Рішення № 88644076, 07.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 р. № 520/941/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 № 00003063306 та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на виконання вимог Податкового Кодексу України позивачем протягом спірного періоду складено та направлено для реєстрації податкові накладні через програму «Соната». Оскільки квитанції про відмову в реєстрації таких податкових накладних позивач не отримував, то в силу вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, вважав, що такі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх направлення. Отже, зазначив, що ним в повному обсязі виконано обов`язок щодо направлення на реєстрацію податкових накладних у спірний період, а порушення виявлені під час перевірки не відповідають дійсності, тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання. Також цією ухвалою судом витребувано у сторін додаткові докази.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позову. Відповідач зазначив, що ані в ході перевірки, ані до позовної заяви позивачем не надано документів, які б підтверджували виконання останнім обов`язку щодо реєстрації протягом березня-грудня 2017 року та січня-грудня 2018 року податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у спірних правовідносинах діяв правомірно, в межах повноважень та на законних підставах прийняв податкове повідомлення-рішення.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав свою правову позицію та просив задовольнити позов.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача також зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання позивачем обов`язку щодо реєстрації протягом перевіряємого періоду податкових накладних в ЄРПН та не спростовано висновків акту перевірки та доводів викладених у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 20.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області 10.10.2019 проведено планову виїзну документальну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 10.10.2019 р. №321/20-40-33-06-08/ НОМЕР_1 (а.с. 8-47).

В ході перевірки встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована платником податку на додану вартість з 28.04.2016. Обсяг реалізованого товару за перевіряємий період з ПДВ, відповідно до звітів РРО, на який не було зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, склав 4 944 552 грн, в тому числі ПДВ 824 092 грн., а саме:

2017 рік - обсяг реалізованого товару з ПДВ, відповідно до звітів РРО, на який не було зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, склав 2 197 920,00 грн.( ПДВ - 366 320 грн);

2018 рік - обсяг реалізованого товару з ПДВ, відповідно до звітів РРО, на який не було зареєстровано податкові накладні в ЄРПН, склав 2 746 632грн.( ПДВ - 457 772 грн).

Таким чином, в порушення п. 201.1 та п.201.10 ст. 201 ПКУ ФО-П ОСОБА_1 не здійснила реєстрацію податкових накладних в ЄРПН за березень-грудень 2017 року та за січень-грудень 2018 рік на загальну суму 4 944 552 грн., в тому числі ПДВ 824 092,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту, подала на нього заперечення, однак, за результатами розгляду поданих заперечень, висновки акту залишились без змін, а Головним управлінням ДПС у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 р. №00003063306, яким позивачу нараховано 412 046 грн. 00 коп. штрафних санкцій (а.с. 122-123, 124-130, 7).

Не погодившись із визначеними у ППР штрафними санкціями позивач оскаржив останнє в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДПС України, однак, подану скаргу залишено без задоволення (а.с. 131-133,134-135).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з нормами п.201.10. ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.14.1.60 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п.120-1.1 ст.120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Згідно абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 цієї статті Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ПКУ реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, позивач у позові зазначив, що на виконання приписів та у відповідності до ст. 201 ПК України ним у період березень - грудень 2017 та січень - грудень 2018 років складалися податкові накладні на постачання ТМЦ/послуг неплатникам ПДВ, які направлялися для реєстрації в ЄРПН за допомогою програми «Соната», яка призначена для електронної звітності та підтримує стандарти податкової (фіскальної) служби і використовується для створення, підписання та відправки звітів, податкових накладних, тощо.

Позивач також стверджував, що в усіх випадках протягом спірного періоду податкові накладні мали статус відправлених, а тому вважав, що всі надіслані ним податкові накладні у період: березень - грудень 2017 та 2018 рр. є зареєстрованими, оскільки квитанції про відмову в реєстрації таких податкових накладних не отримував, а тому в силу вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, вважав, що якщо протягом операційного дня йому не надіслано квитанції про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її направлення.

Проте, після перевірки позивачем встановлено, що функціональність програми «Соната» була порушена через збій в програмному забезпеченні розробника, у зв`язку з чим позивач звернувся із листом до дистриб`ютора програми «Соната» у місті Харкові, який повідомив, що програма «Соната» може піддаватися збоям у роботі. Крім того, дистриб`ютор повідомив, що дійсно на протязі 2017 та 2018 рр. в тому числі і в спірний період часу в програмі «Соната» спостерігались програмні збої в роботі, зумовлені впливом вірусних шкідливих програм, які на даний момент локалізовані і програма функціонує в базовому робочому режимі.

На підтвердження зазначеного, позивачем надані відповідні докази (а.с.48-49).

Позивач також зазначив, що йому безпідставно приписують відсутність реєстрації податкових накладних за період березень –грудень 2017 року та 2018 рік, в той час як Порядок № 557 набрав чинності з 15.11.2017р.

Суд зазначає, що інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом ДПА України 10.04.2008р. №233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15001, яка була чинна до 15.11.2017р., визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі – Інструкція №233).

Згідно з п. 1 Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС. Податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до п.7.4 Інструкції №233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС ( п.7.5 Інструкції № 233).

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається (п.7.6 Інстуркції № 233).

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п.7.7 Інструкціїї № 233).

Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017р. №557 визнано таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 «Про подання електронної податкової звітності», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011, та затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами № №557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2017р. за №959/30827, який набрав чинності 15.11.2017р. та розроблений відповідно до Податкового кодексу України й визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу.

Інструкція №233 була чинна в березні 2017 року по 15.11.2017р., з 15.11.2017р – по 31.12.2018р. - Порядок №557, що спростовує твердження позивача, про безпідставність відсутності обов`язку позивача реєстрації податкових накладних.

Твердження позивача, що податкова накладна, яку направлено для реєстрації до Єдиного реєстру податкових накладних, вважається зареєстрованою, навіть, якщо не було отримано квитанції, спростовується наступним.

Як вже зазначено судом, пунктом 201.10 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201 ПКУ).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

На підтвердження обставин того, що позивач сформував та направив для реєстрації в ЄРПН податкові накладні, до справи надано податкові декларації за 2017 та 2018 року та відповідні квитанції про направлення саме податкових декларацій (а.с. 50-121).

Суд зазначає, що предметом спору у даній справі є неправомірність, на думку позивача, застосування ГУ ДПС у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за нереєстрацію податкових накладних.

Проте, надані до позовної заяви податкові декларації з податку на додану вартість та квитанції №2 підтверджують факт отримання контролюючим органом податкової звітності платника податків, а саме: податкових декларацій з податку на додану вартість, а не факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що належним доказом реєстрації фізічною особою-підприємцем податкової накладної (наміру її реєстрації), в розумінні частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 201.10 ст. 201 ПК України, є квитанція про прийняття або неприйняття такої податкової накладної, або повідомлення про отримання звітності, вчинення певних, спрямованих на їх своєчасну реєстрацію.

Крім того, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 у даній справі було витребувано у позивача належним чином посвідчені копій наступних документів: договору з ПП «Будхімконсалтінг», податкових накладних за період з березня 2017 року по грудень 2018 року та квитанції про надсилання та прийняття спірних податкових накладних.

Однак, позивачем документи надані не були, а ухвала суду не виконана.

Так, позивач зазначив, що договір з ПП "Будхімконсалтінг" є втраченим, а на підтвердження реальності господарських відносин з супроводження програмного забезпечення «Соната» з даним суб`єктом господарювання, позивачем до справи надано копії рахунків на оплату послуг та акти виконаних робіт (а.с. 235-240).

Щодо витребування податкових накладних за період з березня 2017 по грудень 2018 та квитанцій їх про надіслання та прийняття, позивач вказав, що оскільки вони зберігались лише у самій програмі «Соната» в електронному вигляді і наразі позивачем вчинені дії не дали можливість відновити такі документи з програми, тому у позивача відсутня можливість надати їх до суду. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПКУ передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

З наданих до суду позивачем доказів та письмових пояснень вбачається, що при надісланні податкових декларацій за 2017 та 2018 року та отриманні відповідних квитанцій про направлення податкових декларацій програма «Соната» не зазнала збою, в той же час коли у відповідний період часу було сформовано податкові накладні - робота зазначеної програми зазнала технічного збою.

Отже, суд критично ставиться до відповідних доказів та приходить до висновку, що у межах спірних правовідносин податковим органом доведено, що неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації податкових накладних відбулось з вини позивача, що є необхідною складової податкового правопорушення та обумовлює правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 квітня 2020 року.

Суддя Севастьяненко К.О.