Рішення № 88643916, 30.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/259/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період часу з 14 лютого 2003 року до 17 листопада 2008 року (включно);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період часу з 14 лютого 2003 року до 17 листопада 2008 року (включно);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років та оплачуваних відпусток з 01.12.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що, в період з 14.02.2003 до 17.11.2008 позивач проходив службу і мав спеціальні звання, які були присвоєні відповідно до Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. Відтак, покликаючись на положення Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якого до стажу служби в поліції зараховуються військова служба в Цивільній обороні України, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, позивач вважає, що має право на зарахування періоду з 14.02.2003 до 17.11.2008 до стажу служби в поліції. Однак, відповідач протиправно, за твердження позивача, відмовив у зарахуванні позивачу періоду проходження служби в МНС України з 14.02.2003 до 18.11.2008 в стаж служби в органах поліції. При цьому, позивач зазначає, що помилкове обчислення стажу зі сторони відповідача призводить до здійснення виплати надбавки за вислугу років у заниженому розмірі та надання додаткової оплачуваної відпустки належної тривалості. Також це має наслідком заниження виплат, які обчислюються, виходячи із середньої заробітної плати позивача, зокрема оплати часу відпусток.

27.02.2020 представником позивача подано додаткові пояснення, в яких, зокрема, покликається на те, що відмова відповідача зарахувати позивачеві в стаж служби період часу з 14.02.2003 до 17.11.2008 є триваючим порушенням, яке розпочалось 01.12.2016 і продовжується до сьогоднішнього дня.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 15.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористався.

У судовому засіданні позивач та його представниця позовні вимоги підтримали, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено зарахування до стажу служби в поліції роботи в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, тому стверджує, що період служби з 14.02.2003 по 18.11.2008 в МНС України правомірно не зараховано до стажу служби в поліції Карпу Т.І.

Згідно з протоколом судового засідання від 27.02.2020 суд повідомив сторін, що рішення у справі буде прийняте в строк, визначений ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заяви по суті спору, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходить службу в органах Національної поліції.

У вересні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області з проханням надати інформацію чи зараховувався йому стаж роботи в Міністерстві надзвичайних ситуацій до стажу служби у поліції.

У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 16.09.2019 №Рл-2065/04/13-19 (а.с. 15-16) роз`яснив, що законодавством не передбачено зарахування роботи в Міністерстві надзвичайних ситуацій до стажу служби у поліції.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, 28.10.2019 позивач через свого представника звернувся з заявою до Головного управління Національної поліції у Львівській області із проханням зарахувати ОСОБА_1 період проходження служби в МНС України з 14.02.2003 до 18.11.2008 в стаж служби в органах поліції та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років і відпускних з моменту зняття цих виплат та донарахувати додаткову оплачувану відпустку за вказаний період (а.с. 17).

Листом від 07.11.2019 № К-605/0п/05/13-2019 (а.с. 18) Головним управлінням Національної поліції у Львівській області повідомлено, що підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду проходження служби в МНС України з 14.02.2003 до 18.11.2008 до стажу служби в поліції, що дає право поліцейському на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, відсутні.

Вважаючи відмову відповідача у зарахуванні спірного періоду до стажу служби в поліції протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Згідно з матеріалами справи, наказом від 01.08.1999 № 68 о/с позивач зарахований курсантом Львівського пожежно-технічного училища Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 35-37). Наказом Львівського інституту пожежної безпеки МВС України від 21.06.2002 № 57 о/с позивачу присвоєно спеціальне звання начальницького складу лейтенант внутрішньої служби (а. с. 38-40). Наказом Львівського інституту пожежної безпеки МВС України від 25.06.2002 № 60 о/с лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено начальником караулу (а.с. 41-42).

Відповідно до Указу Президента України від 27.01.2003 № 47/2003 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій» з метою вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, об`єднання сил і засобів для ліквідації пожеж, аварій та катастроф, відповідно до п.п. 15 і 17 ч. 1 ст. 106 Конституції України постановлено передати Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Державний департамент пожежної безпеки як урядовий орган державного управління, вивівши його зі складу Міністерства внутрішніх справ України, та підпорядковані Департаменту органи управління, заклади, установи і підрозділи згідно з переліком. У вказаному переліку значиться Львівський інститут пожежної безпеки.

Таким чином, інститут, в якому проходив службу позивач змінив підпорядкування із навчального закладу пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ на навчальний заклад

Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відтак, на виконання Указу Президента України від 27.01.2003 № 47/2003 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій», розпорядження Міністра України з питань надзвичайних ситуацій з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.02.2003 №01-1791/102, наказом від 25.02.2003 № 27 о/с позивача призначено на посаду начальника караулу навчальної пожежної частини Львівського інституту пожежної безпеки МНС України з 14.02.2003 (а.с. 43-45).

Поряд з цим, слід зазначити, що п. 5 Указу Президента України від 27.01.2003 № 47/2003 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій» установлено, що до прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів: порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; за особами рядового і начальницького складу, членами їх сімей, працівниками державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи зберігаються умови грошового та матеріального забезпечення, заробітна плата, пільги та інші соціальні гарантії (включаючи медичне обслуговування, санаторно-курортне та пенсійне забезпечення), встановлені відповідно до законодавства для працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей.

З наведено вбачається, що незважаючи на зміну підпорядкування пожежної охорони, ОСОБА_1 продовжував проходити службу відповідно до Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. При цьому варто зауважити, що при проведенні реорганізації особами рядового і начальницького складу МВС, які переводились на службу МНС, гарантувалось збереження усіх пільг, гарантій та компенсацій, що встановлені відповідно до законодавства для працівників органів внутрішніх справ. Наказом від 05.07.2004 № 99 о/с на підставі вказаного Положення позивачу присвоєно чергове спеціальне звання старший лейтенант поліції (а.с. 46).

Відповідно до матеріалів справи, наказом від 30.08.2004 № 121 о/с ОСОБА_1 призначено начальником варти пожежно-рятувальної частини Львівського інституту пожежної безпеки МНС України (а.с. 47-49). Наказом від 17.05.2006 о/с № 166 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 № 166-р «Про реорганізацію Львівського інституту пожежної безпеки МНС України», наказу МНС України від 10.05.2006 № 272 позивача призначено начальником варти пожежно-рятувальної частини Львівського державного університету життєдіяльності (а.с. 50-52). Згідно з наказом від 25.10.2006 № 357 о/с ОСОБА_1 призначено викладачем методистом навчальної пожежно-рятувальної частини (а.с. 53-54). Наказом від 05.07.2007 № 213 о/с на підставі положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ позивачу присвоєно чергове спеціальне звання капітан внутрішньої служби (а.с. 55).

24.06.2004 прийнято Закон України «Про правові засади цивільного захисту», п. 2 розділу XIV «Прикінцеві та Перехідні положення» якого встановлено, що органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України та утворюються на їх базі.

Відповідно до наказу МНС України від 22.11.2007 № 787 «Про проведення переатестування осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту» наказом від 09.01.2008 № 1 о/с капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання капітан служби цивільного захисту з 01.08.2008 (а.с. 56-58).

Згідно з наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26.11.2008 № 368 о/с позивача призначено на посаду начальника сектору вибухотехнічних та пожежно-технічних досліджень відділу вибухотехнічних та пожежно-технічнхи досліджень науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС з 18.11.2008 (а.с. 62).

З викладених обставин слідує, що в період з 14.02.2003 до 01.01.2008 позивач проходив службу на начальницькій посаді у відповідності до Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а з 01.01.2008 (після переатестації) до 17.11.2008 проходив службу у підрозділі цивільної оборони України, яка є правонаступником військ цивільної оборони та державної пожежної оборони.

Згідно з п. 21 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №629 (далі - Положення №629), яка була чинною на момент спірних правовідносин, особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання.

Відповідно до п. 56 Положення №629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.

Суд зауважує, що позивач припинив службу в цивільній обороні у зв`язку з переведенням до органів міліції.

Системний аналіз наведених норм у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що служба в органах цивільного захисту, до якого належала МНС України, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію». Викладеним спростовується посилання відповідача на неможливість поширення на спірні правовідносини приписів ч. 2 ст. 78 Закону.

Відтак, суд доходить переконання, що відповідачем протиправно не включено період з 14.02.2003 до 17.11.2008 до стажу служби в поліції.

При цьому, із відповіді відповідача від 16.09.2019 №Рл-2065/04/13-19 слідує, що таке не включення почалось із 01.12.2016 згідно з наказом № 434 о/с від 01.12.2016 (а.с. 64).

Так, як вбачається з Послужного списку ОСОБА_1 , станом на 08.08.2015 згідно з наказом ГУМВС № 544 від 30.07.2015 стаж позивача для виплати надбавки за вислугу років та для визначення тривалості чергової відпустки становив 15 років 01 місяць 00 днів (а.с. 26).

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 07.11.2015 № 25 о/с відповідно до п. п. 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , що прибув з Міністерства внутрішніх справ, в порядку переатестування призначено на посаду оперуповноваженого Шевченкіського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, з присвоєнням спеціального звання майор поліції, 07.11.2015 (а.с. 63).

У подальшому, наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 01.12.2016 № 434 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінального поліції Шевченкіського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, встановивши вислуги років для виплати надбавки за стаж служби в поліції: 11 років 05 місяців 25 днів (а.с. 64).

З наведеного слідує, що з 01.12.2016 відповідачем фактично здійснено перерахунок вже встановленого ГУ МВС стажу служби позивача, протиправно зменшивши такий з 15 років 01 місяць 00 днів до 11 років 05 місяців 25 днів, у зв`язку з не включенням до нього періоду проходження позивачем служби в МНС України з 14.02.2003 до 17.11.2008.

Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, суд погоджується з позивачем, що помилкове обчислення стажу зі сторони відповідача призводить до здійснення виплати надбавки за вислугу років у заниженому розмірі та надання додаткової оплачуваної відпустки належної тривалості. Також це має наслідком заниження виплат, які обчислюються виходячи із середньої заробітної плати позивача, зокрема оплати часу відпусток.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення по справі «Чуйкіна проти України» констатував: «Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені».

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період часу з 14 лютого 2003 року до 17 листопада 2008 року (включно), зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період часу з 14 лютого 2003 року до 17 листопада 2008 року (включно), та зобов`язання Головного управління Національної поліції у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років та оплачуваних відпусток з 01.12.2016.

Щодо строку звернення з цим позовом, суд приймає покликання позивача на те, що про існування свого порушеного права він дізнався 16.09.2019, отримавши відповідне роз`яснення від відповідача (а.с. 15-16). З наказом № 434 о/с від 01.12.2016, в якому зазначено, що стаж служби ОСОБА_1 становить 11 років 05 місяців 25 днів, позивача не ознайомлювали. До того ж із наказу неможливо зробити висновок про те, в зарахуванні якого конкретного періоду служби позивачу відмовлено і відповідно реалізувати своє право на судовий захист.

З огляду на викладене, суд доходить переконання, що строк звернення до суду з цим позовом позивачем не порушено.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності своєї позиції не довів, а відтак позов належить задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період часу з 14 лютого 2003 року до 17 листопада 2008 року (включно).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період часу з 14 лютого 2003 року до 17 листопада 2008 року (включно).

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років та оплачуваних відпусток з 01.12.2016.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833).

Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2020.

Суддя Сидор Н.Т.