426,33 грн., що нараховані на зобов`язання за фактично спожиту електричну енергію в сумі 45084,35 грн та за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 427,45 грн.

Виходячи з того, що рахунки відповідачем були отримані 19.12.2017, строк до якого необхідно їх сплатити, відповідно до умов договору, становить 04.01.2018, а отже прострочення зобов`язань починається з 05.01.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних, за кожним зобов`язанням окремо:

- за фактично спожиту електричну енергію, за період з 05.01.2018 по 30.01.2020 (база для нарахування 45084,35 грн) в сумі 2801,41 грн.

- за перетікання реактивної електричної енергії, за період з 05.01.2018 по 30.01.2020 (база для нарахування 427,45 грн) в сумі 26,56 грн.

За допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він є арифметично не вірним, зокрема в частині нарахувань за фактично спожиту електричну енергію, в сумі 2801,41 грн., який за розрахунком суду становить 2801,10 грн.

Разом з тим розрахунок 3% річних за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 26,56 грн є арифметично вірним, а отже вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 28227,66 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2019 року по справі №910/5625/18.

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Кількість місячних індексів інфляційної індексації визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашена відповідна сума грошового зобов`язання. Суд наголошує на принциповості врахування індексів виключно за цілі місяця існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистки №265 від 27.07.2007р. випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6426,33 грн, за кожним зобов`язанням окремо:

- за фактично спожиту електричну енергію, за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 (база для нарахування 45084,35 грн) в сумі 6365.97 грн.

- за перетікання реактивної електричної енергії, за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 (база для нарахування 427,45 грн) в сумі 60,36 грн.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань позивача зазначає, що останнім вірно визначено періоди та базу для нарахування, однак суд, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" встановив, що кінцева сума яка належить до стягнення іншою, зокрема:

- за фактично спожиту електричну енергію, за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 (база для нарахування 45084,35 грн) розмір інфляційних нарахування становить 5653,16 грн.

- за перетікання реактивної електричної енергії, за період з 01.02.2018 по 31.12.2019 (база для нарахування 427,45 грн) розмір інфляційних нарахування становить 53,60 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 5706,76 грн.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сума судового збору розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» про стягнення: 1) 45084,35 грн за використану активну електроенергію - задовольнити; 2) 427,45 грн - за перетікання реактивної електроенергії - задовольнити; 3) 17469, 51 грн за перевищення договірних величин- задовольнити; 4) 2827,97 грн 3% річних- задовольнити частково у сумі 2827,66 грн; 5) 6426,33 грн інфляційних втрат - задовольнити частково в сумі 5706,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» 45084,35 грн за використану активну електроенергію, 427,45 грн - за перетікання реактивної електроенергії, 17469,51 грн за перевищення договірних величин, 2827,66 грн 3% річних, 5706,76 грн. інфляційних втрат, витрати на оплату судового збору в сумі 2081,05 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.04.2020 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.04.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» (кв. Гайового, 35-А, м. Луганськ, 91021, код ЄДРПОУ 31443937)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» (вул. Павла Новгородцева, 1а, м. Бахмут, Донецька область, 84500, код ЄДРПОУ 31619520)

Суддя О.М. Сковородіна