Рішення № 88644599, 07.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 р. № 520/14296/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 79 (Херсонський) прикордонного загону (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Перекопська, буд. 175, м. Херсон, Херсонська область, 75000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до 79 (Херсонський) прикордонного загону (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність 79 (Херсонського) прикордонного загону (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 30.07.2018 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум;

- зобов`язати 79 (Херсонський) прикордонний загін (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму 44 851,05 (сорок чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна) гривню 5 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 30.07.2018 року по 29.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 11.08.2017 року по 30.10.2019 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах державної прикордонної служби України на різних посадах Азово-Чорноморського регіонального управління. На речовому забезпеченні перебував в 79 (Херсонському) прикордонному загоні (військова частина 2161).

30.07.2018 року наказом Азово-Чорноморського регіонального управління від 26.07.2018 року № 286-ос позивача визнано не придатним та звільнено з військової служби за станом здоров`я. з

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 сформованої АТ КБ «ПриватБанк» компенсацію за речове майно виплачено лише 29.10.2018 року.

Позивач звернувся до Херсонського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.

Відповідачем листом від 09.12.2019 року № 11/М-124 відмовлено у здійсненні виплати.

Позивач, вважаючи вищевказані дії протиправними, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до приписів ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі-Закон №2011-XIІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону №2011-XIІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, 8 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 № 232, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 за №768/28898 (далі за текстом Інструкція №232), ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці). Військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією.

Згідно з п.1 розділу ІІІ Інструкції №232 офіцери, прапорщики, мічмани набувають права на отримання речового майна за встановленими нормами одночасно з присвоєнням їм першого офіцерського звання чи військового звання прапорщик або мічман. Наступна видача предметів речового майна вказаним категоріям військовослужбовців проводиться після закінчення встановлених строків носіння раніше отриманих речей.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Відповідно до абз.1 п.236 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.

Пунктом 242 Положення передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Абзацом третім пункту 242 Положення встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

При цьому, суд зазначає, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.07.2015 року у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З врахуванням вищевикладеного суд зазначає, що при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідним є застосування норми трудового законодавства.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивача було звільнено з військової служби наказом від 26.07.2018 року №286-ос виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 сформованої АТ КБ «ПриватБанк» компенсацію за речове майно виплачено лише 29.10.2018 року.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно" грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби за заявою (рапортом) особи на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, наявні підстави вважати, що виплата позивачу належної суми компенсації за неотримане речове майно було здійснено відповідачем не у день виключення із списків особової частини, тобто з порушенням строків виплати.

Посилання відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, суд вважає безпідставними, оскільки як зазначив Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності, що узгоджується з практикою Європейського суду с прав людини (рішення "Кечко проти України", "Сук проти України").

З врахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності 79 (Херсонського) прикордонного загону (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 30.07.2018 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум та зобов`язання 79 (Херсонський) прикордонного загону (військової частини 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 30.07.2018 року по 29.10.2018 року.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання 79 (Херсонського) прикордонного загону (військової частини 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму 44 851,05 (сорок чотири тисячі вісімсот п`ятдесят одна) гривню 5 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 30.07.2018 року по 29.10.2018 року суд зазначає, що вказані позовні вимоги є передчасними, зверненими на майбутнє, оскільки в даному випадку спір виник в зв`язку з не виплатою середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, спір щодо суми виплати наразі відсутній.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до 79 (Херсонський) прикордонного загону (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України (вул. Перекопська, буд. 175, м. Херсон, Херсонська область, 75000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 79 (Херсонського) прикордонного загону (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління щодо невиплати ОСОБА_1 30.07.2018 року (в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення по регіональному управлінню) належних звільненому працівникові сум.

Зобов`язати 79 (Херсонський) прикордонний загін (військова частина 2161) Азово-Чорноморського регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 30.07.2018 року по 29.10.2018 року.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.