Рішення № 88643710, 03.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року № 320/6406/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, Київської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, Київської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яке оформлене у вигляді протоколу № 11-19 від 27.09.2019 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати (повернути) відповідні посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідними посвідченнями.

Позивач вважає, що правомірно отримав статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, з огляду на, що він має право на встановлені законодавством пільги.

Разом з тим, відповідачем протиправно прийнято рішення, яким визнано, що позивачу безпідставно видані посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Оскільки Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації було поверхнево проведено перевірку наданих позивачем документів, яка полягала в недостатньому дослідженні відрядного посвідчення виданого позивачу Тетіївським міжгосподарським підприємством по виробництву яловичини та свинини від 03.06.1986 № 176. Оскаржуване рішення порушує права позивача, оскільки тягне за собою припинення наданих йому пільг та компенсацій передбачених законом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року провадження у даній адміністративній справі відкрито, справа призначена за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27 грудня 2019 року представник відповідача, через службу діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Стверджував, що всебічно та повно дослідивши подані позивачем документи, Регіональною комісією було вирішено повернути особову справу ОСОБА_1 на доопрацювання до Тетіївської райдержадміністрації у зв?язку із розбіжностями у наявних та поданих документах. Адже за відомостями, які містяться в копії трудової книжки позивача, у 1986 році він працював в Тетіївській міжгосподарській будівельній організації, разом з тим згідно відрядження від 03.06.1986 № 176 він працював у Тетіївському міжгосподарському підприємстві по виробництву яловичини та свинини, а згідно копії наказу від 01.06.1986 № 24а у Тетіївській МПМК. Наданими позивачем документами не спростовано того факту, що відрядження від 03.06.1986 № 176 видано організацією, в якій ОСОБА_1 не працював. Вказане підтверджується також і копією трудової книжки позивача. Крім того, згідно відрядного посвідчення виданого Тетіївським міжгосподарським підприємством по виробництву яловичини та свинини, ОСОБА_1 командировано в Радомське лісництво Поліського ЛХЗ та зазначено пункт прибуття – село Бички. Однак, Київською обласною державною адміністрацією отримано лист ДП «Поліський лісгосп» від 31.07.2019 № 174, яким повідомлено, що в червні 1986 року в селі Бички контора лісництва та лісгоспу не знаходилась – лісові масиви Радинського лісництва Поліського лісгоспу межували з селом Бички. Тобто, фактично позивач не міг бути задіяним до виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в селі Бички – населеного пункту зони відчуження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Тетіївським РВ ГУМВС України в Київській області 13 грудня 1997 року.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії КИО № 295023 позивачу з 27 квітня 2007 року встановлено ІІ групу інвалідності довічно, причина інвалідності – захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв?язку хвороб і інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і їх професійного характеру від 02.10.1995 № 1252, позивачу встановлено діагноз: «Хронический гепатит с переходом в цироз. Гипертоническая болезнь ІІ ст. кризовое течение».

Дане захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

7 серпня 2003 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) серії НОМЕР_2 .

Також 25 травня 2007 року Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видану посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_3 .

8 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до заступника голови Київської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просив підтвердити йому статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) серія А» на підставі документів: посвідчення категорії 1 № 112610 С від 25.05.2007 видане Київською облдержадміністрацією, копії паспорта, копії трудової книжки, копії військового квитка НОМЕР_4 .

Згідно копії витягу з протоколу засідання комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 3 липня 2019 року № 8-19, особову справу ОСОБА_1 повернуто до Тетіївської райдержадміністрації на доопрацювання у зв?язку із розбіжностями у наявних та поданих документах (згідно трудової книжки у 1986 році робота в Тетіївській міжгосподарській будівельній організації; згідно з відрядженням – Тетіївське міжгоспод. підприємство по виробництву яловичини та свинини, згідно з копією наказу Тетіївське міжгосподарське МПМК). Зобов?язано ОСОБА_1 надати детальне пояснення щодо характеру виконуваних робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та місця їх виконання (дати, історичні події, характер робіт, проживання, харчування, з ким, тощо), а також пояснення щодо шляху слідування. Направлено запити до організацій та архівних установ щодо наявності у червні 1986 року лісництва у с. Бички Поліського лісгоспзагу.

27 вересня 2019 року рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян № 11-19, оформленим в формі протоколу, ОСОБА_1 , на підставі додатково представлених документів, не підтверджено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв?язку з розбіжностями та неточностями. В оскаржуваному рішенні зазначено, що відрядження, на підставі якого видано посвідчення 2А, видано організацією в якій він не працював (03.06.1986-12.06.1986 в Радинське лісництво поліського лісгоспзагу). Згідно коії наказу Тетіївської МПМК від 01.06.1986 № 24, а відрядження з 03.07.1986 по 12.07.1986 (за межами зони відчуження). Визнано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, виданими безпідставно. Вказано, що безпідставно видане посвідчення відповідно до постанови КМУ від 11.07.2018 № 551 підлягає вилученню.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності позбавлення позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія) та статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія).

Загальновідомим є факт, що 26.04.1986 при проведенні проектних випробувань стався вибух на Чорнобильській АЕС, розташованій на відстані 2 км від м. Прип`ять Київської області, що повністю зруйнував четвертий реактор станції і спричинив значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами. Внаслідок цієї аварії повністю евакуйоване населення міст Прип`яті, Чорнобиля та всіх інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо атомної станції.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов?язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - відносяться до першої категорія осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 13 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.

Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.

Пунктом 14 цього ж Порядку передбачено, що рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.

Статтею 12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Положеннями абзацу першого пункту 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (який був дійсним на момент видачі позивачу посвідчень) (далі - Порядок №51) встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 10 Порядку №51, посвідчення видаються потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Визнаючи посвідчення ОСОБА_1 такими, що були безпідставно видані, відповідач виходив з того, що в наданих позивачем, для вирішення даного питання документах, містяться розбіжності та неточності, а саме відповідачем встановлено, що відрядження позивачу оформлено організацією, в якій він не працював, а Радинське лісництво Подільського ліспгоспзагу, куди ОСОБА_1 був відряджений з 03.07.1986 по 12.07.1986, знаходилось за межами зони відчуження.

Разом з тим суд не погоджується з такими висновками суб?єкта владних повноважень. Судом встановлено, що у позивача були наявні правові підстави для встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія) та статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія).

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.10.1984 по 02.07.1987 працював в Тетіївській міжгосподарській пересувній механізованій колоні на посаді головного інженера. Тетіївський Райагробуд є правонаступником Тетіївської міжгосподарської пересувної механізованої колони.

Відрядним посвідченням виданим Тетіївським міжгосподарським підприємством по виробництву яловичини та свинини від 03.06.1976 № 176 головного інженера МПМК ОСОБА_1 було відряджено в Поліський лісгоспзаг Радницького лісництва, терміном на 8 днів, на підставі наказу від 01.06.1986 № 24. На звороті зазначеного відрядного посвідчення вказано дату і місце прибуття, а саме 4 червня 1986 року с. Бички, а також дату вибуття позивача з даного населеного пункту – 12 червня 1986 року.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1) встановлено, що с. Бички Чорнобильського району Київської області віднесено до зони відчуження.

Згідно шляхового листа № 082447, з 3 п 12 червня 1986 року за ОСОБА_1 , в період відрядження, був закріплений автомобіль ІЖ 2140 д.н.з НОМЕР_5 , який зареєстрований за МПМК, з фіксацією маршруту слідування через населенні пункти: Тетіїв-Київ-Поліське-Іванків-Бички та відповідно в зворотному напрямку.

Суд зазначає, що зазначені документи не містять будь-яких розбіжностей чи неточностей та містять підписи осіб, відповідальних за їх складання, які скріплені печатками відповідних установ.

Як пояснив позивач, відрядне посвідчення видане йому Тетіївським міжгосподарським підприємством по вирощуванню яловичини та свинини не як працівнику зазначеного підприємства, а як головному інженеру МПМК, що безпосередньо було зазначено у вказаному посвідченні. Оскільки Тетіївська МПМК, як будівельна організація, створена районними сільськогосподарськими підприємствами для їх обслуговування (Райагробуд, Міжколгоспдуб). В зазначений період позивач, як спеціаліст-будівельник проводив роботи по відбору лісоматеріалів для вказаного сільськогосподарського підприємства в Радинському лісництві. На період відрядження він проживав в населеному пункті поряд з яким здійснювалися лісорозробні роботи, а саме в с. Бички Чорнобильського району, а не в адміністративній будівлі лісництва. Оплата відрядження була здійснена також Тетіївським міжгосподарським підприємством по вирощуванню яловичини та свинини в бухгалтерію якого було здане відрядження.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем належними та беззаперечними доказами.

Згідно довідки Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.2010 № 01-08/787, ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 3 по 13 червня 1986 року і був залучений до виконання робіт з будівництва водоводу с. Бички Чорнобильського району, яке планувалось до евакуації жителів. Зазначені роботи виконувались невоєнізованими формуваннями інженерної служби ЦО Київської області у відповідності до вимог постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 № 169-5, на підставі розпоряджень начальника ЦО УРСР та начальника ЦО Київської області від 02.06.1986 № 73, від 04.06.1986 № 76.

Факт перебування позивача у вищевказаний період в с. Бички Чорнобильського району встановлено також рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 2 серпня 2010 року.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27 квітня 2007 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності у зв?язку з захворюванням, пов`язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безстрокове, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки МСЕК серії КИО-1 № 295023.

Наведені обставини у сукупності спростовують висновки відповідача про наявність в наданих позивачем документах розбіжностей та неточностей.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Тобто, державні органи загалом, і відповідачі зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді припинення соціальних зобов`язань, або навпаки, у зв`язку з покладенням на особу додаткового обов`язку відшкодувати ті пільги, що були отримані нею у зв`язку з встановленням статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, через помилки допущені при перевірці обставин, які мали значення для надання або відмови у наданні зазначеного статусу, та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, добросовісність якої не спростована належними доказами.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставної видачі ОСОБА_1 посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія) та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія)

Виходячи з наведеного, рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим, в частині не підтвердження позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнання посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (2 категорія) та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія) безпідставно виданими та їх вилучення, є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині – задоволенню.

Оскільки зазначені посвідчення були вилучені протиправно, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов`язання Київську обласну державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та повернення вилучених посвідчень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок №551; у редакції станом на день ухвалення судового рішення).

Пунктом 11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Отже, уповноваженим органом, який видає посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи в даному випадку в силу вимог ч.4 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є Київська обласна державна адміністрація.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо надання особі статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу відповідних статусів.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд бере до уваги, що позивач є інвалідом другої групи, за станом здоров`я та з урахуванням медичного діагнозу є особою, яка першочергово та невідкладно потребує судового захисту, який має бути ефективним та результативним, відтак суд зазначає, що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого оскаржуваного рішення не надали.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачами.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача-1, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору, таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (код ЄДРПОУ – 03193459, адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1), яке оформлене у вигляді протоколу № 11-19 від 27.09.2019 про визнання безпідставно виданих ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , місце проживання – АДРЕСА_1 ) посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, їх вилучення та про не підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ – 00022533, адреса: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , місце проживання – АДРЕСА_1 ) статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видати (повернути) відповідні посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 03.04.2020

Суддя Я.В. Горобцова