Рішення № 88643547, 06.04.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1250/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію по інвалідності в порядку та на умовах розділу ІІІ Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі, визначеному статтею 21 цього закону, розраховану з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності в порядку та на умовах розділу ІІІ Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі, визначеному статтею 21 цього закону, розраховану з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, з 09 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в січні 2020 року відповідач протиправно відмовив йому в задоволенні заяви про переведення на пенсію по інвалідності в порядку та на умовах розділу ІІІ Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі, визначеному статтею 21 цього закону, розраховану з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначило про відсутність підстав для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-ХІІ), на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ). Крім того, відповідач вказав на безпідставність вимог позивача щодо призначення пенсії в порядку Закону № 2262-ХІІ, здійснивши її розрахунок згідно вимог Закону № 796-ХІІ /а.с. 35-36/.

02 квітня 2020 року судом отримано відповідь позивача на відзив, у якому позивач наполягає на задоволенні позовних вимог /а.с. 40-41/.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

З урахуванням наведеної норми процесуального закону, подана позивачем відповідь на відзив не є заявою по суті справи.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач у період з 06 червня 1986 року по 04 вересня 1986 року позивач брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі в/ч 61511.

01 жовтня 2009 року позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із наявністю захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 11/.

З 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності в порядку Закону № 796-ХІІ.

З 01 липня 2019 року основний розмір вищевказаної пенсії обчислено та виплачено позивачу виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

09 січня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, складеною в довільній формі, в якій висловив намір отримувати пенсію про інвалідності, призначену в порядку Закону № 2262-ХІІ, проте обчислену згідно вимог Закону № 796-ХІІ (з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року) /а.с. 5/.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області позивачу відмовлено у задоволенні його заяви з тих підстав, що Закон № 2262-ХІІ не передбачає обчислення пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року /а.с 4/.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частина перша статті 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно вимог частини третьої статті 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За правилами абзацу другого пункту 13 Прикінцевих положень Закону № 1058 у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Частиною третьою статті 57 Закону № 796-ХІІ особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому, словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019.

Як встановлено судом, позивач наразі отримує пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону № 796-ХІІ, основний розмір якої з 01 липня 2019 року обчислено з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.

У свою чергу, Законом № 2262-ХІІ інакше врегульовано алгоритм обчислення пенсії по інвалідності.

Так, статтею 21 зазначеного Закону передбачено, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Проаналізувавши вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що Законом № 2262-ХІІ не передбачено можливості обчислення пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, а відтак викладена в листі № 167/Т-02 від 13 січня 2020 року відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області є обґрунтованою.

Поряд із тим, суд зауважує, що предметом цього спору є дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, призначеної на підставі Закону № 796-ХІІ, на пенсію по інвалідності, призначену на підставі Закону № 2262-ХІІ, однак обчислену в порядку, визначеному Законом № 796-ХІІ. Відтак, питання щодо наявності або відсутності у позивача права на отримання пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ судом не досліджувалось.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В дослідженому судом випадку відповідачем доведено правомірність спірних дій щодо відмови позивачу у задоволенні його заяви про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону № 796-ХІІ, на пенсію по інвалідності, призначену в порядку Закону № 2262-ХІІ, але обчислену в порядку, передбаченому Законом № 796-ХІІ, зв`язку із чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 243-245, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова