Рішення № 88643879, 08.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/934/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною скасування постанови від 24.12.2019 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 58975856,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також – позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі також – відповідач), в якій позивач просить скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 58975856 від 24.12.2019 у розмірі 5100 грн, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 25.02.2020 на адресу ГУПФУ в Луганській області надійшла постанова від 24.12.2019, винесена заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про накладення на Головне управління за невиконання судового рішення по справі № 812/1096/18 штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Позивач вважає, що винесення постанови про накладення штрафу у ВП № 58975856 суперечить нормам чинного законодавства.

Постановою від 24.04.2019 головним заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрито виконавче провадження № 58975856 з примусового виконання виконавчого листа № 812/1096/18, виданого 25.03.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату пенсії, зокрема, ОСОБА_1 з моменту її припинення на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2018 № 130.

Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження отримана головним управлінням 27.05.2019.

Листом від 31.05.2019 № 8141/03-01 Позивачем було надано управлінню державної виконавчої служби пояснення щодо виконання судового рішення по справі № 812/1096/18 (ВП № 58975856).

16.08.2018 Луганським окружним адміністративним судом було прийнято рішення по справі № 812/1096/18, яким головне управління було зобов`язане поновити виплату пенсії, зокрема, ОСОБА_1 з моменту її припинення на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2018 № 130.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 по справі № 812/1096/18 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення.

Суму пенсійних коштів за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 у сумі 23836,34 грн. обліковано в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області Віхлініним Д.В. від 24.12.2019 ВП № 58915856 на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладено штраф на головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання судового рішення по справі № 812/1096/18 на користь держави в розмірі 5100 грн.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено порядку і способу виконання цього рішення, не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії, причини невиконання позивачем судового рішення є поважними, а тому в межах спірних правовідносин відсутні підстави для накладення штрафу.

Представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог з таких підстав.

23.04.2019 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 № 812/1096/18 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2018 № 130.

24.04.2019 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 58975856. Копії постанов направлено сторонам виконавчого провадження.

Згідно з відповіді боржника від 31.05.2019 встановлено, що Головним управлінням поновлена виплата пенсії на користь ОСОБА_1 з моменту її припинення. Сума пенсійних коштів у сумі 23836,34 грн. нарахована за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 обліковується в Головному управлінні та буде виплачена після затвердження окремого порядку Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365" від 25.04.2018 № 335).

10.06.2019 державним виконавцем, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

23.10.2019 постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області визнано дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області такими, що здійснені з порушенням вимог статті 39 Закону України “Про виконавче провадження”. Зобов`язано державного виконавця скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2019.

28.10.2019 державним виконавцем винесена постанова про відновлення виконавчого провадження.

Згідно з відповіді боржника від 04.11.2019 встановлено, що Головним управлінням поновлена виплата пенсії на користь ОСОБА_1 з моменту її припинення. Сума пенсійних коштів у сумі 23836,34 грн. нарахована за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 обліковується в Головному управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На сьогодні Міністерством соціальної політики України погоджено розроблений Пенсійним фондом України проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", яким буде врегульовано питання отримання внутрішньо переміщеними особами сум минулих періодів. Після погодження нормативно-правового акта заінтересованими центральними органами виконавчої влади та проведення правової експертизи, в установленому порядку його буде внесено на розгляд Уряду.

Державним виконавцем, відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, направлено вимогу боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання рішення суду. 24.12.2019 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн.

Таким чином, відсутність фінансування Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не доведена документально, не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача з посиланням на норми Закону України “Про виконавче провадження” просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали заяви про розгляд справи без участі представників сторін (арк. спр. 45, 46, 53).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – також КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою суду від 10.03.2020 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 12-13).

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 31.03.2020 (арк .спр. 24-25).

Ухвалою суду від 31.03.2020 замінено у справі відповідача – з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (арк. спр.

Ухвалою суду від 07.04.2020 вважається не пропущеним строк звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 24.12.2019 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 58975856 (арк. спр. 77).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статтей 72-77 КАС України, суд дійшов такого.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі № 812/1096/18 адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області, Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено; […] зобов`язно Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул.Шевченка, 9, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з моменту її припинення на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2018 № 130 (арк. спр. 28-37).

За даними КП «ДСС» рішення у справі № 812/1096/18 набрало законної сили 11.12.2018.

25.03.2019 стягувачем отриманий виконавчий лист № 812/1096/18 (арк. спр. 46-47).

23.04.2019 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження (арк. спр. 44-45).

Постановою від 24.04.2019 заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області відкрите виконавче провадження ВП № 58974088 з примусового виконання виконавчого листа № 812/1096/18, виданого 25.03.2019 Луганським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з моменту її припинення на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2018 № 130 (арк. спр. 49).

Листом від 31.05.2019 № 8141/03-01 ГУПФУ в Луганській області повідомило відповідача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 по справі № 8112/1096/18 управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення. Нарахована на виконання рішення суду пенсія за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 у сумі 23836,34 грн обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, який на теперішній час не визначений (арк. спр. 52).

Постановою від 10.06.2019 заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (арк. спр. 56).

За результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження начальником управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області винесено постанову від 23.10.2019, якою визнано дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області такими, що здійснені з порушенням вимог статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язано державного виконавця скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2019; забезпечити подальше виконання рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства України (арк. спр. 57-58).

28.10.2019 заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 58975856 (арк. спр. 60).

Листом від 04.11.2019 № 16480/03-01 ГУПФУ в Луганській області повідомило відповідача, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 по справі № 812/1096/18 управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її припинення. Нарахована на виконання рішення суду пенсія за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 у сумі 23836,34 грн обліковується в управлінні та буде виплачена на умовах окремого порядку, який на теперішній час не визначений (арк. спр. 61).

24.12.2019 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн (арк. спр. 65).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі також - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.

У спірному виконавчому листі, виданому Луганським окружним адміністративним судом 25.03.2019 у справі № 812/1096/18, міститься зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату пенсії ОСОБА_16 з моменту її припинення на підставі протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Станично-Луганської районної державної адміністрації від 18.01.2018 № 130.

З огляду на положення статті 55 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зобов`язання поновити виплату пенсії з моменту її припинення за судовим рішенням включає в себе як невід`ємну частину зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість з виплати пенсії, що виникла з моменту припинення виплати пенсії до моменту поновлення виплати пенсії. Тільки після виплати заборгованості з пенсії за минулий період рішення суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії з моменту її припинення вважається виконаним.

Судом встановлено, що протоколом про перерахунок пенсії за пенсійною справою № №/А 15365 – МВС від 15.01.2019, ОСОБА_16 поновлено виплату пенсії на виконання рішення суду з 01.02.2019 та здійснено розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № №/А 15365 – МВС від 15.01.2019, відповідно до якого ОСОБА_16 нараховано пенсію за період з березня 2018 року по січень 2019 року в сумі 23836,34 грн. При цьому, Головне управління Пенсійного фону України в Луганській області не виплачує ОСОБА_16 пенсію за період з березня 2018 року по січень 2019 року в сумі 23836,34 грн через відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, для виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, з посиланням на положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (у редакції, чинній до 30.08.2019), та положення абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній з 30.08.2019).

З цього приводу суд зазначає таке.

У преамбулі Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі також – Закон № 2262-ХІІ) зазначено, що цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 52 Закону № 2262-ХІІ визначено загальний порядок виплати пенсій, органи, що виплачують пенсії, зокрема:

Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України (частина друга статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина третя статті 52 Закону № 2262-ХІІ).

Статтею 55 Закону № 2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (у редакції, чинній до 30.08.2019), було передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З 30.08.2019 Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 визначає виключно механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та не регулює питання призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).

Абзацом двадцятим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній з 30.08.2019) визначено, що суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З вищенаведеного слідує, що положення пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній до 30.08.2019), та положення абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній з 30.08.2019), якими встановлений порядок виплати пенсії за минулий час для внутрішньо переміщених осіб, суперечать положенням статей 52, 55 Закону № 2262-ХІI.

До спірних правовідносин суд вважає неможливим застосувати постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлений порядок продовження та поновлення пенсійних виплат, з огляду на таке.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом «закон» – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 2262-ХІІ, не можуть застосовуватись.

За таких обставин наведені причини невиконання судового рішення, про які зазначає позивач, а саме: відсутність окремого визначеного Кабінетом Міністрів України порядку виплати пенсій, які не виплачені за минулий період, не можна визнати поважними в розумінні статті 75 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до статті 8 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

На наявність інших поважних причин невиконання судового рішення, таких як відсутність фінансування з Державного бюджету України на виконання судового рішення, Головне управління Пенсійного фону України в Луганській області ані у позовній заяві, ані у листах від 30.05.2019 № 8141/03-01 та від 04.11.2019 № 16480/03-01 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області в рамках виконавчого провадження ВП № 58975856 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 25.03.2019 у справі № 812/1096/18, не посилалось та документально не доводило.

Сукупність зібраних у справі доказів доводить, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 24.12.2018 ВП № 58975856 про накладення штрафу за невиконання рішення суду на Головне управління Пенсійного фону України в Луганській області у розмірі 5100,00 грн відповідає критеріям правомірності та обґрунтованості, у зв`язку з чим оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Як передбачено частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 24.12.2019 ВП № 58975856про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги слід залишити без задоволення.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22) про визнання протиправною та скасування постанови від 24 грудня 2019 року ВП № 58975996 про накладення штрафу відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця