Ухвала суду № 88644380, 06.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

06 квітня 2020 року м. Рівне №460/1129/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 КАС України за позовною заявою

ОСОБА_1 доГоловного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненадання (несвоєчасного надання) йому відповіді на запит від 23.12.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI;

- зобов`язати відповідача надати відповідь на поставлені питання у запиті від 23.12.2019.

Ухвалою від 27.02.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви на усунення недоліків із зазначенням номера справи, до якої додати документ про сплату судового збору.

10.03.2020 позивач подав суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 (десять) днів з дня вручення даної ухвали шляхом подачі до суду довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про отриману ОСОБА_1 пенсію за період з січня 2019 року по грудень 2019 року.

В ухвалі від 16.03.2020 суд зазначав, що враховуючи аргументи позивача щодо незначних доходів його багатодітної сім`ї, для вирішення судом питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі норми пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд має врахувати майновий стан позивача, для чого слід подати, зокрема, довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про отриману ОСОБА_1 пенсію за період з січня 2019 року по грудень 2019 року.

26.03.2020 позивач подав суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому, серед іншого, зазначив, що запит поданий учасником бойових дій з житлових питань, оскільки відповідач всупереч нормативно-правовим актам ігнорує здійснювати виключення житла з числа службового, відповідно стосуються захисту його прав, як учасника бойових дій, та стосуються обсягу соціального і правового захисту, отже наявні підстави для застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

До клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем додано копію довідки про доходи пенсіонера від 23.03.2020 № 537/03, згідно з якою загальна сума пенсійної виплати позивача за період з січня 2019 по грудень 2019 склала 116963,34 грн.

При вирішенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд враховує положення частини першої та частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, згідно з пунктом 1 якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Оскільки розмір судового збору за подання даного позову наразі не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, у суді відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору з цих підстав.

Окрім того, у поданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач стверджував про понесення значних витрат на онкохвору сестру ОСОБА_2 , а забезпечення його багатодітної сім`ї протягом 2019 року здійснюється за рахунок кредитних коштів АТ "Приватбанк".

На підтвердження таких доводів позивачем додано копії:

видаткової накладної від 04.01.2019 № Ф1-Рн-0000064, згідно з якою підтверджено придбання певних лікарських засобів у постачальника ТОВ "Аптеки "Фармасіті" Аптека № 1 м. Київ на суму 36000 грн; одержувачем вказано ОСОБА_2 ;

видаткової накладної від 07.02.2019 № ФБ-Рн-0000378, згідно з якою підтверджено придбання певних лікарських засобів у постачальника ТОВ "Здорове майбутнє "Аптека № 5 м. Київ на суму 33000 грн; одержувачем вказано ОСОБА_2 ;

квитанції про внесення готівки від 14.03.2019 на суму 35000 грн, платник: ОСОБА_1 , отримувач: ОСОБА_3 , призначення платежу: надходження готівки за платіжними картками.

Отже, вказаними видатковими накладними підтверджено придбання ОСОБА_2 у постачальників (аптеки) певного товару на суму 36000 грн та 33000 грн. В той же час, дані накладні не складено у відношенні позивача та/або руху його грошових коштів. При цьому доданою квитанцією від 14.03.2019 підтверджено внесення позивачем 35000 грн на картковий рахунок ОСОБА_3 . За таких обставин, додані позивачем документи не є беззаперечними доказами у підтвердження доводів позивача щодо понесення значних затрат на лікування його сестри. До того ж суд враховує, що згідно з посвідченням № 016986, виданим Луцькою міською радою, до складу сім`ї позивача входять ОСОБА_4 та діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , тобто ОСОБА_2 , яка є сестрою позивача, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Поворської сільської ради від 30.10.2018 № 1690, не є членом сім`ї позивача.

Щодо доводів позивача про звільнення від сплати судового збору у даній справі як учасника бойових дій, суд повторно доводить до відома позивача про безпідставність його доводів у цій частині, оскільки спір у даній справі не пов`язаний із захистом прав позивача, що безпосередньо пов`язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій.

Суд зазначає, що конструкція пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Зокрема, згідно з пунктом 14 статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються пільги щодо першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

У поданому суду 26.03.2020 клопотанні про звільнення від сплати судового збору позивач зазначає, що запит від 23.12.2019, що є предметом позову, поданий ним як учасником бойових дій з житлових питань.

З дослідженого судом запиту позивача від 23.12.2019 суд з`ясував, що звертаючись до відповідача позивач спирався на пункт 32 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" зазначаючи, що військовослужбовцям житло надається згідно з чергою, яка визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень).

При цьому позивач вказує, що його загальна черга з 15.07.1998, першочергова черга з 05.11.2012, а позачергова черга з 27.10.2017.

В той же час, до позовної заяви позивач додав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , видане 12.05.2015, що свідчить на користь того що позивач, за його доводами, перебуває на квартирному обліку раніше, аніж йому присвоєно статус учасника бойових дій. Крім того, ані у запиті від 23.12.2019, ані в позовній заяві позивач не вказує, що перебуває на квартирному обліку саме як учасник бойових дій, що потребує поліпшення житлових умов.

Отже, оскільки заявлені позовні вимоги зверненні щодо розгляду запиту позивача відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ та не зумовлені порушенням відповідачем порядку розгляду запитів саме учасників бойових дій, заявлені позовні вимоги не стосуються обсягу соціальних гарантій учасників бойових дій, їх соціального і правового захисту.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі за змістом позовних вимог є саме розгляд та надання відповіді на запит позивача, поданого відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ.

Вказане свідчить на користь того, що позивачем при зверненні до суду вимог про порушення його прав, передбачених статтею 12 Закону № 3551-XII не заявлено, що свідчить про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Саме такі висновки зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № ЗП/9901/4/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 вказано, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

У постанові від 12.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що підстави для відступу від неї відсутні.

При цьому, суд наголошує, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

В ухвалі від 17.02.2020 у справі №9901/517/19 (адміністративне провадження №П/9901/517/19) Верховний Суд дійшов висновку, що якщо предмет позову не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій учасників бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту ветеранів війни, на позивача не розповсюджуються пільги, встановлені у пункті 13 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи те, що у позовній заяві у даній справі позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання (несвоєчасного надання) відповіді на запит від 23.12.2019 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI та зобов`язати відповідача надати відповідь на поставлені питання у запиті від 23.12.2019, суд зазначає, що заявлені позовні вимоги не стосуються захисту прав позивача, що безпосередньо пов`язані із реалізацією ним статусу учасника бойових дій: не зумовлені порушенням відповідачем порядку розгляду звернень саме учасників бойових дій, не стосуються обсягу соціальних гарантій учасників бойових дій, їх соціального і правового захисту.

Відтак, суд повторює про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у даній справі.

Окрім того суд враховує, що у рішенні у справі "Креуз проти Польщі" (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 (Заява N 28249/95, п.53) Європейський суд з прав людини зазначив, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

"…Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства"). Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі "Ейрі проти Ірландії", п. 25-26)" (п.59 рішення у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001).

"Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції" (п. 60 рішення у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001).

Враховуючи висновки Європейського суду з прав людини суд зазначає, що принцип юридичної рівності в найзагальнішому сенсі означає, що до однойменних суб`єктів не можуть застосовуватися будь-які розрізнення, винятки, обмеження чи переваги з огляду на певні їхні властивості. Процесуальна рівність (засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом) забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

За правилами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що вимоги ухвал суду про залишення позовної заяви без руху від 27.02.2020 та 16.03.2020 щодо сплати судового збору залишились невиконаними позивачем, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

За правилами частин п`ятої-сьомої цієї статті, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

У період з 24.03.2020 по 02.04.2020 (наказ від 17.03.2020 № 83-від) суддя Нор У.М. перебувала у додатковій соціальній оплачуваній відпустці та 03.04.2020 у щорічній оплачуваній відпустці (наказ від 31.03.2020 № 102-від).

Керуючись статтею 169, 243, 248 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Суддя Нор У.М.