Рішення № 88645011, 08.04.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року справа № 580/426/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

04.02.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Драченка В.В. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 43142920) (далі – відповідач) від 11.01.2020 за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів:

№0000953305 про застосування штрафних санкцій в сумі 6800,00грн.;

№0000963305 про застосування штрафних санкцій в сумі 1,00грн.

Позов мотивований тим, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі незаконної перевірки, яка проведена з перевищенням повноважень. Позивач стверджує про відсутність посилань в акті перевірки на звернення, а у наказі відсутні посилання на конкретні підстави перевірки, що з огляду на рішення Верховного Суду у справах №820/6001/16 та №820/4891/18 свідчить про порушення відповідачем процедури. Вказує, що акт перевірки не містить належних доказів вчинення позивачем порушення законодавства. Зокрема, бармен пояснював посадовим особам відповідача, що продаж кави без товарного чеку відноситься до господарської діяльності іншого суб`єкта господарювання (ФОП ОСОБА_2 ), зареєстрованого за цією ж адресою, що перебуває на спрощеній системі оподаткування. Стверджує, що має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а факту продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці не зафіксовано. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 10.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю десять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.

Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу відповідач отримав 11.02.2020, а позивач – 20.02.2020.

19.03.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що за наслідками перевірки діяльності позивача у ресторані “Вільшанка” виявлено факт продажу кави без проведення операції через РРО та видачі фіскального чеку. Також виявлено факт продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці за відсутності документа, що підтверджує статус ресторанного господарства. Кавомашину позивач використовує у власній господарській діяльності на підставі оплатного договору найму обладнання від 01.01.2019 з ФОП ОСОБА_2 та відповідного акту прийому-передачі. Вказаний суб`єкт господарської діяльності не використовує згідно з даними бази даних АІС "Податковий блок" працю ОСОБА_3 (бармена), який під час фактичнї податкової перевірки здійснив контрольно-розрахункову операцію без видачі фіскального чека. Водночас позивач використовує у власній господарській діяльності зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи РРО з фіскальним номером 3000468648, введений в експлуатацію 20.09.2018.

03.04.2020 на адресу суду надійшла заява представника позивача - Драченка В., в якій він повідомив, що докази про понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в Черкаському окружному адміністративному суді надасть протягом 5 днів за днем оприлюднення рішення в Єдиному реєстрі судових рішень.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 24.07.2018 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі наказу від 28.11.2019 №728 та направлень службові особи відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності у ресторані “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за згаданою вище адресою.

За її наслідками складений акт від 09.12.2019 №214/23-00-33-05-0403/ НОМЕР_1 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано, що 28.11.2019 у вищевказаному приміщенні на підставі наказу та направлень, які вручені під підпис працівнику, що здійснює розрахункові операції, ОСОБА_3 28.11.2019, протягом 28.11.2019-07.12.2019 здійснено фактичну перевірку позивача. В результаті проведено контрольно-розрахункову операцію з придбання кави американо, кави еспресо, молока на суму 72,00грн. Продавець ОСОБА_3 отримав кошти, видав товар, не провівши розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій та не видавши розрахунковий документ (фіскальний чек).

Також в акті перевірки зазначено про здійснення продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці та не надано документ, який підтверджує статус ресторанного господарства.

Вищевказаний акт перевірки підписаний позивачем без заперечень. За наслідком адміністративного оскарження його висновки залишені без змін. На його підставі відповідач прийняв спірні ППР про застосування штрафних санкцій від 11.01.2020: №0000953305 на суму штрафу 6800,00грн., №0000963305 – штраф у розмірі 1,00грн.

На підставі ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Оскільки позивач не заявила предметом спору наказ від 28.11.2019 №728 про проведення перевірки, доводи щодо відсутності підстав для проведення перевірки, незаконності дій суд не врахував з огляду на межі заявлених позовних вимог.

Посилання позивача на рішення Верховного Суду від 20.10.2018 у справі №820/6001/16 та від 18.12.2018 у справі №820/4891/18 не є обґрунтованими, оскільки предметом спору у вказаних справах є визнання протиправними та скасування наказів на проведення фактичної перевірки, а, отже, - не є подібними цьому спору.

Надаючи оцінку спірним рішенням суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо ППР №0000963305 на суму 1,00 грн. за непроведення розрахункової операції через РРО суд врахував таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

В акті перевірки позивача зафіксовано факт продажу кави американо, кави еспресо, молока на суму 72,00грн. без проведення розрахунку та видачі продавцем ОСОБА_3 розрахункового документа (фіскального чеку).

Позивач не заперечував факту трудових відносин із ОСОБА_3 . Згідно з письмовими поясненнями вказаної особи від 28.11.2019, наданими під час перевірки, він працює барменом у ФОП ОСОБА_1 у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі трудового договору. Ним також не заперечувалось реалізацію вищевказаної продукції без видачі фіскального чека. Також у поясненнях зазначено, що реалізація кави відноситься до ФОП ОСОБА_2 .

Вказане порушення зафіксовано службовими особами відповідача за місцем здійснення господарської діяльності позивача, яке вчинене її найманим працівником.

Суд врахував, що відповідно до договору найму обладнання від 01.01.2019 б/н позивач отримує у платне користування базу під кавомашину La Cimbali-1,0 з терміном оренди до 31.12.2019. Додатком до нього підтверджено отримання позивачем орендованого обладнання. Отже, наданими відповідачем доказами підтверджується використання відповідачем обладнання для виготовлення кави. Водночас відсутні належні та достовірні докази реалізації кави ФОП ОСОБА_2 , з огляду на що такі доводи позивача не враховані.

Пунктом 1 ст.17 Закону №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Тому суд дійшов висновку, що застосований згідно з ППР №0000963305 до позивача штраф у розмірі 1 грн. за невидачу розрахункового документу під час продажу товарів є правомірним.

Щодо ППР №0000953305 на суму 6800,00 грн. суд врахував таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі – Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

На підставі п.19-1.1.14. ст.19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням;

Відповідно до підп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

На підставі абз.10 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що на відповідача покладені повноваження застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб`єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР.

Частиною 12 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з п.11 ч.1 ст.15-3 Закону №481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ч.6 ст.15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів.

Згідно з п.1.3 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219 (далі – Правила №219), ресторанне господарство – вид економічної діяльності суб`єктів господарської діяльності щодо надавання послуг відносно задоволення потреб споживачів у харчуванні з організуванням дозвілля або без нього.

Пунктом 1.5 Правил №219 визначено, що заклади (підприємства) ресторанного господарства поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари, - та на класи (перший, вищий, люкс).

Роздрібна торгівля алкогольними напоями регулюється також Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 №854 (далі - Правила №854).

Відповідно до абз.2 п.2 Правил №854 роздрібна торгівля алкогольними напоями здійснюється через спеціалізовані підприємства, в тому числі фірмові, спеціалізовані відділи (секції) підприємств з універсальним асортиментом продовольчих товарів, а також заклади ресторанного господарства.

Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце торгівлі – це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 04.09.2018 у справі №820/1335/17, що обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

ВС вказав, що здійснювати продаж алкогольних напоїв на розлив має право підприємство ресторанного господарства або спеціалізований відділ, що має статус суб`єкта господарювання громадського харчування, суб`єкта господарювання з універсальним асортиментом товарів за умови наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та зареєстрованими видами економічної діяльності за кодами класифікації КВЕД-2010 - 56.10-56.30.

Перевіряючи наявність у позивача вищевказаних критеріїв з урахуванням вказаних висновків ВС суд врахував, що ліцензія на право здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями (а.с.20) була надана за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Лозівок, вул. Лиманна, буд.3, бар, 21 кв.м. Тобто, за місцем здійснення господарської діяльності позивача, за якою проведено фактичну перевірки.

Згідно з даними ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є “Обслуговування напоями” (КВЕД 56.30).

Додатком до ліцензії №23250308201902426 підтверджується використання позивачем електронного касового апарату №3000468648 МІНІ-ФП54.01.

Отже, у позивача наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у вищевказаному приміщенні, що за площею відповідає вимогам для місця торгівлі алкогольними напоями, зареєстрований вид економічної діяльності, наявний реєстратор розрахункових операцій для такої діяльності.

Водночас факт продажу позивачем алкогольних напоїв для споживання їх на місці продажу не зафіксовано в акті перевірки. Матеріали податкової перевірки не містять жодного належного та достовірного доказу щодо таких фактів позивача, у т.ч. відносно конкретних фізичних осіб.

Отже, відповідач не довів порушення позивачем приписів ч.6 ст.15-3 Закону №481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, що виключає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абз.9 ч.2 ст.17 цього Закону у розмірі 6800 гривень.

Перевіряючим не здійснено контрольної закупки алкогольних напоїв на розлив, а вищевказаний висновок здійснено на підставі наявності за місцем перевірки прейскуранту цін із зазначенням ціни за різний об`єм.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначеного обов`язку відповідач не дотримався, хоча суд створив всі необхідні умови для його належного судового захисту з дотриманням принципів змагальності та офіційного з`ясування всіх обставин справи. Крім того відповідач не виконав вимоги пункту 5 ч.5 ст.44 КАС України, згідно з яким учасники справи зобов`язані надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи на виконання ч.4 ст.79 КАС України повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Зазначеного обов`язку відповідачем не виконано.

Під час судового розгляду відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу продажу позивачем алкогольних напоїв на розлив та споживання їх на місці продажу.

Тому суд дійшов висновку, що ППР №0000953305 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд врахував таке.

Відповідно до частин 1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати згідно з ч.1 ст.132 КАС України складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тому суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати відповідно до квитанції від 03.02.2020 №0.0.1604068152.1 судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 840,80грн.

Відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд врахував, що у тексті позовної заяви за підписом представника позивача – адвоката В. Драченка зазначено, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

03.04.2020 представник позивача подав суду заяву, в якій повідомив, що подасть докази понесених судових витрат на правничу допомогу протягом 5 днів за днем оприлюднення рішення ЄДРСР.

Суд врахував, що згідно з абзацами 1-3 ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за загальним правилом докази понесення судових витрат на правничу допомогу сторони мають надати суду до часу вирішення спору.

Вказана справа розглянута у письмовому провадженні та судові дебати не проводилися.

Договором про надання правової допомоги позивачу від 21.06.2019 із адвокатом Драченком В.В., який підписав згадану вище позовну заяву, підтверджується залучення позивачем для розгляду справи професійної правничої допомоги. Ним передбачено отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги у формі гонорару. Також передбачено сплату адвокату коштів для покриття фактичних витрат, пов`язаних з угодою (оплата роботи фахівців, транспортні витрати оплата друкарських та копіювальних робіт, оплата послуг нотаріуса, оплата телефонних розмов тощо).

Однак суду не надано доказів оплати позивачем як гонорару адвоката, так і інших витрат, пов`язаних з виконанням вказаної угоди.

Умови щодо оплати гонорару адвокату після розгляду справи судом та оприлюднення рішення зазначеним договором не передбачено. Оскільки позовна заява підписана адвокатом, додаткових клопотань для руху справи з метою своєчасного та об`єктивного вирішення спору ним суду не подано, а судові засідання в справі не призначалися, докази здійснення витрат на друкарські, копіювальні роботи тощо позивач і його представник об`єктивно мали можливість надати суду своєчасно до часу встановленого законом строку для вирішення такої категорії справ.

Суду не надано доказів складання попереднього розрахунку судових витрат, акту приймання-передачі наданої правової допомоги, виставлення рахунку на оплату, деталізованого розрахунку витрат тощо.

Відповідно до частин 3, 4 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Отже, подання доказів понесення витрат на правову допомогу після вирішення спору можливе лише за умови, що з поважних причин такі документи щодо понесених витрат не можуть бути подані вчасно.

Оскільки позивач не надав належних і достовірних доказів понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, не повідомив і не надав доказів суду доказів щодо перешкод для їх своєчасного надання, не навів поважних причин неможливості надання таких доказів, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст.6, 14, 138-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) від 11.01.2020 №0000953305 про застосування штрафних санкцій в сумі 6800,00грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя А.М. Бабич

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 08.04.2020.