Ухвала суду № 88643252, 08.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/2381/20

У Х В А Л А

з питань звільнення від сплати судового збору

08 квітня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), із вимогами – визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 05.03.2020 року ВП №61465688 про стягнення виконавчого збору в розмірі 18892,00 грн. та від 05.03.2020 року ВП №61465688 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 274,85 грн.

Ухвалою судді від 24.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний термін з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали.

07.04.2020 року від позивача засобами поштового зв`язку надійшло до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у клопотанні вказує, що сплата судового збору за подання скарги (позовної заяви) в даному випадку Законом України «Про судовий збір» не передбачена; посилається на постанову Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі №565/256/15-ц та роз`яснення, які містяться в пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах». Також позивач зазначив, що виходячи з системного аналізу ст.129 Конституції України, ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду, оскільки, відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків та використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч.2 ст.73 цього ж Закону, забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Таким чином, зважаючи на відсутність підстав для сплати судового збору, позивач просить звільнити його від такого обов`язку.

Суддя, вирішуючи вказане клопотання, керується наступним.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 року (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2)позивачами є: а)військовослужбовці; б)батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в)одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г)члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ)особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3)предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Аналогічно, відповідно до ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності 15.12.2017 року.

З врахуванням змін, внесених відповідно до Закону №2147-VIII, Пенсійний фонд України та його територіальні органи з 15.12.2017 року виключені з переліку осіб, що звільнені від сплати судового збору, передбачених ст.5 Закону №3674-VI.

Відтак, враховуючи наведені вище вимоги Закону та з`ясовані обставини, позивачу за подання позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір.

Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зокрема, звільнення від сплати судового збору відповідних органів не узгоджується з п.1 ч.1 ст.129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Ця норма Конституції України знайшла своє закріплення також і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та у процесуальних кодексах України.

Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (стаття 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав, тобто є конкретизацією загального принципу рівності громадян перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Тому, звільнення від сплати судового збору відповідних органів як сторін в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобов`язані сплачувати відповідний збір.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2018 року у справі №552/6814/17 (К/9901/23570/18).

Щодо покликань позивача на те, що за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця судовий збір не сплачується, суддя зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні Цивільно-процесуальним кодексом України, ні Законом України «Про судовий збір» не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, такий судовий збір не сплачується.

Тобто, твердження Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області є необґрунтованими, оскільки стосуються подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку ЦПК України.

Що стосується постанови Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №565/256/15-ц, то у ній зроблений правовий висновок про те, що не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Суддя звертає увагу на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування статей 3, 4 закону України «Про судовий збір» у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №565/256/15-ц, тому своєю ухвалою від 15.03.2018 року передав справу №915/955/15 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У постанові від 29.05.2018 року у справі №915/955/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за подання апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду скарг щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС сплачується судовий збір.

Таким чином, предметом розгляду вказаних судових рішень було питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Тому доводи позивача про те, що судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови державного виконавця не сплачується є безпідставними.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений вичерпний перелік осіб, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Позивач до жодної з пільгових категорій не належить.

Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.

У той же час, необґрунтоване звільнення від сплати судового збору або судових витрат повністю або частково, може сприяти виникненню дискримінації серед суб`єктів звернення за судовим захистом, які також позбавлені пільг.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору позивач також не надав достатніх доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище та неспроможність сплатити судовий збір в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Враховуючи те, що вказані обставини не свідчать про неможливість сплати судового збору, а інших доказів суду не надано, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 133, 241-243, 248, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Ухвала з питань звільнення від сплати судового збору набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.

Суддя Сасевич О.М.