Рішення № 88644193, 08.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/665/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним рішення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В С Т А Н О В И В:

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якій просила:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області у виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, викладену в листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 січня 2020 року вих. №29/Г-7;

- стягнути з Головного управління поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суму індексації грошового забезпечення у розмірі 3375 грн. 17 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 03 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення в справі, з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 636 грн.15 коп.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 03 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення в справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 636 грн. 15 коп. Допустити до негайного виконання рішення суду щодо стягнення всієї суми середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 03 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення в справі. Допустити до негайного виконання рішення суду щодо стягнення всієї суми суму індексації грошового забезпечення у розмірі 3375 грн. 17 коп. на користь ОСОБА_1 .

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексації грошового забезпечення, відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Ухвалою суду від 11 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вважає протиправною відмову відповідача у здійсненні їй виплати індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з листопада 2015 року по жовтень 2017 року. Вважає, що їй має бути виплачена індексація грошового забезпечення разом із нарахуванням компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексації грошового забезпечення, відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Також вважає, що через невиплату при звільненні індексації грошового забезпечення підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 03.05.2019 по день ухвалення судового рішення у справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 636,15 грн.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на відсутність на момент виникнення спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акту, яким було врегульовано порядок нарахування та виплати поліцейським індексації грошового забезпечення. Вважає, що при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення ГУНП в Полтавській області діяло в межах та у спосіб, визначених законодавством, вимога щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню /а.с. 44-48/.

У судове засідання 25.03.2020 сторони, які беруть участь у справі №440/665/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним рішення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

На підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 27.04.2013 по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ на посадах середнього начальницького складу органів внутрішніх справ.

З 07.11.2015 прийнята на службу в Національну поліцію України на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

02.05.2019 наказом №252 о/с Головного управління Національної поліції в Полтавській області Управління МВС України в Полтавській області, згідно із Законом України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) з посади оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області. Вислуга років станом на 02 травня 2019 року складає 06 років 00 місяців 02 дні.

08.01.2020 ОСОБА_1 подала письмове звернення до Головного управління Національної поліції в Полтавській області з метою вирішення в позасудовому порядку спору, щодо виплати Головним управління Національної поліції в Полтавській області в добровільному порядку належних виплат при звільненні з поліції. В поданому зверненні містилися прохання: повідомити письмово про те, чи нараховувалась та виплачувалась в період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" згідно з якою, грошове забезпечення поліцейського підлягає індексації відповідно до закону; в разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення їй не нараховувалась та не виплачувалась, просила здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за вищевказаний період. Також просила виплатити середній заробіток за час затримки в остаточному розрахунку при звільненні відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась; в разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по жовтень 2017 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, просила здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159; надати довідку, в якій зазначити розмір грошового забезпечення за квітень та березень 2019 року з зазначенням всіх складових цього місячного грошового забезпечення та розмір індексації грошового забезпечення отриманого в квітні та березні 2019 року; розрахувати та зазначити в довідці її середньоденне грошове забезпечення станом на момент звільнення.

31 січня 2020 року позивач отримала відповідь Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 січня 2020 року вих. №29T-7 на звернення. В наданій відповіді містилася відмова виплатити індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з листопада 2015 року по жовтень 20l7 року.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернулася до суду із цим позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Такий порядок регулює Закон України "Про індексацію грошових доходів населення", який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", прожитковий мінімум для відповідних соціальних і демографічних груп населення на 2016 рік та в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 01.01.2016 року 1378 гривень, з 01.05.2016 1450 гривень, з 01.12.2016 1600 гривень.

Згідно із ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум для відповідних соціальних і демографічних груп населення на 2016 рік та в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: складає з 01.01.2017 року 1600 гривень, з 01.01.2017 1684 гривні, з 01.12.2017 1762 гривні.

Відповідно до абз. 4 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Отримуваний позивачем дохід у спірний період щомісячно перевищував прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно, за основу для розрахунку щомісячних сум індексації має братися визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у відповідні місяці.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Таким центральним органом виконавчої влади є Державна служба статистики України (Держстат), який на запит позивача надав індекси споживчих цін (індекси інфляції) по Україні за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року.

Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799.

Відповідно до пункту 11 розділу I вказаного Порядку, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Із урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відмовляючи у виплаті позивачу суми індексації грошового забезпечення, відповідач діяв всупереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області у виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, викладену в листі Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 27 січня 2020 року вих. №29/Г-7 та стягнення з Головного управління поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суму індексації грошового забезпечення у розмірі 3375 грн. 17 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 03 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення в справі, з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 636 грн.15 коп. та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 03 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення в справі з розрахунку середньоденного грошового забезпечення в розмірі 636 грн. 15 коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) дійшов до висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, що викладена в справі 6-144ц13, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, у разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Зазначене спростовує посилання апелянта на передчасність звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13.

При цьому, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо при звільненні не заявляла про незгоду з проведеним відповідачем розрахунком заробітної плати. Також до відповідача не зверталась з заявою про таку незгоду та про поновлення порушеного права. Тобто, спір між позивачем та відповідачем про розмір розрахунку та про затримку виплати належної суми не виникав.

З наведених вище обставин вбачається, що спір з роботодавцем про розмір належних позивачу сум при звільненні виник при зверненні цієї особи до суду (тобто, після звільнення з роботи) із вимогою про стягнення , оскільки при звільненні вона не заявляла про незгоду з проведеним відповідачем розрахунком заробітної плати.

Крім того, суд враховує, що до 18.10.2017 року у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, була відсутня така категорія осіб, як поліцейські, і лише постановою Кабінету Міністрів України № 782 від 18.10.2017 року було доповнено абзац 5 після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських".

У зв`язку з цим, суд дійшов до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем не було допущено бездіяльності щодо не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, а тому вимога про відповідальність за затримку розрахунку, в частині стягнення середнього заробітку, не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексації грошового забезпечення та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів через невиплату в період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року індексації грошового забезпечення, відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. До таких належить, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно із ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Разом з тим, індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року на час розгляду даної справи відповідачем не нарахована та не виплачена, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини доходів є передчасною та необґрунтованою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині звернення рішення суду в цій справі до негайного виконання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про:

1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;

2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;

4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;

5) уточнення списку виборців;

6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;

7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є компенсаційними та не носять характеру періодичних платежів, та не є виплатами заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби суд не знаходить підстав для допуску рішення до негайного виконання.

Представником позивача подано до суду клопотання про розподіл судових витрат, у якому просив стягнути на його користь судові витрати в розмірі 332,45 грн, в тому числі, витрати, пов`язані із відривом від звичайних занять, в сумі 112,45 грн; добові витрати на відрядження в сумі 60 грн. та витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту, в сумі 160 грн.

Згідно із статтею 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що представник позивача Сухно А.Г. прибув у судове засідання 05 березня 2020 року у м. Полтава із м. Кременчук, на що витратив 4 години. Тобто фактична зайнятість у зв`язку з прибуттям в судове засідання становила 4 години.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня - 4723 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 за календарем п`ятиденного робочого тижня норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у березні 2020 року становить 168 годин.

Отже, суд зазначає, що сума компенсації за відрив від звичайних занять, що підлягає стягненню на користь позивача, складає 112,45 грн. (4723:168*4).

Представником позивача на підтвердження витрат на проїзд надано оригінал квитка на автобус № 313864 від 05.03.2020 від АС Кременчук (час відправлення - 08:00 год.) до АС Полтава, вартістю 80,00 грн /а.с. 42/.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на користь представника позивача підлягають стягненню витрати на переїзд в розмірі 80,00 грн.

Щодо стягнення на користь позивача добових у розмірі 60,00 грн., суд зазначає, що постановою КМ України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" передбачено виплату добових лише державним службовцям або іншим особам, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

Однак суд вважає, що дія цієї постанови не поширюється на вказані правовідносини, так як він не відноситься до кола осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Представник позивача у відрядження жодною організацією направлений не був, а самостійно, на власний розсуд прийняв участь в судовому засіданні, у зв`язку з чим добові не підлягають компенсації на користь представника позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь представника позивача судових витрат у розмірі 192,45 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) про визнання протиправним рішення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області у виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 невиплачену суму індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року у розмірі 3375 грн. 17 коп. .

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 192,45 грн. (сто дев`яносто дві гривні 45 коп.).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко