Рішення № 88653485, 07.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/80/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8)до проТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26) стягнення 53650,57 грн.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі-Відповідач) про стягнення 53650,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №сс0139а8кп від 01.08.2018 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «АУДІ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6123613, а тому Позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/80/20, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2020 направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 14.01.2020 уповноваженим особам Сторін ухвали суду від 09.01.2020, поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого на адресу Відповідача.

21.01.2020 через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Крім того, Відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Суд, розглянувши заяву Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, приходить до висновку, що дана Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Дослідивши матеріали позовної заяви, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, Суд зазначає, що дана справа є малозначною в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а тому заперечення Відповідача щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження Судом не приймаються, так як частини 2-6 статті 250 ГПК України у даному випадку не застосовуються.

23.01.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

01.08.2018 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №сс0139а8кп, предметом якого є страхування транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску. Копія договору міститься в матеріалах справи. (а.с. 28-35)

Як вбачається з матеріалів справи, 02.03.2019 по Столичному шосе, 103 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол), копія якого наявна в матеріалах справи. (а.с. 10)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» виставлений Рахунок-фактура №39030542 від 05.03.2019 на ремонт транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на суму 52631,75 грн. (а.с. 14)

Відповідно до Страхового акта №АХА2453668 від 13.03.2019 Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 544 248 від 14.03.2019 із зазначенням призначення платежу: «Страхове відшкодування згідно акту №АХА2453668, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 рах № НОМЕР_4 ВІД 05.03.19». (а.с. 12-13, 9)

Висновком №122/19 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, складеного судовим експертом Ковалем Ігорем Миколайовичем, від 22.03.2019, визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 53692,20 грн. (а.с.15-25)

16.05.2019 Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується копією експрес накладної № 7616048. (а.с.7-8).

За інформацією, наданою МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6123613, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 2000грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 48000,00 грн. відповідно до встановлених Полісом № АМ/6123613 лімітів відшкодування по майну та франшизи. Крім того, у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування Позивач просить стягнути з відповідача 4554,08 грн. пені, 674,35грн. інфляційних втрат та 422,14 грн. 3 % річних.

В обґрунтування заперечень проти позову, Відповідач стверджує про безпідставність заявлених вимог з посиланням на недоведеність Позивачем належними доказами вини особи, яка керувала транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення (Європротокол) не доводить вину водія. Крім того, Відповідач додатково вказує, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) складений із істотним порушенням Інструкції по заповненню повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). З наведених підстав просить відмовити у позову в повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов`язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №сс0139а8кп від 01.08.2018, предметом якого є страхування транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь Страхувальника 50000,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/12500/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Суд зазначає, що на підтвердження вини особи, яка керувала транспортним засобом «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , Суду надано повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 02.03.2019.

Відповідач, в обґрунтування заперечень проти позову наполягає на безпідставності заявлених вимог з посиланням на недоведеність Позивачем належними доказами вини особи, яка керувала транспортним засобом «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Сам лише факт складання та підписання обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення (Європротокол) не доводить вину водія. Крім того, Відповідач зазначає, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) складенє із істотним порушенням Інструкції по заповненню повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

Суд не приймає наведені заперечення Відповідача як такі, що не ґрунтуються на положення чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.03.2019, вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , заподіяно пошкодження переднього бамперу.

Суд зазначає, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП.

Разом з тим, зі змісту Європротоколу Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась під час руху по перехрестю з круговим рухом, в графі 11 Повідомлення зазначено, що транспортний засіб «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , дістав пошкодження заднього бамперу, в графі 14 Повідомлення «Мої зауваження» водієм автомобілю марки «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазначено, що під час зіткнення транспортний засіб не рухався, зі схеми ДТП (графа 13) вбачається, що транспортний засіб «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух заднім ходом, тому наведене свідчить про порушення водієм цього транспортного засобу п. 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Суд зазначає, що відповідно до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У зв`язку з тим, що між учасниками ДТП спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, водій, винний у вчиненні ДТП, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

При цьому, наявність недоліків у європротоколі, зазначених відповідачем, та відсутність відміток у графі "свідки", не нівелюють доказової сили вказаного документу, зважаючи на відмітки, вчинені учасниками в графі 12 «Обставини».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015 року у справі №910/19243/14.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, складене учасниками ДТП відповідно до норм чинного законодавства, і є належним доказом вини особи, що скоїла ДТП.

Таким чином, Суд за змістом Європротоколу встановив обставини скоєння ДТП та особу, відповідальну за заподіяну шкоду.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.03.2019 як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та те, що винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій транспортного засобу «TOYOTA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об`єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (пункт 22.1 статті 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (статті 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4, 32.7 статті 32 Закону).

При визначенні розміру заподіяної шкоди, що підлягає виплаті Відповідачем як страховиком винної особи, у даному випадку Суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля марки «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку, виставленому станцією технічного обслуговування (Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ»).

Як вже було вказано вище, у Рахунку-фактурі №39030542 від 05.03.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 52631,75 грн.

Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, зобов`язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, рахунок-фактура Товариства з обмеженою відповідальністю «Ауді-Центр Київ» №39030542 від 05.03.2019 та платіжне доручення № 544 248 від 14.03.2019 визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 911/482/17.

Крім того, відповідно до п.7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів.

Згідно з п.1.6 вищевказаної Методики строк експлуатації - це період часу від дати виготовлення колісного транспортного засобу до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2018, а отже, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (15.10.2019) строк експлуатації означеного автомобіля не перевищував сім років.

Крім цього, п.7.39 зазначеної Методики визначено, що винятком, стосовно використання зазначених вище вимог є, зокрема, випадок якщо колісні транспортні засоби експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Суд зазначає, що доказів існування обставин, які є винятковими відповідно до п. 7.39 Методики, стосовно застрахованого Позивачем автомобіля матеріали справи не містять.

Отже, з наявних в матеріалах справи документів Судом не встановлено наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу автомобіля «Audi Q7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , при визначенні розміру страхового відшкодування.

Судом встановлено, що Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 544 248 від 14.03.2019 із зазначенням призначення платежу: «Страхове відшкодування згідно акту №АХА2453668, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 рах № НОМЕР_4 ВІД 05.03.19».

Згідно з п.1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а відповідно до п.2.3 Методики вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, враховуючи визначені Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6123613 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 48000 грн.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 21.08.2019 по 05.12.2019 у розмірі 422,14 грн. та інфляційні у розмірі 674,35 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов`язанням.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15.

Оскільки дані правовідносини сторін виникли не з договірних правовідносин, а з інших підстав, передбачених цивільним законодавством й Сторонами не визначено строку виконання боржником його зобов`язання відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, Суд враховує положення часини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено Судом, 16.05.2019 Позивачем надіслано на адресу Відповідача заяву на виплату страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується копією експрес накладної з датою отримання кореспонденції 20.05.2019 . (а.с. 7-8)

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Таким чином, обов`язок Відповідача по виплаті страхового відшкодування у розмірі 48000,00 грн. на момент розгляду даної справи настав.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем виплати страхового відшкодування у розмірі 48000,00 грн. за загальний період прострочки з 21.08.2019 по 05.12.2019 у розмірі 422,14 грн.. вважає, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі оскільки розрахунок Позивача є арифметично вірним

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 674,35 грн. за загальний період прострочки з 21.08.2019 по 05.12.2019 підлягають задоволенню в заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

При зверненні до Суду з вказаним позовом Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.08.2019 по 05.12.2019 у розмірі 4554,08 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено Судом, 16.05.2019 Позивачем надіслано на адресу Відповідача заяву на виплату страхового відшкодування у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується копією експрес накладної з датою отримання кореспонденції 20.05.2019 . (а.с. 7-8)

З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та момент отримання заяви про страхове відшкодування, останнім днем строку виплати Відповідачем страхового відшкодування було 18.08.2019.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язання, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов`язання з 21.08.2019 по 05.12.2019 у розмірі 4554,08 грн. вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 4554,08 грн. за загальний період прострочки з 21.08.2019 по 05.12.2019 підлягають задоволенню в заявленому Позивачем розмірі, оскільки

Таким чином, з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 48000,00 грн., пеня в розмірі 4554,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 674,35 грн. та 3% річних у розмірі 422,14 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення 53650,57 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) страхове відшкодування у розмірі 48000,00 грн. (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.), пеню в розмірі 4554,08 грн. (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят чотири грн.. 08 коп.), інфляційні втрати у розмірі 674,35 грн. (шістсот сімдесят чотири грн. 35 коп.), 3% річних у розмірі 422,14 грн. (чотириста двадцять дві грн. 14 коп.), судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 квітня 2020 року

Суддя О.В. Чинчин