Рішення № 88643662, 08.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2020 року Справа № 280/5241/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до (з урахуванням уточнень від 11.11.2019) Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести перерахунок пенсії, починаючи з 04.11.2015.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення. 04.11.2015 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, на підставі ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням від 13.01.2016 №7804 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки інформація про перебування в зонах небезпеки у період з 31.07.1986 по 10.08.1986, зазначена у військовому квитку та в архівній довідці, відрізняється. 03.10.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою аналогічного змісту, проте отримав відмову з тих самих підстав. Вважає такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними, із посиланням на норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.10.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Позивачем недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 15.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5241/19.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (від 17.12.2019 №53203), в якому зазначає, що відповідно до наданих ОСОБА_1 документів, позивач працював на діючому пункті дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району у 1986 році одинадцять днів. Вказує, що у відповідності до пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років. Враховуючи, що позивач працював на діючому пункті дезактивації залізничного транспорту менше 14 днів, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням від 10.09.2019 серії НОМЕР_1 (дублікат; видано замість посвідчення НОМЕР_2 НОМЕР_3 ).

04.11.2015 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, із заявою про призначення пенсії, до якої додано: трудову книжку від 06.08.1984 серії НОМЕР_4 , диплом НОМЕР_5 , військовий квиток НОМЕР_6 , посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2) від 03.02.2015 серії НОМЕР_3 (дублікат, з відміткою про перереєстрацію 29.05.1997).

Розглянувши вказані документи, а також документи, витребувані Управлінням Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області (лист Департаменту соціального захисту населення Запорізької ОДА від 23.11.2015 №02/2-455 про підтвердження правильності встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (2 категорії) із копією довідки від 04.03.1993 №196; лист Інституту проблем безпеки атомних станцій від 25.11.2015 №10/198; архівну довідку Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 25.09.2015 №11028/10), органом Пенсійного фонду України винесено рішення від 13.01.2016 №7804 про відмову у призначенні пенсії, обґрунтоване такими мотивами.

Так, для підтвердження участі в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС у зоні відчуження ОСОБА_1 надав військовий квиток (в якому зазначено, що він брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АСС: в третій зоні – з 31.07.1986 по 06.08.1986, в другій зоні – з 07.08.1986 по 10.08.1986, сумарна доза – 12,63 бер) та посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Водночас, в архівної довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 25.09.2015 № 11028/10, яка надійшла на запит управління, вказано місце дислокації військової частини № 92422 – м. Чернігов та направлення ОСОБА_1 на ст. Вільча для робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, згідно з наказами командира військової частини №92422 від 31.07.1986 № 177, від 11.08.1986 №186. Книга доз опромінення особового складу, який виїджав для виконання робіт в зоні ЧАЕС не велась.

Також відповідачем направлено запит до Інституту проблем безпеки атомних електростанцій для підтвердження дози опромінення, який в своїй відповіді зазначив, що документи військової частини 92422 в архів на зберігання не передавалися і зазначену дозу опромінення, яку зазначено в військовому квитку (12,6 бер) отримували ліквідатори працюючі на промисловому майданчику ЧАЕС.

Відповідно до додатку №2 постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 - смт. Вільча Поліського району Київської області віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення.

В Пункті 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51, вказано, що до пунктів дезактивації техніки і санітарної обробки населення належать пункти у межах сіл Діброви Поліського, Дитяток і Старих Соколів Іванківського районів, на аеродромах Чернігівського військового училища льотчиків у місті Чернігів і селі Малійках Чернігівського району Чернігівської області та пункт дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району.

Звідси, орган Пенсійного фонду України дійшов висновку, що інформація про перебування позивача в зонах небезпеки в період з 31.07.1986 по 10.08.1986, зазначена у військовому квитку НОМЕР_6 та архівній довідці Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 25.09.2015 № 11028/10 значно відрізняється, що слугувало підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років на підставі пункту 1 частини першої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

03.10.2019 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Мелітопольським відділом обслуговування громадян) від 15.10.2019 №181/Г-3 повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку з підстав, аналогічних викладеним у рішенні від 13.01.2016 №7804.

Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керуються наступними мотивами.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), який створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 10 Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 22-1).

Абзацом дев`ятим підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми №122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Згідно положень пунктів 1, 3, 4 статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №51; втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 N 551, проте був чинним на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії у 2015 році), яким врегульовано правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зокрема, відповідно до пункту 5 Порядку №51, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення зеленого кольору, серія А.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

В свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З наведеного випливає, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №308/13277/16-а; від 06.02.2019 у справі № 731/120/17; від 13.02.2019 у справі №530/491/17; від 10.06.2019 у справі № 132/271/17.

Так, за правилами пункту 2 статті 14 Закону №796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: - з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; - з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; - у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; - евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); - особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.

Судом досліджено копію посвідчення серії НОМЕР_1 та встановлено, що у відповідності до цього посвідчення ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії.

Також, з військового квитка позивача від 02.05.1985 НО №5057672 вбачається, що позивач брав участь у заходах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме: у третій зоні – з 31.07.1986 по 06.08.1986, з 07.04.1986 по 10.08.1986 та отримав дозу опромінення 12,63 бер.

Крім того, у відповідності до листа Інституту проблем безпеки атомних станцій від 25.11.2015 №10/198, висока доза опромінення – 12,6 бер свідчить про те, що позивач дійсно брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у третій зоні небезпеки; таку дозу опромінення за неповний місяць отримували ліквідатори, які працювали на проммайданчику ЧАЕС (об`єкт «Сховище»).

Так, статтею 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 № 791а-XII визначено, що залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов`язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров`я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Такими зонами є, серед іншого: 1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Як вже зазначалося вище, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії «А» видається, зокрема, особам, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, або на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Звідси, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 працював на діючому пункті дезактивації залізничного транспорту менше 14 днів, спростовуються вищенаведеними доказами та нормативним регулюванням.

Фактично, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, незважаючи ані на посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, ані на військовий квиток позивача, керуючись лише даними листа Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 25.09.2015 №11028/10, відповідно до якого військовослужбовців військової частини 92422 (накази від 31.07.1986 №177, від 11.08.1986) необхідно вважати такими, що відбули на ст. Вільча для робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, самостійно зробив висновок, що оскільки на ст. Вільча Поліського району Київської області розташовувався пункт дезактивації залізничного транспорту, позивач виконував роботи саме щодо дезактивації залізничного транспорту, у яких ОСОБА_1 брав участь менше 14 днів.

При цьому, вказані твердження є лише припущеннями, спростовуються матеріалами справи (посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії серії А; військовим квитком).

Звідси, дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Отже, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 04.11.2015 – з дня звернення із заявою про призначення пенсії, як забезпечення ефективного засобу поновлення порушених прав ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на пропущення строку звернення до суду спростовуються положеннями статті 46 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки судом встановлено, що відмова у призначенні позивачу пенсії, та, як наслідок, ненарахування та невиплата такої пенсії є протиправними діями суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватись дана умова – виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як громадянина, віднесеного до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пенсію за віком, із зменшенням пенсійного віку на 10 років як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 04.11.2015.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 08.04.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко