Рішення № 88644689, 08.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року м. Київ № 826/7350/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариство «Лебединське хлібоприймальне підприємство»доНаціональної комісії з цінних паперів та фондового ринку провизнання протиправними та скасування рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Лебединське хлібоприймальне підприємство» (далі-позивач/ ПАТ «Лебединське ХПП») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач/ НКЦПФР), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.12.2017 №887 в частині передачі справи на новий розгляд;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.01.2018 №15-СХ-1-Е про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, постанова про накладання санкцій прийнята поза межами повноважень, передбачених законодавством, а саме: новий розгляд справи відбувся без наявний для його підстав; товариство вдруге притягнуто до відповідальності за дії, що були предметом перевірки та за результатами якої не було виявлено порушень на ринку цінних паперів; НКЦПФР вдруге застосувало санкцію, яка була посилена.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення та постанови про застосування санкцій відносно позивача, прийнятих у межах наданих повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями на ринку цінних паперів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

До Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку листом №1449 від 26.052017 звернувся ОСОБА_1 - акціонер ПАТ «Лебединське ХПП».

НКЦПФР, для з`ясування обставин, викладених у вказаному зверненні, направлено рекомендованим листом на адресу ПАТ «Лебединське ХПП» запит №10/1/1630 від 19.05.2017 про надання інформації та копій документів у термін до 09.06.2017.

Листом №185 від 08.06.2017 ПАТ «Лебединське ХПП» надало документи, копії яких вимагались запитом НКЦПФР №10/1/1630 від 19.05.2017. Проте, серед наданих документів біла відсутня копія договору про отримання зворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 3600000 грн.

Листом №209 від 10.07.2017 позивач надав копію запитуваного договору про отримання зворотної безпроцентної фінансової допомоги у розмірі 3600000 грн. від 16.09.2016, укладеного між ПАТ «Лебединське ХПП» та ПАТ «Балтське ХПП», просило врахувати, що не мало наміру не надавати витребувані копії документів та закриту справу у зв`язку з наданням копії договору.

Постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №296-СХ-4-Е від 14.09.2017 за подання не в повному обсязі інформації до Комісії, застосовано до ПАТ «Лебединське ХПП» санкцію у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ПАТ «Лебединське ХПП» подало скаргу №269 від 03.10.2017 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішенням НКЦПФР №887 від 12.12.2017 постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 14.09.2017 №296-СХ-4-Е скасовано, а справу, порушену у відношенні ПАТ «Лебединське ХПП» направлено на новий розгляд.

В подальшому, постановою НКЦПФР №5-СХ-1-Е від 16.01.2018 за подання не в повному обсязі інформації до Комісії застосовано у відношенні ПАТ «Лебединське ХПП» санкцію у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.

Вважаючи вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 12.12.2017 №887 в частині передачі справи на новий розгляд, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Однак, позовні вимоги про скасування рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за результатами вирішення скарг не можуть бути предметом розгляду в адміністративних судах, оскільки такі рішення не породжують певних правових наслідків, не спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і не мають обов`язкового характеру для суб`єктів цих відносин.

Актом, який породжує певні правові наслідки для суб`єкта правовідносин у сфері цінних паперів та фондового ринку, є відповідна постанова, якою безпосередньо встановлюється штрафна санкція.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2017 №887 «Про розгляд скарги публічного акціонерного товариства «Лебединське хлібоприймальне підприємство» від 03.10.2017 №269 на постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів від 14.09.2017 №296-С-4-Е» в частині.

Щодо позовні вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови від 16.0.2018 №15-СХ-1-Е, суд зазначає наступне.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначені в Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 14 ст. 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право: накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Як встановлено судом та вбачається з постанови від 16.01.2018 №15-СХ-1-Е, відповідач застосував до ПАТ «Лебединське ХПП» санкцію, яка передбачена п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з конструкції норми ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" перелік підстав для застосування до юридичних осіб фінансових санкцій є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечується, що позивачем листом від 10.07.2017 №209 надано копію запитуваного договору.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем фактично, хоч і з пропуском встановленого строку, було надано запитувані документи.

Відтак, на час притягнення ПАТ «Лебединське ХПП» до відповідальності, порушення вимог п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» у вигляді подання не в повному обсязі інформації до Комісії було відсутнє, а зміст вищенаведеної норми права встановлює відповідальність за неподання інформації, а не за порушення строку її надання. Натомість відповідачем доказів того, що ПАТ «Лебединське ХПП» було надано інформацію не в повному обсязі та/або недостовірну інформацію суду надано не було.

Відповідно до п. п. 4, 8 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції, зокрема, за несвоєчасне надання інформації інвесторам в цінні папери на їх письмовий запит; невиконання або несвоєчасне виконання рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або розпоряджень, постанов або рішень уповноважених осіб Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо усунення порушень законодавства на ринку цінних паперів.

Проте, відповідачем застосовано до позивача штраф не за несвоєчасне подання інформації, а за неподання такої інформації або її подання не в повному обсязі та/або подання недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови від 16.01.2018 №15-СХ-1-Е про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів у відповідності до п. 7 ч. 1 статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Лебединське хлібоприймальне підприємство» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 77, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Лебединське хлібоприймальне підприємство» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.01.2018 №15-С-1-Е.

3. В решті позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) відшкодувати публічному акціонерному товариству «Лебединське хлібоприймальне підприємство» за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян