Рішення № 88643874, 08.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/888/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (далі також – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі також – відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій просить скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17, винесену відносно ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 24543,44 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 18.02.2020 позивачем отримано поштою вимогу про сплату боргу (недоїмки), видану ГУ ДПС у Луганській області від 12.02.2020 № Ф-261-17 станом на 31.01.2020 зі сплати єдиного внеску в сумі 24543,44 грн.

У відповідності до розпорядження Кабінету міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, м. Рубіжне та м. Кремінна внесені до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В силу розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Позивача звільнено, у тому числі, від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскаржувану вимогу від 12.02.2020 № Ф-261-17 зі сплати єдиного внеску у розмірі 24543,44 грн вважає такою, що сформована з порушенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у задоволені позову відмовити з таких підстав (арк. спр. 40-42).

З 23.09.2010 ОСОБА_1 зареєстрований Кремінським районним управлінням юстиції у якості фізичної особи-підприємця (номер державної реєстрації 23660000000002886).

24.09.2010 позивача було взято на податковий облік у Кремінській державній податковій інспекції (Кремінський район) Рубіжанського управління Головного управління ДПС у Луганській області за основним місцем обліку - «фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування».

Відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі також - Закон № 2464) ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі.

Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.01.2020 року за ФОП ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 24543,44 грн. Недоїмка у сумі 24543,44 грн. складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно вимог Закону № 2464, а саме: за III кв. 2017 року у сумі 1586,00 грн. (залишок несплаченої суми єдиного внеску за III квартал), IV кв. 2017 року у сумі 2112,00 грн., з першого по четвертий квартал 2018 року включно у сумі 2457,18 грн. за кожен квартал, з першого по четвертий квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн. за кожен квартал. За таких обставин, на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464 та Інструкції №449 Головне управління ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 12.02.2020 № 261-17 на загальну суму 24543,44 грн. та направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (930100059946) на адресу платника ФОП ОСОБА_1 17.02.2020. Вимога про сплату боргу (недоїмки) була отримана позивачем 18.02.2020.

Станом на день формування оскаржуваної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та, відповідно, перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Луганській області як фізична особа-підприємець.

Таким чином, Відповідачем на законних підставах та в межах повноважень сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-261-17.

По-друге, стосовно посилання позивача на те, що згідно з вимогами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII він звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та постання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція» зазначаємо наступне.

Головне управління ДПС у Луганській області наполягає, що у даному випадку існує законодавча прогалина, що виникла внаслідок внесення змін до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, п.28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911 -VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

Метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу. Отже, виключення вказаної норми із Закону № 1669 дає підстави вважати, що положення п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 також втратили чинність з 01 січня 2016 року.

Преамбулою Закону № 1669 визначено саме заходи підтримки для суб`єктів господарювання у зв`язку з існуванням надзвичайних та невідворотних обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань у зв`язку з такими обставинами як загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту та як було зазначено раніше, саме цим Законом була внесена норма щодо звільнення від виконання обов`язків платників єдиного внеску за наявності певних умов. Такі обставини відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є форс-мажорними та, відповідно, підлягають засвідченню ТПП.

Приписами статті 10 Закону № 1669 чітко передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з пунктом 6.2 розділу 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податкових та іншим зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Пункт 6.5 зазначеного Регламенту, встановлює, що тягар доказування настання форсмажорних обставин (обставин непереборної сили) несе заявник/зацікавлена особа. Позивачем не було надано до контролюючого органу відповідного сертифікату.

По-третє, щодо посилання позивача на рішення судів, якими було визнано протиправними та скасовано попередні вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головне управління ДПС у Луганській області зазначає наступне.

Під час задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , що полягали у визнанні протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (справа №812/1074/18) суди зазначили, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільняється від виконання зобов`язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року, а не взагалі перерахувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Судами встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2018 № Ф-261- 17 охоплює період, в якому позивач, який знаходився на території здійснення антитерористичної операції, був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не має повноважень вживати до позивача заходів впливу та стягнення, до яких віднесено формування та направлення вимоги.

За таких обставин, суди також дійшли висновку, оскільки позивачем дотримано всіх необхідних умов для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, то про протиправність вимога від 12.02.2018 № Ф-261-17 вважається протиправною та підлягає скасуванню.

В той час, позовна заява ОСОБА_1 не містила вимог щодо зобов`язання контролюючого органу внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску згідно оскаржуємої вимоги, про що також не зазначено в рішенні Луганського окружного адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 року по справі № 812/87/16, предметом спору в якій було визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Позовна заява ОСОБА_1 у справі № 812/87/16 також не містила вимог щодо зобов`язання контролюючого органу внести зміни до інтегрованої картки платника єдиного внеску шляхом виключення з них відомостей про наявність податкового боргу з єдиного внеску згідно оскаржуємої вимоги, про що, відповідно, не зазначено в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 13.04.2016.

Разом з тим, приписами частини 7 статті 25 Закону № 2464 чітко визначено, що сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання із сплати єдиного внеску.

Позивач зауважує, що контролюючим органом постійно та систематично порушуються норми Закону № 2464, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17 на суму 24543,44 грн., видана за період часу, в який Позивач відповідно до п.9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 звільнений від виконання своїх обов`язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464, з огляду на що, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17 вважається протиправною та підлягає скасуванню. Головне управління ДПС у Луганській області не погоджується з вищевикладеним з огляду на наступне.

В рішеннях суду від 13.04.2016 року по справі №812/87/16 від 03.07.2018 по справі № 812/1074/18 судом зазначено, що вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску не відповідають критеріям правомірності, закріпленим у частині другій ст. 2 КАС України, та підлягають скасуванню. При цьому Луганським окружним адміністративним судом в жодному із рішень по справам № 812/87/16, № 812/1074/18 не було скасовано суми нарахування єдиного внеску за відповідні періоди. Отже, Луганським окружним адміністративним судом були скасовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску як виконавчий документ, але нарахування єдиного внеску, які були складовою частиною скасованих вимог, не було скасовано судом.

Поряд з цим, приписами пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У зв`язку з вищевикладеним та оскільки станом на кінець 4 кварталу 2019 року (станом на 31.01.2020) в інтегрованій картці з єдиного внеску за ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість на загальну суму 24543,44 грн., Головним управлінням ДПС у Луганській області у відповідності до вимог ч. 4 статті 25 Закону № 2464 та п. 3 Інструкції № 449 було сформовано нову вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 12.02.2020 № 261-17 на загальну суму 24543,44 грн.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17 на загальну суму 24543,44 грн.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 38, 39, 56, 66).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – також КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як фізична особа – підприємець 23.09.2010 за №23660000000002886 Кремінською районною державною адміністрацією Луганської області, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) (арк. спр. 13-14, 32-33, 43-44).

ФОП ОСОБА_1 у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платника станом на 31.01.2020 заборгованість ФОП ОСОБА_1 становить 24543,44 грн (арк. спр. 46-50).

ГУ ДПС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 становить 24543,44 грн, яка складається з недоїмки – 24543,44 грн. Вказану вимогу отримано позивачем 18.02.2020 (арк. спр. 12, 51).

З розрахунку боргу згідно оскаржуваної вимоги вбачається, що залишок непогашеної заборгованості складає: за 3 квартал 2017 року – 1586,00 грн; за 4 квартал 2017 року – 2112,00 грн; за 1 квартал 2018 року – 2457,18 грн; за 2 квартал 2018 року – 2457,18 грн; за 3 квартал 2018 року – 2457,18 грн; за 4 квартал 2018 року – 2457,00 грн; за 1 квартал 2019 року – 2754,18 грн; за 2 квартал 2019 року – 2754,18 грн, за 3 квартал 2019 року – 2754,18 грн, за 4 квартал 2019 року – 2754,18 грн (арк. спр. 46).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами контролюючий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону №2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м.Кремінна.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції.

Отже, у періоди: 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а, отже, є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч.2 ст.6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

При цьому судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога від 12.02.2020 № Ф-261-17 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, а саме: 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, тому за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 справа К/9901/188/17 (812/505/17).

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

З аналізу зазначених норм законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями абзацу другого пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. При цьому, антитерористична операція триває, тому граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час.

Щодо відсутності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, суд зазначає, що подання такого сертифікату не є обов`язковою умовою для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17 щодо сплати недоїмки в сумі 21789,26 грн за періоди 3 квартал 2017 року, 4 квартал 2017 року, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року, 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2019 року, 3 квартал 2019 року, 4 квартал 2019 року, не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору (арк. спр. 11).

Оскільки позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 № Ф-261-17 відносно ОСОБА_1 на суму 24543,44 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок три грн 44 коп.).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код: 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця