Ухвала суду № 88653593, 07.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/9187/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" Івана Мазепи, 3,оф 197, м. Київ, 01010

до Фізичної особи- підприємця Гайдара Івана Григоровича АДРЕСА_1

про зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати відповідача підписати акт приймання - передачі від 31.03.2018 року до Договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди обладнання № 1007/17 від 10.07.2017 року, зокрема, шляхом самовільного вилучення орендованого майна, позбавивши позивача як орендаря можливості користування предметом оренди, та відмовившись підписати акт приймання - передачі обладнання від 31.03.2018 до вказаного договору оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, оскільки надана до суду в якості доказів сплати судового збору квитанція № ПН1014977 від 12.07.2019 на суму 1921,00 грн., платником за якою є Лукошкіна Ю.Ю. , не може вважатись належним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна виробнича компанія "СІТІМЕДАЛЬЯНС" до Господарського суду міста Києва, та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зокрема, шляхом подання до суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі самим позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2019 року, з урахуванням заяви позивача б/н від 17.07.2019 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9187/19, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.

Окрім цього, розглянувши в судовому засіданні 09.10.2019 подану до початку судового засідання 26.09.2019 через відділ діловодства заяву позивача від 26.09.2019 року про збільшення позовних вимог, судом розцінено дану заяву як пред`явлення додаткової вимоги - "Розірвати Договір оренди обладнання №1007/17 від 10.07.2017, укладений між Фізичною особою-підприємцем Гайдаром Іваном Григоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС", починаючи з 30 березня 2018 року" та зважаючи на те, що пред`явлення додаткової вимоги є правом позивача, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170, 173 Господарського процесуального кодексу України та подана до суду до закінчення підготовчого засідання, остання прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце додаткова вимога позову, з урахуванням якої здійснювався розгляд спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 року у справі № 910/9187/19 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІМЕДАЛЬЯНС" до Фізичної особи - підприємця Гайдара Івана Григоровича.

Судом встановлено за матеріалами справи, що 02.08.2019 року через канцелярію суду від представника ТОВ "СІТІМЕДАЛЬЯНС" Лукошкіної Ю.Ю. надійшло клопотання б/н від 02.08.2019 року про повернення помилково сплаченого судового збору, в якій остання просить суд повернути сплачений квитанцією № ПН1014977 від 12.07.2019 року судовий збір в сумі 1921,00 грн., оскільки зазначена квитанція не є належним доказом сплати судового збору позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При цьому відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір" платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Отже, особи, які сплачують судовий збір - це ті особи, які звертаються до суду або стосовно яких ухвалене судове рішення.

Платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

Вказаною нормою Закону встановлюється можливість здійснення оплати судового збору іншою особою, але платником має бути особа, яка звертається до суду, що обумовлено необхідністю дотримання платіжної дисципліни платниками судового збору, недопущення безпідставного повернення коштів з державного бюджету та здійснення правильного розподілу судових витрат між учасниками справи за результатами розгляду справи.

Крім того, Державна судова адміністрація України в листі №6-17517/8 від 14.09.2018 року «Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору» вказує про те, що суд при розгляді як позовних заяв, так і заяв на повернення помилково сплачених до бюджету коштів має перевіряти чи є заявник (позивач) платником судового збору відповідно до документів, що підтверджують перерахування коштів до бюджету, та наголошує на необхідність дотримання вимог статті 2 Закону України «Про судовий збір» у частині звернення до суду з підтверджуючими документами щодо сплати судового збору саме платником цього збору.

Також ДСА зазначає, що за результатами розгляду відповідної заяви платника про повернення з бюджету коштів судового збору (як помилково зарахованих) і документів, що підтверджують сплату судового збору, а також після підтвердження наявності інформації про відповідний платіж у виписці з аналітичного рахунку, що відкритий в Державній казначейській службі України для зарахування надходжень від сплати судового збору, суд відповідно до вимог пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, направляє платнику Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету для подальшого звернення до органів Державної казначейської служби України. Платник, отримавши Подання, звертається до органів Казначейства із заявою про повернення коштів з бюджету.

Судом встановлено за матеріалами справи, що позивачем в якості доказів сплати судового збору до матеріалів позовної заяви надано квитанцію № ПН1014977 від 12.07.2019 на суму 1921,00 грн., платником за якою є гр. Лукошкіна Юлія Юріївна , яка згідно наданих документів є представником позивача та діє на підставі договору про надання правової допомоги № 429-26/04 від 26.04.2019 року та ордеру серії ЛВ № 171269 від 12.07.2019 року, та не є особою, яка зверталась до суду з даним позовом (позивачем).

Враховуючи вищевикладене, оскільки гр. Лукошкіна Ю.Ю. , якою сплачено судовий збір квитанцією № ПН1014977 від 12.07.2019 на суму 1921,00 грн., не є позивачем у даній справі, за висновками суду дане клопотання задоволенню не підлягає.

В свою чергу суд звертає увагу, що вказана громадянка відповідно до Закону України "Про судовий збір" має право звернутися з заявою поза даним судовим провадженням щодо повернення помилково зарахованих до бюджету коштів в порядку, встановленому Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787.

Керуючись ст.ст. 123, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання гр. Лукошкіної Юлії Юріївни про повернення помилково сплаченого судового збору в сумі 1921,00 грн. відмовити.

Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 07.04.2020 року та оскарженню не підлягає.

Суддя А.М.Селівон