Рішення № 88644437, 08.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/590/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 12.02.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - МО України), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 14 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.12.2019 №174, яким йому відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Свої вимоги мотивує тим, що у зв`язку із встановленням йому 03.04.2019 при первинному огляді ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Ухвалою судді від 19.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 11.03.2020 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи №620/590/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений ухвалою суду строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності за наслідками повторного огляду після спливу дворічного терміну після встановлення ступеня втрати працездатності. Враховуючи наведене, вважає, що підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з таких підстав.

Судом встановлено, що у період з 31.05.2014 по 30.10.2014 та із 16.01.2015 по 17.04.2015 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, про що йому видано довідку від 17.04.2019 №349 (а.с. 9).

Як вбачається із довідки від 04.04.2015 №3232 (а.с. 8), 29.01.2015 позивач одержав міновибухову травму, закриту черепно-мозкову травму під час виконання бойового завдання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в зоні проведення АТО. На момент отримання травми в стані наркотичного та алкогольного сп`яніння не перебував.

Відповідно до витягу із протоколу засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 09.02.2017 №456 отримана ОСОБА_1 травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 10).

01.03.2017, під час огляду позивача МСЕК, йому було встановлено 20% ступеня втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідною довідкою серії НОМЕР_1 (а.с. 11).

Надалі, за результатами огляду, проведеного 03.04.2019, МСЕК установлено ОСОБА_1 третю групу інвалідності (до 01.05.2020). Причина інвалідності: травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 12, 14).

У зв`язку із наведеним, позивач звернувся до МО України із заявою та відповідними документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності.

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянуто подані позивачем документи та 05.12.2019 прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії №174, про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках, та втратою працездатності у вигляді встановлення ІІІ групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки (а.с. 13). Також зазначено, що допомога у зв`язку із встановленням 20% втрати працездатності виплачена в сумі 22 400,00 грн.

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Розмір одноразової грошової допомоги визначає стаття 16-2 Закону №2011-ХІІ, відповідно до пункту «б» частини першої якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Частина друга статті 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За правилами частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Тобто, обидві ці норми частини четвертої статті 16-3 Закону (абзаци 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

Правовідносини щодо первинного встановлення позивачу втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом №1774-VIII, тому частина четверта статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З часу первинного встановлення ступеню втрати працездатності (березень 2017 року) до дня встановлення III групи інвалідності (квітень 2020 року) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Також судом встановлено, що 01.03.2017 за результатами огляду позивачу встановлено 20% втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, про що свідчить копія довідки серії АГ №000811 від 01.03.2017. У зв`язку із цим позивачу нарахована та виплачена одноразова грошова допомога по втраті працездатності в сумі 22 400,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 21.08.2019 (справа №806/2187/18), від 20.02.2020 (справа №806/714/18), від 04.03.2020 (справа №240/5765/18).

При цьому, суд вважає посилання представника позивача у позові на висновки касаційного суду, викладені в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №806/694/17, від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі №760/11440/17, необґрунтованим, з огляду на таке.

Верховний Суд у постановах від 20.03.2018 у справі № 295/3091/17 та від 21.06.2018 у справі №760/11440/17 вирішуючи спір між сторонами фактично виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги не обмежене у часі, оскільки виникає з моменту встановлення відповідної групи інвалідності або втрати працездатності. Між тим, фактично Верховним Судом не надано оцінки праву особи на отримання грошової допомоги при встановленні інвалідності в контексті не дотримання дворічного терміну з моменту первинного огляду, визначеного статтею 16-3 Закону №2011-ХІІ.

Доводи позивача щодо необхідності задоволення позовних вимог із посиланням на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14, суд вважає необґрунтованими оскільки у вказаній постанові судом зроблено висновок по суті спірних відносин щодо права особи на отримання грошової допомоги при настанні інвалідності, якщо станом на день звільнення останнього зі служби діяла стаття 16 Закону №2011-ХІІ, яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. По суті цих правовідносин Верховний Суд України зазначив, що «обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Тому у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Тобто, спірні відносини, що були предметом розгляду у справі №21-563а14, є відмінними від тих, що становлять предмет розгляду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши норми права, якими урегульовано спірні правовідносини, суд вважає, що ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168).

Суддя С.В. Бородавкіна