Рішення № 88643823, 08.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 р. Справа № 480/708/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), і, з урахування заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Сумській області №Ф-3235-54 від 14.05.2019 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 21 030, 90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.11.2006 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 13.11.2006 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Сумській області як платник податків за спрощеною системою оподаткування, однак фактично підприємницьку діяльність ОСОБА_1 не здійснював. 14.05.2019 ГУ ДФС у Сумській області винесено оскаржувану вимогу №Ф-3235-54 про стягнення з позивача суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030 грн 90 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що спірну вимогу не отримував, а про її існування він дізнався лише 23.01.2020 коли особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження ВП № 60853106. Вважаючи оскаржувану податкову вимогу про нарахування позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та виставлення вимог про сплату недоїмки протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.03.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржувана вимога винесена правомірно та з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII Інструкції №449 про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до вказаної інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою, а суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).

Так, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449). Отже, чинним законодавством надано право контролюючому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки. На думку відповідача, позивач є платником єдиного внеску, а контролюючий орган вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Вважає, що доводи позивача про те, що контролюючим органом області не дотримано строків направлення податкової вимоги не є підставою для її скасування.

Також посилається на те, відповідно до п. 3 розділу б Інструкції №449 позивачу вимога повинна бути направлена протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Однак, у зв`язку зі змінами в законодавстві у позивача з січня 2017 року виник обов`язок сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі незалежно від подання звітності та провадження підприємницької діяльності. Вимога про сплату єдиного внеску констатує наявність заборгованості та необхідність її сплати, а направлення вимоги з порушенням визначеного строку, на думку відповідача, ніяким чином не зменшує та не скасовує недоїмку зі сплати єдиного внеску, яка була нарахована правомірно. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.03.2020 заяву ОСОБА_1 від 12.03.2020 про уточнення позовних вимог у даній справі повернуто позивачеві.

Дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 09.11.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 13.11.2006 перебуває на обліку в ГУ ДФС у Сумській області як платник податків за спрощеною системою оподаткування.

14.05.2019 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3235-54 про стягнення з позивача суми єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 21030 грн 90 коп (а.с.7).

На підставі заяви позивача, 23.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.29-31). За час провадження підприємницької діяльності позивач перебував на обліку в ГУ ДФС у Сумській області як платник податків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Частиною чотирнадцятою статті 25 Закону визначено, що оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення податковим органом вищого рівня або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року N 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за N 508/26953 (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом.

Що стосується зауваження позивача, наведеного в позовній заяві, щодо неприпустимості формувати вимогу про сплату боргу лише на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, суд зазначає, що такий порядок формування вимоги передбачений п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є чинним та підлягає застосуванню. Тому дане твердження позивача не відповідає дійсності та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Разом з тим, посилання позивача на те, що базою нарахування єдиного соціального внеску є отриманий дохід від здійснення підприємницької діяльності, чого не було встановлено відповідачем, є безпідставними, оскільки на підставі ч. 12 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.

Так, базу нарахування єдиного внеску визначає стаття 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону).

Аналіз вказаних положень Закону свідчить про те, що, дійсно, базою для визначення суми єдиного соціального внеску, що підлягає нарахуванню та сплаті, є отриманий від підприємницької діяльності дохід. Разом з тим, незалежно від розміру отриманого такого доходу, у тому числі і його відсутність, платник зобов`язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску. У свою чергу, підстав звільнення позивача від сплати єдиного внеску судом не встановлено, а доказів цього суду не надано.

Також суд зауважує, що відповідно до положень абзацу 7 ч. 1 ст.5 Закону України №2464, зняття з обліку фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а осіб, які провадять незалежну професійну діяльність - за їхньою заявою, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця або особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, така особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем або особою, яка провадить незалежну професійну діяльність (ч.4 ст.6 Закону України № 2464).

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464, право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають фізичні особи - підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2013 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи - підприємці не звільняються від сплати єдиного внеску, адже виключенням є тільки фізичні особи - підприємці за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 КАС України, позивач у позовні заяві повинен зазначити виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак позивач, подаючи даний позов, не надав жодного доказу, що він у період, який охоплює оскаржувана вимога, був найманим працівником або фізичною особою-підприємцем, яка звільняється від сплати єдиного внеску, а тому суд не має можливості дослідити вказані обставини.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо донарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 21030,90 грн є правомірними, відповідно, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є обґрунтованою та такою, що прийнята відповідно до норм чинного законодавства, тому суд не вбачає підстав для її скасування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, зважаючи на всі наведені обставини у їх сукупності, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у повній відповідності нормам чинного законодавства, тому за наведених обставин і правових норм позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька