Ухвала суду № 88648424, 03.04.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2858/20 2-з/335/36/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Макаров В.О., розглянувши заяву прокуратури Запорізької області про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява заступника прокурора Запорізької області в інтересах Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, визнання спадщини відумерлою та передачу майна.

03.04.2020 року прокуратурою Запорізької області подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заступник прокурора просить суд накласти арешт на нерухоме майно – квартиру, загальною площею 66,24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1506457323101, право власності на яку належить ОСОБА_1 .

Як вбачається з заяви, прокуратурою Запорізької області під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017080060002226 зареєстрованого 19.06.2017 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, за фактом шахрайського заволодіння квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради.

Так, згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 09.07.1998 року № 17, виданим на підставі розпорядження від 09.07.1998 року № 17-Р, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 26,24 кв.м., зареєстровано 11.12.1998 року Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 , про що зроблено запис у реєстровій книзі за № 188/34584.

Про наявність указаного права на житло ОСОБА_2 також свідчить відомості, які містяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 141648, зокрема у висновку про реєстрацію будинку, довідки про належність будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстрованого інвентаризаційним бюро в реєстраційній книзі домоволодінь за № 188/34584.

01.03.2018 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області складено актовий запис № 1442 просмерть ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017080060002226 від 19.06.2017 року встановлено, що від імені померлого ОСОБА_2 , шляхом підроблення його підпису, укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 26,24 кв.м. (висновок експерта № 116 від 28.09.2018 року). Покупцем виступила ОСОБА_1 .

Факт неможливості вчинення ОСОБА_2 вказаного правочину також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 01.03.2018 року № 700, відповідно до якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_3 .

Дата смерті ОСОБА_2 06.02.2018 року підтверджується актовим записом про смерть № 1442 від 01.03.2018 року, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області.

Отже, на момент укладання договору купівлі-продажу квартири до констатовано смерть ОСОБА_2 .

Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 після своєї смерті не міг бути учасником будь-якого правочину, договір купівлі-продажу від 14.03.2018 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивач вважає таким, що порушує публічний порядок, норми ст. 41 Конституції України та на підставі ст.ст. 203, 21, ч. 1 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09.07.1998 року № 17, виданим Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради згідно з розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації від 09.07.1998 року № 17-р, яким передано у приватну власність ОСОБА_2 квартиру, загальною площею 26,24 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на житло зареєстровано 11.12.1998 року Запорізьким міським бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за № 188/34584.

Відповідно до листа КУ «Запорізьке бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради від 03.05.2018 року № 01-15/3770, тіло ОСОБА_2 рідними не затребувались, смерть зареєстрована цією установою в міському відділ ДРАЦС м. Запоріжжя 01.03.20218 року під актовим записом № 1442, тіло померлого поховано СКП «Запорізька ритуальна служба» 17.04.2018 року.

За інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 58102216 від 29.10.2019 року та № 58102243 від 29.10.2019 року, виданих Третьою запорізькою державною нотаріальною конторою, заповіти, спадкові договори ОСОБА_2 не укладались, спадкова справа після його смерті не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Указані відомості свідчать про відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , як за заповітом, так і за законом.

Перед смертю померлий проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради інформацією від 15.10.209 року № 01.17/02/5863, згідно з якою станом на лютий 2018 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.10.1973 року зареєстрований лише ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, на момент смерті ОСОБА_2 був єдиний власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведені обставини на думку позивача свідчать про наявність правових підстав для визнання відумерлої спадщини у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належної за життя на праві власності останньому, який помер, та передачі її територіальній громаді в особі Запорізької міської ради.

Проте, право власності на вказану квартиру, внаслідок незаконного вчинення правочину, зареєстровано за відповідачем, що перешкоджає органу місцевого самоврядування виконати покладений статтею 1277 ЦК України обов`язок та реалізувати своє право звернення до суду з відповідною заявою, що в свою чергу, зумовлює спір про право.

З метою вжиття вичерпних заходів на захист інтересів держави, для фактичного передання спірної квартири як об`єкта відумерлої спадщини у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя прокурором заявлено позовні вимоги про визнання відумерлою спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , до складу якої входить спірна квартира, та передання її у власність територіальній громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Наразі, ОСОБА_1 як власник майна в порядку ст. 174 КПК України може у бідь-якій момент звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного на спірну квартиру під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, та як власник цього майна в порядку ст. 319 ЦК України може розпорядитися нею шляхом її відчудження.

У разі відчудження спірного об`єкту нерухомості на користь третіх осіб, передача квартири як об`єкта відумерлої спадщини у комунальну власність стане неможливою з огляду на положення ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що зведе нанівець зусилля суду та прокурора по розгляду вказаної справи.

За таких обставин повне поновлення інтересів держави буде можливим лише при пред`явленні позовів до наступних власників нерухомості, які нестимуть надмірний тягар відповідальності за незаконне набуття права власності на спірну квартиру та подальше її відчудження. Тобто будуть позбавлені права власності, внаслідок незаконних дій, вчинених не з їхньої вини, що суперечить принципу пропорційності втручання у мирне володіння своїм майном.

Крім того, якщо судом будуть визнані обґрунтовані позовні вимоги прокурора та одночасно ОСОБА_1 відчужено спірний об`єкт нерухомості, то суд не забезпечить поновлення порушених інтересів держави, що робить право на судовий захист ілюзорним та суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки самі по собі обставини відчудження спірної квартири вже свідчать про шахрайські дії, спрямовані на її незаконне заволодіння, то існує небезпідставне припущення того, що подальше її відчудження може мати місце задля ускладнення процедури фактичної передачі квартири у комунальну власність.

На підставі викладеного, застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно: квартиру АДРЕСА_2 на думку прокуратури Запорізької області є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з урахуванням предмету спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушення прав та інтересів. У зв`язку з цим заступник прокурора Запорізької області просить забезпечити позов.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Вивчивши заяву та матеріали справи, суд приходить до висновку щодо задоволення заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на

майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що є підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову, а заява позивача підлягає задоволенню, оскільки вона спрямована на забезпечення прав сторони в спорі, запобіганню негативних наслідків, можливому забезпеченню виконання рішення суду в майбутньому, а тому саме достатнім для забезпечення прав сторони буде вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1506457323101.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву прокуратури Запорізької області про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру загальною площею 66,24 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1506457323101, право власності на яку належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя В.О. Макаров