Рішення № 88643361, 07.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6215/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2.

Так, з посиланням на фактичні обставини справи щодо подання 10.09.2019 року до митного органу митної декларації №UA500090/2019/015459 щодо митного оформлення ввезеного на територію України легкового автомобіля марки - AUDI, модель – Q5 PREMIUM, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , із зазначеними у цій декларації пошкодженнями, та відповідного пакету документів до цієї декларації, передбаченого ч.2 ст.53 Митного кодексу України, позивач вказує, що під час здійснення митних процедур стосовно поданої декларантом декларації, відповідачем - Одеською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500090/2019/00119. У вказаній картці відмови зазначено, що відповідач повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №500090/2019/015459 від 10.09.2019 року у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 12.09.2019 №UA500000/2019/000490/2 із застосуванням резервного методу. При цьому, дане рішення прийнято з підстав: - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2, вважає його протиправним та таким, що піддягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, позивач зазначає, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого по зазначеній митій декларації, встановила, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митні вартість товарів, а саме: 1) відповідно до поданого інвойсу, вартість товару становить 7000 дол. США, а сплачено згідно SWIFT 6970 дол. США; 2) відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних перевізних документах тощо) відсутня будь - яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного оформлення наведені документи не надавалися.

У зв`язку із зазначеним, як вбачається з позовної заяви, зобов`язано позивача протягом 10-ти днів надати (за наявності) додаткові документи: банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; копію митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, на думку позивача, положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару, як того вимагала митниця.

З посиланням на норми ч.1 ст.49, ч.1 ст.50, ч.ч.1-2 ст.52, ст.53 МК України, позивач вважає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. На обґрунтування своєї правової позиції позивач послався на постанови Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15 та від 02.06.2015 року у справі №21-498а15.

На думку позивача, подані ним до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомостей щодо ціни, що була сплачена за цей товар та інших документів не може бути в силу відсутності обов`язку їх виготовлення в країні продавця.

Крім того, як зазначає позивач, заявлена позивачем митна вартість імпортованого товару (автомобіля) підтверджена звітом суб`єкта оціночної діяльності від 09.09.2019 року №213863/19 із додатками.

Посилаючись на приписи ч.ч.1-3 ст.54 МК України, позивач вважає, що порядокздійснення контролю при застосуванні основного методу визначення митної вартої чітко регламентований Митним кодексом України, та, лише за наявності розрахунку та відсутності переліку передбачених застережень, митниця зобов`язана завершити митне оформлення заявленого товару. При цьому, на думку позивача, здійснення будь-яких інших, не передбачених вказаною статтею дій, не є способом контролю правильності визначення митної вартості товарів, а відтак не може вважатись законним в розумінні статті 19 Конституції України.

Обґрунтовуючи свої доводи положеннями ч.4-7 ст.54, ч.1 ст.55, ч.ч.1-8 ст.57, ч.ч.1-2 ст.64 МК України, позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є вищим, і становить 19090 дол. США (МД від 21.08.2019 № UA 500650/2019/042326) та, враховуючи вищезазначене, митну вартість товару №1 скориговано до рівня 19090 доларів США. При цьому, позивач звернув увагу на те, що жодних відомостей про спрацювання Автоматизованої системи управління ризиками (АСАУР) у рішенні не зазначено. За твердженням позивача, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару), не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості. Окрім того, позивач вважає, що при здійсненні коригування заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару відповідачем не враховано, що поставлений автомобіль має значні пошкодження, та потребує значного відновлення з метою експлуатації.

На переконання позивача, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу в будь-який спосіб не спростовані відповідачем у спірному рішенні.

Крім того, як вважає позивач, посилання митниці про не зазначення вартості страхування є лише припущенням, що не може достовірно свідчити про таку обставину. На думку позивача, зазначене також узгоджується із постановою Верховного Суду від 13.02.2018 року по справі №803/1112/17. Позивач вважає, що аналогічні відомості стосуються і відомостей щодо вартості перевезення, оскільки позивачем подано митну декларацію з довідкою щодо вартості перевезення на суму 450 дол. США.

Окрім іншого, посилаючись на п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, позивач зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості (резервний метод). При цьому, як стверджує позивач, лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. На думку позивача, аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а.

Ухвалою суду від 28.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

20 листопада 2019 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із копією квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, призначено підготовче засідання по справі на 10.12.2019 року.

16 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку від відповідача - Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву (у строк, встановлений судом) разом із додатками до нього та доказами їх направлення позивачу (т.1 а.с.97-190).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з посиланням на фактичні обставини справи щодо подання позивачем митної декларації МД №UA500090/2019/015459 від 10.09.2019 року, в якій визначено митну вартість товару на рівні 7000 доларів США для здійснення митного оформлення товару та із зазначенням відповідних пошкоджень автомобіля марки - AUDI, модель – Q5 PREMIUM, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , відповідач вказує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта разом із МД №UA500090/2019/015459 від 10.09.2019 року до Одеської митниці ДФС подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № Б/Н від 10.08.2019; Коносамент (Bill of lading) № 9PHL026981 від 13.07.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.05.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № Б/Н від 09.09.2019, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 213863/19 від 09.09.2019, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні № НОМЕР_3 від 04.04.2003 та інші документи.

У відзиві зазначено, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) №UA500090/2019/015459 від 10.09.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Відповідач вказує, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією (МД) №UA500090/2019/015459 від 10.09.2019 року, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- згідно з поданим інвойсом, вартість товару становить 7000 доларів США, а сплачено, згідно з поданим SWIFT, 6970 доларів США;

- відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Проте, як зазначає відповідач, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Проте, до митного оформлення не надано жодного з документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Таким чином, як стверджує відповідач, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Як зазначає відповідач, на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та інших послуг за межами митної території України; калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера; копію митної декларації країни відправлення; якщо здійснювалося страхування – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Відповідач стверджує, що фактичні обставини справи свідчать про те, що декларант позивача у визначений законом час документи, надання яких вимагалося митницею, не надав, а повідомив листом про відсутність додаткових документів, а отже виявлені у документах розбіжності спростовані не були.

Як вказує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UA500090/2019/015459 від 10.09.2019 року містилися розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які були витребувані митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Відповідач зазначає, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та Одеською митницею ДФС були проведені консультації, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA50000/2019/000490/2 від 12.09.2019 року, за результатом яких обрано резервний метод визначення митної вартості, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA50000/2019/000490/2 від 12.09.2019 року.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є вищим і становить 19090 доларів США (МД від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326) та митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 19090 доларів США, у зв`язку з чим Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000490/2 від 12.09.2019 року.

За твердженням відповідача, у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000490/2 від 12.09.2019 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також у ньому визначено джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості із зазначенням відповідної МД від 21.08.2019 №UA500650/2019/042326.

Відповідач у відзиві зазначає, що враховуючи вищевикладені причини, та положення ч.6 ст.54, ч.1,2,3 статті 256 Митного кодексу України, Одеською митницею ДФС видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00119 від 12.09.2019 року та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У відзиві також зазначено, що товар, який надійшов на адресу позивача, випущено у вільний обіг 16.09.2019 року за МД № 500090/2019/016115, за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, а сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 95600,68 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

При цьому, на думку відповідача, його правова позиція щодо витребування додаткових документів, корегування митної вартості та використання інформації з ЄАІС повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка міститься у постановах: від 02.06.2015 року у справі №21-498а15, від 01.10.2013 року у справі №21-354а13, від 15.10.2013 року у справі №21-270а13, від 22.10.2013 року №21-342а13.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товару позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2019/000490/2 від 12.09.2019, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2019/00119 від 12.09.2019 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що позивач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився у підготовче засідання 10.12.2019 року, судом відкладено підготовче засідання на 14.01.2020 року об 11 год. 20 хв.

10 грудня 2020 року через канцелярію суду від представника Одеської митниці ДФС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №420/6215/19 у зв`язку з реорганізацією Одеської митниці ДФС шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби та про заміну відповідача у справі №420/6215/19 – Одеської митниці ДФС на правонаступника - Одеську митницю Держмитслужби із додатками, згідно переліку (т.1 а.с.191-195).

14 січня 2020 року з боку представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд відмовити у задоволені клопотання представника Одеської митниці ДФС про зупинення провадження у справі №420/6215/19 та замінити відповідача – Одеську митницю ДФС на правонаступника – Одеську митницю Держмитслужби з підстав, зазначених у клопотанні (т.1 а.с.196-198).

Письмовою ухвалою суду від 14.01.2020 року, судом:

- відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі та заміну відповідача на правонаступника;

- залучено до участі у справі № 420/6215/19 у якості співвідповідача (другого відповідача) – Одеську митницю Держмитслужби;

- розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №420/6215/19 в порядку загального позовного провадження, встановлено відповідачам строки для подання відзивів на позовну заяву та призначено підготовче засідання на 05.02.2020 року о 14:50 год.

03 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку від відповідача – Одеської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.12-19) із аналогічними доводами, які зазначені у відзиві Одеської митниці ДФС.

У підготовчому засіданні 05.02.2020 року судом залучено до матеріалів справи відзив Одеської митниці Держмитслужби та встановлено сторонам строки для надання заяв по суті, у зв`язку з чим судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 20.02.2020 року о 16:00 год.

14 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив із доказами її направлення на адресу відповідачів (т.2 а.с.33-40).

У відповіді на відзив Одеської митниці Держмитслужби, окрім доводів, зазначених у позовній заяві, позивач додатково зазначив, що:

- у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу, тобто, саме на орган доходів і зборів МК законодавством покладено обов`язок довести недостовірність заявленої фактурної вартості товарів за наявності відповідних доказів. Однак, як стверджує позивач, у рішенні, що оскаржується, відповідачем не надано декларанту таких доказів щодо недостовірності заявленої митної вартості товарів;

- надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, а митним органом не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, не вказано документи, визначені частиною 2 статті 53 МК України та подані до митного оформлення, в яких були б наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль;

- відповідач залишив поза увагою, що транспортний засіб є уживаним та має пошкодження, а тому брати за основу інший транспортний засіб без вивчення пошкоджень та стану, без вивчення країни виготовлення та ввезення, року виготовлення та інших показників є неправомірним способом, оскільки вказаний транспортний засіб ввезений фізичною особою з урахуванням ст.368 МК України, яка немає відсильних норм до ст.53 МК України, а отже і подальша процедура визначення митної вартої в порядку ст.ст. 53, 54, 55 є незаконною.

У підготовчому засіданні 20.02.2020 року судом залучено до матеріалів справи відповідь на відзив Одеської митниці Держмитслужби. У зв`язку з тим, що у відповідачів не сплинув строк для надання заперечень на відповідь на відзив, судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 27.02.2020 року о 16:40 год.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2020 року о 09 год. 40 хв.

У судове засідання 12.03.2020 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Від представника позивача, раніше, 27.02.2020 року надходило клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача (т.2 а.с.50-52). Представники відповідачів 12.03.2020 року до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи. Причин неявки до суду не повідомляли.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача та неявку представників відповідачів, які належним чином сповіщені про розгляд справи, а також, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, зважаючи на строки розгляду справи, визначені ч.2 ст.193 КАС України, судом вирішено здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно ч.9 ст.205 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті розпочато судом 12.03.2020 року.

Згідно з ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на викладене, враховуючи наведені приписи КАС України, суд розглядав дану справу у межах строку, визначеного для її розгляду ч.2 ст.193, ч.4 ст.243 КАС України із прийняттям та складанням судового рішення у повному обсязі 07.04.2020 року – на 26-й день з дня початку розгляду справи по суті.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, з відзивами відповідачів, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви сторін по суті справи, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі рахунку купівлі-продажу транспортного засобу, придбав через компанію розташовану в США, автомобіль з ушкодженнями марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_4 (т.1 а.с.50,140). Із зазначеного рахунку купівлі-продажу транспортного засобу вбачається, що сплата за транспортний засіб складає 7000 США, до якої входить також оплата доставки транспортного засобу на умовах CFR. Вказаний транспортний засіб відправлено з порту США до порту Німеччини, що підтверджується морською накладною (коносаментом) №9PHL026981 від 13.07.2019 року (т.1 а.с.53-54,174-175).

В матеріалах справи також наявна копія виписки з банківського рахунку позивача із зазначенням про переказ 07.06.2019 року позивачем грошових коштів на суму 7017 доларів США (т.1 а.с.52), а також копія свіфт-платежу на суму 6970 доларів США від 07.06.2019 року (т.1 а.с.133).

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_4 з порту Німеччини до України ввезено автодорожнім транспортом, що підтверджується документом контролю за доставкою - ЕЕ№UA500090/2019/12879 U65975266/2137649394/700078356 від 06.09.2019 року митного посту «Яготин» пункту пропуску «Яготин-Дорогуск» з відміткою Львівської митниці ДФС (т.1 а.с.27). У вказаному документі також зазначено, що одержувачем (імпортером) є ОСОБА_1 , а місце прибуття - ВМК ТОВ «БОНД» (Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, 12).

Згідно даних акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.09.2019 року з відміткою Львівської митниці ДФС, транспортний засіб марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_4 має такі пошкодження: пошкоджено лако-фарбове покриття кузова, вм`ятини, сколи, затертий та забруднений салон, пошкоджено передній та задній бампер, задня ліва фара, арка (т.1 а.с.28-29).

Відповідно до довідки від 09.09.2019 року б/н, яка підписана позивачем, транспортні витати на переміщення транспортного засобу марки AUDI Q5, VIN № НОМЕР_4 складають: з порту США до порту Німеччини – 250 доларів США, сушею до кордону – 200 доларів США (т.1 а.с.32)

09 вересня 2019 року транспортний засіб марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_4 із супровідним документом №500090/2019/12879 ввезено до ТОВ «БОНД», що підтверджується разовим дозволом на ввіз/вивіз транспортних засобів громадян (легкове авто) №0010/09.2019 із відміткою Одеської митниці ДФС про в`їзд транспортного засобу (т.1 а.с.51).

Також, 09 вересня 2019 року позивач отримав звіт №213863/19 експертного авто товарознавчого дослідження з визначення ринкової вартості автомобіля, який завозиться на митну територію України, згідно з висновком якого ринкова вартість автомобіля марки AUDI Q5 PREMIUM, 2018 року, VIN НОМЕР_4 станом на 09.09.2019 року становить 7000 доларів США (т.1 а.с.33-44).

09 вересня 2019 року ТОВ «АВТОТЕХНОСЕРВІС» видано позивачу довідку №Д-19-0909-59 (для митного оформлення) про те, що автомобіль марки AUDI Q5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , 2018-го модельного року, відповідає вимогам екологічного класу «ЄВРО-5» (т.1 а.с.48).

12 серпня 2019 року позивачем здійснено передоплату за митне оформлення на загальну суму 61000 грн., що підтверджується копіями квитанцій Приватбанку від 12.08.2019 року (т.1 а.с.135-139).

З метою здійснення митного оформлення придбаного транспортного засобу марки AUDI Q5, VIN № НОМЕР_4 , позивачем 10.09.2019 року подано митну декларацію №UA500090/2019/015459 (т.1 а.с.108-109), в якій визначено митну вартість вказаного автомобіля на рівні 7000 доларів США та відповідно вказано вартість в національній валюті у розмірі 186447,92 грн. (з урахуванням транспортних витрат на перевезення транспортного засобу 250 та 200 доларів США), що за курсом валюти, зазначеним у вказаній митній декларації, становить 7450 доларів США.

У вказаній митний декларації зазначені такі характеристики транспортного засобу: автомобіль легковий, пасажирський, що був у використанні, ід. №WA1ANAFY0J2213863, марка – AUDI, модель - Q5 PREMIUM, календарний рік виготовлення - 2018 рік, колір – білий, тип кузова – універсал; має наступні пошкодження: «капот пошкоджено ЛФП, бампер передній пошкоджено ЛФП, двері передні ліві пошкоджено ЛФП, двері задні ліві вм`ятина пошкоджено ЛФП, ручка задньої лівої двері пошкоджено ЛФП, облицювання задньої лівої двері, крило заднє ліве деформовано пошкоджено ЛФП, накладка заднього лівого крила, кутове скло заднього лівого крила, підкрилок заднього лівого крила, ходова частина заднього лівого колеса, бампер задній деформовано, пошкоджено ЛФП, відбивач світла задній лівий, нижня накладка заднього бампера, двері багажника пошкоджено ЛФП, накладка заднього правого крила, крило переднє праве пошкоджено ЛФП, накладка переднього правого крила пошкоджено ЛФП, спрацювала подушка безпеки бокова ліва, спрацювала подушка безпеки бокова права, облицювання даху, торговельна марка – AUDI AG, країна походження – НОМЕР_5 ».

У вказаній митній декларації також зазначено, що декларантом подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) б/н від 10.08.2019 року; коносамент (Bill of Landing) 9PHL026981 від 13.07.2019 року; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 213863/19 від 09.09.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/41684 від 20.05.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.09.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №213863/19 від 09.09.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №264-19 від 08.08.2019 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №213863/19 від 09.09.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 04.04.2003 року; довідка НОМЕР_7 -5 №Д-19-0909-59 від 09.09.2019 року; картка платника податків; разовий дозвіл від 09.09.2019 року; свіфт-рахунок від 07.06.2019 року; квитанції Приватбанку від 12.08.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2019 року Одеською митницею ДФС засобами електронної пошти надіслано позивачу лист, в якому зазначено, про витребування документів, які підтверджують митну вартість. У вказаному листі також зазначено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі, із зовнішніх джерел (т.1 а.с.185).

10 вересня 2019 року старшим державним інспектором ВКМВ УАМП Доброгурським В.А. засобами електронної пошти повідомлено декларанта про те, що поданий до митного оформлення разом із митною декларацією для підтвердження заявленою митної вартості товарів рахунок-фактура, коносамент, звіт про незалежну оцінку майна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та зазначені документи містять розбіжності та недоліки, зокрема, декларантом не надано банківських платіжних документів щодо оплати рахунку, документів із страхування та підтвердження вартості перевезення транспортного засобу до моменту перетинання кордону України (т.1 а.с.186). У вказаному листі позивачу запропоновано подати документи, згідно переліку, протягом 10 календарних днів.

12 вересня 2019 року засобами електронної пошти повідомлено декларанта про застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, у зв`язку з тим, що подані позивачем документи містять розбіжності, а позивачем не надано витребуваних Одеською митницею ДФС додаткових документів (т.1 а.с.186-187).

12 вересня 2019 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000490/2, яким скориговано вартість автомобіля марки AUDI Q5 PREMIUM, 2018 року, VIN НОМЕР_4 із характеристиками, зазначеними в митній декларації №UA500090/2019/015545 від 10.09.2019 року, з 7450,00 доларів США до 19090,00 доларів США (т.1 а.с.21-22; 177-179).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Одеською митницею ДФС оформлено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2019/00119, в якій зазначено про відмову у митному оформлені (випуску) товарів у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2. У картці-відмові також зазначено про необхідність подання нової декларації із врахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 (т.1 а.с.23-24, 180-181).

16 вересня 2019 року позивачем подано митну декларацію (МД) №UA50090/2019/016115 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 (т.1 а.с.25-26).

Також, 16 вересня 2019 року представником позивача до м/п «Чорноморський» Одеської митниці ДФС подано заяву про видачу посвідчення про реєстрацію транспортного засобу марки AUDI Q5 P, 2018 року виготовлення, VIN НОМЕР_4 , колір – білий (т.1 а.с.184), та 16 вересня 2019 року Одеською митницею ДФС дозволено випуск транспортного засобу позивача з території ТОВ «БОНД», про що свідчить відмітка Одеської митниці ДФС (т.1 а.с.51).

При цьому, не погоджуючись із прийнятим відповідачем - Одеською митницею ДФС рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що винник між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 (надалі – рішення), яким скориговано вартість автомобіля марки AUDI Q5 P, 2018 року виготовлення, код НОМЕР_4 із характеристиками, зазначеними в митній декларації №UA500090/2019/015545 від 10.09.2019 року, з 7450,00 доларів США (враховуючи транспортні витрати) до 19090,00 доларів США, обґрунтовується наступним.

У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 зазначено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) згідно поданого інвойсу вартість товару становить 7000 дол. США, а сплачено згідно поданого SWIFT 6970 дол. США;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст.53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наказі МФУ від 24.05.2012 № 599 наведено перелік документів, що можуть підтверджувати дану складову митної вартості. Проте, до митного оформлення жоден з наведених документів не надано.

У рішенні зазначено, що відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) так) додаткові документи:

- банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та Інших послуг за межами митної території України;

- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості Інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;

- копію митної декларації країни відправлення;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, декларантом надіслано лист про відсутність додаткових документів.

Таким чином, Одеська митниця ДФС у прийнятому рішенні зазначає, що декларантом не подано всі запитувані документи та не спростовані наявні розбіжності.

Як зазначає Одеська митниця ДФС у рішенні, у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Крім того, за твердженням Одеської митниці ДФС у рішенні, відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Також, як вказує контролюючий орган у рішенні, відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) - за резервним методом. При цьому, у рішенні стверджується, що за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом було обрано метод визначення митної вартості-другорядний: резервний.

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є вищим і становить 19090 дол. США (МД від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326). Враховуючи вищезазначене, у рішенні вказано, що митну вартість товару №1 скориговано до рівня 19090 дол. США.

У даному рішенні також зазначено, що декларант має право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду.

Суд зазначає, що правові відносини щодо порядку визначення митної вартості імпортованих товарів, правил її декларування, тощо регулюються, зокрема, але не виключно, Митним кодексом України (далі - МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з вимогами ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до вимог п. п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з вимогами пп.4.5.10 п.4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 (надалі – Порядок № 631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, ч.1, ч.4 ст.54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог ч.5 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, ч.6 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 1 статті 57 МК України регламентовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 4,5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, ч. 10 ст. 58 МК України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності;

- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

При цьому, за приписами ч. 2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2, подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) згідно поданого інвойсу вартість товару становить 7000 дол. США, а сплачено згідно поданого SWIFT 6970 дол. США;

2) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) до митного оформлення не подано документів для підтвердження витрат на транспортування, зокрема, про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У рішенні зазначено, що відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) так) додаткові документи:

- банківські платіжні документи, які стосуються сплати фактурної вартості ктз, перевезення, транспортно-експедиторських та Інших послуг за межами митної території України;

- калькуляцію транспортних витрат за межами митної території України з урахуванням вартості фрахту, вартості Інших складових вартості транспортування транспортного засобу, що декларується, у тому числі територією країни експортера;

- копію митної декларації країни відправлення;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав автомобіль з ушкодженнями марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_4 згідно рахунку, відповідно до якого оплата проведена позивачем до моменту його підписання за вартістю 7000,00 доларів США (т.1 а.с.50,140).

При цьому, на підтвердження здійсненої оплати позивач надав до суду копію виписки з банківського рахунку позивача із зазначенням про переказ 07.06.2019 року позивачем грошових коштів на суму 7017 доларів США (т.1 а.с.52).

В матеріалах справи також міститься копія свіфт-платежу на суму 6970 доларів США від 07.06.2019 року (т.1 а.с.133).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару разом із митною декларацією від 10.09.2019 року №UA500090/2019/015459 було подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) б/н від 10.08.2019 року; коносамент (Bill of Landing) 9PHL026981 від 13.07.2019 року; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 213863/19 від 09.09.2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2019/41684 від 20.05.2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.09.2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №213863/19 від 09.09.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №264-19 від 08.08.2019 року; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №213863/19 від 09.09.2019 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_6 від 04.04.2003 року; довідка ЄВРО-5 №Д-19-0909-59 від 09.09.2019 року; картка платника податків; разовий дозвіл від 09.09.2019 року; свіфт-рахунок від 07.06.2019 року; банківські квитанції від 12.08.2019 року.

Як вже зазначено судом, Одеською митницею ДФС зазначено про невідповідність суми сплати за придбаний автомобіль сумі, визначеній у поданому інвойсі. Водночас, митна вартість транспортного засобу визначена позивачем саме на підставі інвойсу та зазначена у розмірі 7000 доларів США, а не як зазначено у свіфт-платежі – 6970 доларів США.

При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 митним органом не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, з яких причин вказані документи, що подані декларантом, до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу на те, що зазначені вище документи не містять розбіжностей, та з боку відповідачів не було зазначено та не надано відповідних доказів щодо того, що вказані документи мають ознаки підробки.

Стосовно відсутності банківських платіжних документів, які стосуються сплати фактурної вартості транспортного засобу, суд зазначає наступне.

З урахуванням положень ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №815/329/17 міститься наступний правовий висновок: «…сама по собі відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)...».

Таким чином, твердження відповідачів про відсутність можливості визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу з огляду на ненадання позивачем банківських платіжних документів щодо оплати позивачем вартості транспортного засобу є безпідставними.

Суд також вважає безпідставними твердження відповідачів, що наявність розбіжностей у свіфт-платежі та у інвойсі у загальній сумі 30 доларів США не надає можливості контролюючому органу визначити митну вартість транспортного засобу за даними поданого позивачем рахунку від 10.08.2019 року.

Також, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №420/2315/19 зазначено, що: «…за умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товарів документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за ці товари, суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідні рішення, діє не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства…».

Окрім іншого, відповідачами у відзивах на позовну заяву зазначено, що під час митного контролю товару за митною декларацією (МД) №UA500090/2019/015545 від 10.09.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 року у справі №805/2713/16-а зазначив, що: «…спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками…».

Таким чином, доводи відповідачів про те, що документи, які подані позивачем разом із митною декларацією №UA500090/2019/015545 від 10.09.2019 року, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими.

Щодо твердження відповідачів про відсутність документів, які підтверджують вартість перевезення та страхування придбаного позивачем транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Як вже зазначено судом, відповідно до умов рахунку купівлі-продажу транспортного засобу від 10.08.2019 року, позивач придбав автомобіль з ушкодженнями марки AUDI Q5, білого кольору, 2018 року випуску, VIN № НОМЕР_4 на умовах здійснення поставки: CFR, Інкотермс-2010.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010», термін CFR означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами терміна CFR на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

Судом встановлено, що транспортний засіб відправлено з порту США до порту Німеччини, що підтверджується морською накладною (коносаментом) №9PHL026981 (т.1 а.с.53-54,174-175), а вже з порту Німеччини до м. Чорноморськ – автомобільним транспортом (т.1 а.с.27).

Разом з цим, позивачем подано до Одеської митниці ДФС довідку від 09.09.2019 року б/н, яка підписана позивачем, та згідно якої транспортні витати на переміщення транспортного засобу марки AUDI Q5, VIN № НОМЕР_4 складають: з порту США до порту Німеччини – 250 доларів США, сушею до кордону – 200 доларів США (т.1 а.с.32)

Відсутність же підстав для включення до ціни товару при визначенні митної вартості витрат на страхування товару пояснюється тим, що за умовами Інкотермс CFR страхування вантажу продавцем та/або покупцем не є обов`язковим, та у рахунку від 10.08.2019 року також відсутні вимоги щодо страхування товару будь-якою зі сторін контракту.

Суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив наступне: «…декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість...».

Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідачів про ненадання позивачем документів щодо вартості міжнародного перевезення вантажу та страхування з огляду на їх невідповідність фактичним обставинам справи.

Щодо застосування резервного методу коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Як вже вказано судом, відповідач Одеська митниця ДФС визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 та у відзиві на позовну заяву зазначено, що у органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, а також інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів, а тому відповідно до статей 59, 60, 62, 63 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів та методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.

Проте, в обґрунтування вищезазначених доводів, представником відповідача – Одеської митниці ДФС не надано до суду жодних доказів, а лише міститься загальне посилання на таку неможливість в оскаржуваному рішенні та у відзиві.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідачем Одеською митницею ДФС використанні данні митної декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326.

З цього приводу, суд зазначає, що автомобіль легковий, пасажирський, що був у використанні, ід. №WA1ANAFY0J2213863, марка – AUDI, модель - Q5 PREMIUM, календарний рік виготовлення - 2018 рік, колір – білий, тип кузова – універсал має наступні пошкодження: «капот пошкоджено ЛФП, бампер передній пошкоджено ЛФП, двері передні ліві пошкоджено ЛФП, двері задні ліві вм`ятина пошкоджено ЛФП, ручка задньої лівої двері пошкоджено ЛФП, облицювання задньої лівої двері, крило заднє ліве деформовано пошкоджено ЛФП, накладка заднього лівого крила, кутове скло заднього лівого крила, підкрилок заднього лівого крила, ходова частина заднього лівого колеса, бампер задній деформовано пошкоджено ЛФП, відбивач світла задній лівий, нижня накладка заднього бампера, двері багажника пошкоджено ЛФП, накладка заднього правого крила, крило переднє праве пошкоджено ЛФП, накладка переднього правого крила пошкоджено ЛФП, спрацювала подушка безпеки бокова ліва, спрацювала подушка безпеки бокова права, облицювання даху, торговельна марка – AUDI AG, країна походження – НОМЕР_5 ». При цьому, будь-яких доказів про врахування працівниками відповідача зазначених пошкоджень наведеного автомобіля під час визначення митної вартості ввезеного позивачем транспортного засобу, суду не надано.

Біль того, відповідачами взагалі не надано до суду вказаної декларації, згідно якої Одеською митницею ДФС здійснено донарахування митної вартості автомобіля позивача, у зв`язку з чим неможливо встановити як відповідність транспортного засобу, зазначеного у митній декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326, транспортному засобу позивача, так і ушкоджень, що мав такий автомобіль.

Суд зазначає, що визначення вартості автомобіля може бути об`єктивною тільки тоді, коли митним органом при митному оформленні транспортного засобу врахована інформація про технічний стан транспортного засобу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18.

Отже, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість визначеної відповідачем у рішенні про коригування митної вартості від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2 митної вартості транспортного засобу позивача у розмірі 19090 доларів США у зв`язку із застосуванням даних митної декларації від 21.08.2019 № UA500650/2019/042326, з огляду, в тому числі, на відсутність такої декларації у матеріалах справи.

Суд також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14 зазначив, що «…формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості…»

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №815/2146/16.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі 826/17973/14, в якій вказується, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що відповідачі не довели суду обставин щодо надання позивачем неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Окрім того, оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів, суд також враховує, що: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації в повному обсязі не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, наявні у справі, з огляду на зазначені вище норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд вважає, що рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000490/2 від 12.09.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень сторін у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

При цьому, щодо надання оцінки кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), та зокрема, сформовану у рішенні у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Наведена судом практика Європейського суду з прав людини також застосовується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.08.2018 року у справі № 802/2236/17-а, від 07.08.2018 року у справі №826/16871/16, від 12.02.2019 року у справі №808/1801/18, від 13.02.2020 року у справі №812/1325/17, від 11.02.2020 року у справі №520/9544/18, правові висновки якого підлягають застосуванню судами при розгляді справ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у загальному розмірі 956 грн. 00 коп. (дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок), що підтверджується квитанціями №0.0.1498101281.1 від 18.10.2019 (т.1 а.с.5) та №0.0.1522562222.1 від 14.11.2019 (т.1 а.с.63).

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування рішення, суд вважає, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням наведеного судом вище, наявні підстави для стягнення з Одеської митниці ДФС суми сплаченого судового збору у розмірі 956 грн.

Керуючись ст.ст.2,9,72-77,78,90,120,139,205,241-246,255,295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи: 39441717, адреса: вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078), Одеської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код юридичної особи: 43333459, адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 12.09.2019 року №UA500000/2019/000490/2.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (ідентифікаційний код юридичної особи: 39441717, адреса: вул. Гайдара, 21-А, м. Одеса, 65078) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 956 грн. 00 коп. (дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, який доповнений цим пунктом Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №540-ІХ, визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.М. Соколенко

.