Рішення № 88645260, 08.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 квітня 2020 року справа №640/4409/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві)провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 червня 2018 року №0124479-1310-2658В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідач здійснив визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно з порушенням пункту "б" підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки розрахунок суми податку зроблений відповідачем із розрахунку загальної площі об`єкта оподаткування без врахування кількості співвласників та пільг кожного співвласника, що фактично є подвійним оподаткуванням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі 640/4409/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, вказавши, що з наявної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що позивач є власником 1/1 житлового будинку, загальною площею 257,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; при цьому ні позивачем, ні іншою співвласницею, ОСОБА_2 , не було подано відповідачу заяву про визначення особи, яка буде сплачувати податок на нерухомість, що є їх спільною сумісною власністю, у той час, як у відповідача відповідні повноваження відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить 1/1 житлового будинку, загальною площею 257,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2018 року за №0124479-1340-2658, яким ОСОБА_1 визначено відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за платежем: "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз особ, які є власн об`єктів житлов нерух 18010200" за 2017 рік в розмірі 3 302,40 грн.

Крім того, ГУ ДФС прийняло аналогічне податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року за №0125601-1310-2658, яким, відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 267 Податкового кодексу України, визначено податкове зобов`язання за платежем: "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз особ, які є власн об`єктів житлов нерух 18010200" за 2017 рік в розмірі 3 302,40 грн. ОСОБА_2 - дружині позивача.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, яка рішенням від 08 лютого 2019 року за №913/П/99-99-11-05-01-25 залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення рішення від 18 січня 2018 року за №0124479-1310-2658 - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 підпункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом "б" підпункту 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб здійснюється наступним чином: якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Згідно з підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Таким чином, у випадку якщо об`єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є один з осіб-власників, визначений за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. При цьому база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Житловий будинок загальною площею 257,60 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу та його дружині на праві спільної сумісної власності та частка кожного складає 1/1 що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 липня 2018 року за №131638921.

Відповідач у своєму відзиві визнає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2018 року за №0125601-1310-2658 про визначення грошового зобов`язання ОСОБА_2 - дружині позивача, прийняті відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України та визначають ідентичне грошове зобов`язання за 2017 рік у розмірі 3 302,40 грн. за один і той самий об`єкт оподаткування.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 та його дружина не подавали до контролюючого органу заяви про визначення особи, яка буде сплачувати податки, внаслідок чого ГУ ДФС не наділене повноваженнями самостійно визначати особу, яка буде сплачувати податок, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, в інших випадках, визначених цим Кодексом. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Таким чином, відповідач мав самостійно звернутись до ОСОБА_1 або його дружини, як платника податків, із запитом щодо надання інформації, однак, не зробив цього.

При цьому, норми Податкового кодексу України не містять обов`язку платника податків самостійно звертатися до контролюючого органу з заявою про визначення особи, яка буде сплачувати податок за об`єкт житлової/нежитлової нерухомості, що перебуває у спільній сумісній власності, а також не визначають, що контролюючий орган має право визначити грошове зобов`язання кожному із співвласників за один об`єкт оподаткування у разі неподання ними заяви про особу, яка буде сплачувати податок за об`єкт нерухомого майна, що є їх спільною сумісною власністю.

За таких підстав, на думку суду, твердження відповідача про законність визначення грошового зобов`язання за платежем: "Податок на нерухоме майно, відмінне від зем ділянки, сплачений фіз особ, які є власн об`єктів житлов нерухомості 18010200" за 2017 рік подвійно в розмірі 3 302,40 грн. позивачу та його дружині, у зв`язку з неподанням ними заяви про визначення особи, яка буде сплачувати податок за об`єкт нерухомості, що є їх спільною сумісною власністю, є помилковим, та таким, що суперечить нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 18 червня 20168 року №0124479-1310-2658 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Разом з тим, комісія за платіж у сумі 15,68 грн. не є судовим збором та не належить до витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до положень частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відшкодуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 18 червня 2018 року №0124479-1310-2658.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко