Рішення № 88643659, 06.04.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2020 року м. Рівне №460/767/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 23.08.2012 в сумі 10343,05 грн по день фактичного розрахунку 22.10.2019;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 23.08.2012 по 22.10.2019 на суму пенсії 10343,05 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 23.09.2011 у справі № 2-а-1791/11 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування 10343,05 грн, які були включені до виплатних відомостей за травень 2012 року, однак фактично виплачені позивачу (перераховані на картковий рахунок) 22.10.2019. Покликаючись до положень частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач зазначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Позивач цитує норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, зазначаючи, виплата нарахованих на виконання рішення суду сум пенсії з порушенням строку виплати повинна бути виплачена з нарахуванням компенсації за втрату частини доходу згідно з наведеними положеннями нормативно-правових актів. Відтак стверджує, що відмова відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію у зв`язку з порушенням строку виплати перерахованої на виконання рішення суду пенсії є протиправною, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позову не визнав, подав відзив на позовну заяву (а.с.36-38) зазначаючи про пропущення позивачем строку звернення до суду за відсутністю поважних причин, з огляду на обізнаність позивача щодо рішення суду, та відсутністю вини Фонду, що є підставою для залишення позову без розгляду. Також зазначає, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішеннях суду здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. По суті позовних вимог зазначає, що виплата відповідних коштів за рішенням суду наразі носить разовий характер, відтак не підпадає під дію норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати», при цьому зазначаючи про невірний обрахунок сум компенсації, проведений позивачем. Окрім того стверджує, що компенсація за втрату частини пенсії є видом цивільно-правової відповідальності, яка встановлюється за порушення зобов`язання, та не може застосовуватися у сфері пенсійного законодавства. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалами від 06.04.2020 суд відмовив у задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про заміну неналежного відповідача та про зупинення провадження у справі.

Крім того, 20.03.2020 відповідач подав клопотання про витребування доказів, у якому просив суд витребувати у Державної казначейської служби України документальне підтвердження дати та суми виплачених коштів на виконання постанови Дубровицького районного суду Рівненської області від 23.09.2011 у справі № 2-а-1791/11 (а.с.42).

Разом з тим, 24.02.2020 судом було постановлено ухвалу про витребування відповідних доказів у Державної казначейської служби України, відтак подане клопотання не потребує вирішення судом.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні у судовому процесі, встановивши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 01.10.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією (а.с. 9).

Постановою Дубровицького районного суду Рівненської області від 23.09.2011 у справі № 2-а-1791/11, яка набрала законної сили 23.08.2012, визнано протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 передбачених ст.39, ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, як особі, віднесеній до 3 категорії за період з 17 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року та зобов`язано управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 3 згідно з ст. 39, ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 17 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року за виключенням фактично виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду управлінням Пенсійного фонду Україні в Дубровицькому районі проведено перерахунок пенсії позивача шляхом нарахування коштів згідно з розпорядженням від 03.04.2012 № 131044 в сумі 10343,05 грн індивідуальним перерахунком пенсії ОСОБА_1 згідно з протоколом від 20.04.2012 (а.с.45-46).

Нарахована сума пенсійної виплати у розмірі 10343,05 грн перерахована на банківський картковий рахунок позивача 22.10.2019, що підтверджується випискою по картковому рахунку за період 01.01.2019-13.11.2019 (а.с.13-14) та листом Державної казначейської служби України від 06.03.2020 № 5-10-06/4621 в матеріалах справи та доданою копією платіжного доручення від 11.10.2019 № 486340 (а.с.32,34-35).

13.11.2019 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період від дати набрання судовим рішенням законної сили по вересень 2019 року (а.с.11).

Листом від 27.11.2019 за вих. № 1672.02/8 відповідач повідомив, що на виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 23.09.2011 у справі № 2-а-1791/11 управлінням Пенсійного фонду Україні в Дубровицькому районі проведено перерахунок пенсії позивача та нараховано кошти в сумі 10343,05 грн, які були включені до виплатних відомостей за травень 2012 року. Крім того зазначено, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». Оскільки нарахування та виплата сум пенсії за рішенням суду проведені без порушення умов та термінів виплати, визначених статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частиною другою 2 статті 72 та статтею 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», підстав для нарахування та виплати компенсації за втрату частини доходу в зв`язку з порушенням термінів їх виплати немає. Зауважив, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України (а.с.12).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що пенсія є доходом громадянина, яка не носить разового характеру навіть у випаду її присудження за рішенням суду, а основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.01.2019 у справі № 159/1615/17.

Враховуючи викладене доводи відповідача, що виплата коштів на виконання рішення суду носить разовий характер, тому не підпадає під дію положень Закону № 2050-ІІІ, є безпідставними, оскільки компенсація, передбачена Законом № 2050-ІІІ, виплачується у разі порушення саме строків виплати доходу (перерахованої пенсії), а не виконання рішення суду. Оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.

Суд встановив, що нарахування у 2012 році та виплата у жовтні 2019 року позивачу пенсійної виплати за період з 17 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року у розмірі 10343,05 грн відбулось на виконання судового рішення від 23.09.2011, яке набрало законної сили 23.08.2012, що сторонами не заперечувалось.

Таким чином, виплата коштів позивачу здійснена Пенсійним органом за період з 17.02.2011 по 22.07.2011 та зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. Тобто, належні позивачу з 2011 року кошти виплачені останньому лише у жовтні 2019 року, тим самим пенсійним органом допущено порушення встановленого строку виплати пенсії. Таким чином, несвоєчасна виплата відповідних сум відбулась з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

З огляду на те, що вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу (пенсії), тому виплата вчасно не виплаченої пенсії проводиться з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів.

Такі висновки суду відповідають позиції Верховного Суду у постановах від 24.01.2019 у справі № 159/1615/17 (адміністративне провадження № К/9901/22965/18) та від 15.04.2019 у справі № 727/7818/16-а (адміністративне провадження № К/9901/45555/18).

Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України «Про гарантії держави з виконання судових рішень» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 № 440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму несвоєчасно виплаченої пенсії, а не порядку виконання рішення суду щодо присудження на користь стягувача відповідних пенсійних виплат, відтак, спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом, то за висновком суду в ухвалі з питання зупинення провадження у справі від 06.04.2020 позивачем не допущено порушення строку звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування, не надав суду належних та допустимих доказів правомірності його дій у спірних правовідносинах. Натомість, позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають обставинам справи.

За таких обставин, відмова відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є протиправною, тому з метою належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії у сумі 10343,05 грн по день фактичного розрахунку 22.10.2019.

Тому, позов підлягає задоволенню повністю.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.6).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Короленка, 7, ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 10343,05 грн по день фактичного розрахунку 22.10.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 10343,05 грн по день фактичного розрахунку 22.10.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням головуючої судді у додатковій соціальній оплачуваній відпустці у період з 24.03.2020 по 02.04.2020 (наказ від 17.03.2020 № 83-від) та 03.04.2020 у щорічній оплачуваній відпустці (наказ від 31.03.2020 № 102-від) повне рішення суду складено 06 квітня 2020 року.

Суддя Нор У.М.