Рішення № 88644028, 08.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 р. № 520/835/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Апеляційного суду Харківської області в особі Ліквідаційної комісії (м. Харків, м. Небесної сотні, 36) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним застосування при видачі ОСОБА_1 довідки, згідно якої суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, щодо позивача, складає: посадовий оклад - 34683грн., доплата за вислугу років 80% - 27746грн.40коп., розрахунків, які не грунтуються на Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Зобов`язати Апеляційний суд Харківської області в особі Ліквідаційної комісії видати позивачу для пред`явлення до Пенсійного фонду нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання як судді в відставці відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 4.12.2018 року № 11-р/18., із зазначенням, що ця винагорода складається з таких складових: 4723грн. х15х1,1= 77929 грн. 50 коп. /посадовий оклад/ + 62343,6 (80% посадового окладу) і загалом становить 140273 гривень 10 коп. на місяць.

Відповідно до положень ст.ст.171, 257, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01.11.2018 « 3328/0/15-18 наказом голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Харківської області від 12.11.2018 №04-03/256-ос ОСОБА_1 відрахований 13.11.2018 зі штату Апеляційного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки.

16.01.2020 відповідачем було складено довідку №01-33/18 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , в якій зазначено, що станом на 01.01.2020 його суддівська винагорода, яка враховуються при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 62429,40 грн., у тому числі - посадовий оклад - 34683,00 грн.; доплата за вислугу років 80% - 27746,40 грн.

ОСОБА_1 , зазначаючи, що розмір суддівської винагороди, який слід врахувати при перерахунку довічного утримання має складати з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої з 01.01.2020, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

04.12.2018 Конституційним Судом України було прийняте Рішення № 11-р/2018 у справі № 1-7/2018(4062/15), пунктом 1 резолютивної частини якого визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.

Виходячи з приписів ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 2453-VI (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, яка підлягає застосуванню згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більш ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону».

Норми ч. 4 ст. 142, п.25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII безпосередньо пов`язують розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розміром суддівської винагороди, яку отримує суддя, що працює на відповідній посаді.

Таким чином, оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання, розмір суддівської винагороди для нарахування йому щомісячного довічного грошового утримання обчислюється у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 (далі по тексту - Закон № 2453-VI) виходячи із розміру грошового утримання судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання та працює на відповідній посаді.

Пунктом 3 частини II Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі по тексту - Порядок № 3-1), визначено, що звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно з п.2 частини III Порядку № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 вважає, що в якості розрахункової величини потрібно брати мінімальну заробітну, а не прожитковий мінімум.

Відповідач в обґрунтування відсутності підстав для обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру посадового окладу у 15 мінімальних заробітних плат для працездатних осіб, посилається на п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Слід зазначити, що норма ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції, чинній з 03.08.2010) є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину третю статті 133 Закону 2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-то пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Тобто, розмір посадового окладу, та, відповідно, суддівської винагороди діючих суддів визначається з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не від мінімальної заробітної плати, тому відсутні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди для розрахунку щомісячного довічного грошового забезпечення позивача як судді у відставці, виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" .

Крім того, положення Закону № 1774-VІІІ, яким заборонено застосовувати при розрахунку посадових окладів показник мінімальної заробітної плати, також не були визнані неконституційними Конституційним Судом України та підлягали застосуванню до спірних відносин.

Таким чином, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, суддівська винагорода позивача не могла бути розрахована відповідачем виходячи з мінімальної заробітної плати у 4723 грн.

Також, суд зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не вирішувалось питання розрахункової величини, яка підлягає застосуванню при розрахунку посадового окладу суддів.

У такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі суддів, і водночас передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року.

Таким чином, законодавцем встановлено два види (розміри) мінімальної заробітної плати, та чітко передбачено, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного року. Таким врегулюванням законодавець не порушив гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався до такого врегулювання.

Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави не застосовувати при розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача розрахункової величини - мінімальної заробітної плати в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як це передбачено абз.2 п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 26.09.2018 по справі № 820/1853/17, від 30.01.2019 по справі № 805/2089/17-а, від 24.04.2019 по справі № 812/727/17, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.

З огляду на вимоги пунктів 23, 25 Розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII, суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу необхідно обчислювати відповідно до статті 133 Закону № 2453-VI (в первинній редакції), але з урахуванням приписів пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Отже, застосування відповідачем до спірних відносин положень п.25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, ст.133 Закону № 2453-VI у поєднанні з п.3 р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ в даному випадку не є підставою для визнання протиправними дій Апеляційного суду Харківської області.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 263 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Апеляційного суду Харківської області в особі Ліквідаційної комісії (м. Харків, м. Небесної сотні, 36) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко