Рішення № 88643156, 08.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2020 року м. Київ справа № 320/2187/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича, Командира військової частини А2399, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України, про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов`язати вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича (далі – відповідач-1), Командира військової частини А2399 (далі – відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України (далі - третя особа), в якій просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати рішення Заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді "догани";

- визнати протиправним та скасувати наказ Командира військової частини А2399 №130 від 3 травня 2019 р. в частині встановлення сержанту ОСОБА_1 розмір премії у розмірі 94,5% за квітень 2019 р.;

- зобов`язати Командира військової частини А2399 виплатити ОСОБА_1 премію за квітень 2019 р. у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, сержант військової служби за контрактом, 24 квітня 2019 р. був безпідставно притягнутий відповідачем-1 до дисциплінарної відповідальності за порушення дисципліни строю, що потягло зменшення відповідачем-2 премії позивачу на 10%. Вказує, що 24 квітня 2019 р. о 08 год. 00 хв. він прибув до військової частини після проходження ВЛК, та вийшов на плац для шикування. Одразу після шикування розпочалося заняття з протигазами. Позивач не був забезпечений командуванням протигазом, проте взяв протигаз у військовослужбовця строкової служби та стояв у строю. Відповідач-1 почав з`ясовувати у нього причини невиконання ним вправ із протигазом і на задані запитання позивач надавав відповіді щодо стану свого здоров`я, перенесеної операції ока, визнання його на ВЛК обмежено придатним до проходження військової служби. Відповідач-1 розцінив це як порушення і оголосив позивачу догану у присутності підлеглого особового складу. Після цього відповідач-1 вибачився, скасував догану, відпустив підлеглих і знову оголосив позивачу догану у присутності командного складу підрозділу. У зв`язку з порушенням своїх прав позивач подав позов до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 травня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження.

23 травня 2019 р. від відповідача-1 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що позивач порушив дисципліну строю, а його доводи не спростовують правомірності дій відповідача-1. Вказує, що позивач намагається ввести суд в оману та уникнути відповідальності за скоєне дисциплінарне правопорушення.

11 червня 2019 р. до суду надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог, часткову заміну предмету позову та залучення співвідповідача - Командира військової частини А2399, якого просив виключити його з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у судовому засіданні 18 вересня 2019 р. це клопотання задоволено, Командира військової частини А2399 залучено до справи як співвідповідача та виключено як третю особу. Судом враховано, що на час подання позову та отримання документів від відповідача у позивача були відсутні відомості про винесення відповідачем-2 спірного наказу щодо преміювання.

23 жовтня 2019 р. від відповідача-2 надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що посадові особи військової частини А2399 при накладенні стягнення та зменшенні премії позивачу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Статутами Збройних Сил України та Законами України.

25 листопада 2019 р. у судовому засідання учасники справи виступили із вступним словом, позивач позовні вимоги підтримав, відповідачі позову не визнали.

15 січня 2020 р. від учасників справи до суду надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями учасників справи про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 15 січня 2020 р. на підставі ч.3 ст.194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач проходив військову службу у в/ч А2399 як військовослужбовець військової служби за контрактом, мав військове звання сержант, обіймав посаду командира гармати артилерійського взводу батареї забезпечення і з жовтня 2018 р. до березня 2019 р. тимчасово виконував обов`язки за вакантною посадою помічника командира військової частини з правової роботи.

Згідно з розпорядженням командування в/ч А2399 від 23 березня 2019 р. позивача направлено для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої 11 квітня 2019 р. складено та 19 квітня 2019 р. затверджено Свідоцтво про хворобу позивача (№1571), яким за станом здоров`я визнано позивача обмежено придатним до військової служби. У вказаному свідоцтві є запис про здійснену позивачу 19 лютого 2019 р. операцію правого ока. Висновків щодо необхідності звільнення позивача від стройової, фізичної підготовки, нарядів та господарських робіт це свідоцтво не містить.

Судом за результатами дослідження наявних у справі документів встановлено, що 24 квітня 2019 р. вранці позивач прибув до військової частини після проходження ВЛК та вийшов на плац для шикування. Одразу після шикування розпочалося заняття з протигазами. Позивач перебував у строю підрозділу з протигазом, проте не виконував вправ. Прибув відповідач-1, який почав з`ясовувати у позивача причини невиконання ним вправ із протигазом. Позивач на задані запитання надав відповіді відповідачу-1 про неможливість виконання вправ із протигазом через стан свого здоров`я та перенесену операцію ока. Відповідач-1 розцінив це як порушення дисципліни строю і оголосив позивачу догану у присутності підлеглого позивачу особового складу підрозділу. Одразу після цього відповідач-1 вибачився перед позивачем за накладене стягнення у присутності підлеглих, оголосив про скасування догани, відпустив підлеглий позивачу особовий склад підрозділу і знову оголосив позивачу догану у присутності окремих осіб командного складу.

24 квітня 2019 р. відповідачем-1 подано рапорт командиру військової частини А2399, в якому зазначено, що у цей день ним було перевірено тренування із захисту від зброї масового ураження у підрозділах військової частини. В ході перевірки батареї забезпечення встановлено, що сержант ОСОБА_2 В ОСОБА_3 особисто участі в тренуванні не приймав, самостійно розмовляв в строю та без дозволу звертався до командирів і начальників в присутності підлеглого особового складу. За порушення дисципліни строю, розмов в строю, недодержання цілковитої тиші (відповідно вимог статті 26 Стройового статуту Збройних Сил України) сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана» від імені заступника командира військової частини А2399.

25 квітня 2019 р. командиром батальйону забезпечення старшим лейтенантом ОСОБА_4 подано рапорт начальника штабу – першому заступнику командира військової частини про надання дозволу перед вищим командуванням про внесення змін до службової картки командира гармати артилерійського взводу батареї забезпечення сержанту ОСОБА_1 , у зв`язку з накладенням на нього дисциплінарного стягнення - «Догана» за незадовільне виконання службових обов`язків заступником командира військової частини підполковником ОСОБА_5 24 квітня 2019 р.

У травні 2019 р. у зв`язку з поданням до Київського окружного адміністративного суду цього позову у військовій частині А2399 проведено службову перевірку, за результатами якої ТВО начальника відділу підготовки та оцінки дій військової частини А2399 майором ОСОБА_6 складено доповідну записку на ім`я командира військової частини А2399.

За наслідками перевірки встановлено, що вранці 24 квітня 2019 р. позивач перебував у строю з протигазом, проте не виконував вправ. Відповідач-1 почав з`ясовувати у позивача причини невиконання ним вправ із протигазом, а позивач на задані запитання надавав відповіді відповідачу-1 про неможливість виконання вправ із протигазом через стан свого здоров`я та перенесену операцію ока, вказав, що документи надасть пізніше. Закінчивши розмову з позивачем, відповідач-1 став виясняти у його командирів, чи бачили вони його медичні документи. Позивач в строю знову почав розповідати, що надасть документи пізніше. Відповідач-1 розцінив це як зухвалість та порушення дисципліни строю і оголосив позивачу догану у присутності підлеглого позивачу особового складу підрозділу. Одразу після цього відповідач-1 вибачився перед позивачем за накладене стягнення у присутності підлеглих, скасував догану, відпустив підлеглий позивачу особовий склад підрозділу і знову оголосив позивачу догану у присутності командного складу підрозділу.

Ці ж обставини, зокрема про оголошення догани позивачу, скасування догани та повторне оголошення догани, підтвердив під час вказаної перевірки у наданому поясненні від 14 травня 2019 р. і відповідач ОСОБА_5 та зазначили у своїх поясненнях інші присутні при цьому особи.

У цій доповідній записці зроблено наступні висновки:

- відповідач-1 допустив порушення статей 87, 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про порядок накладання дисциплінарного стягнення на особу сержантського складу Збройних Сил України. Проте дане стягнення було скасовано одразу ж після оголошення, крім того принесені вибачення перед усім особовим складом артилерійського взводу батареї забезпечення. Пом`якшуючими обставинами даного порушення є емоційний стан підполковника ОСОБА_7 , який виник внаслідок порушення дисципліни строю сержантом ОСОБА_8 та суперечки між військовослужбовцями, усвідомлення своєї провини, знання вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

- дії відповідача-1 під час повторного оголошення стягнення є правомірними і ґрунтуються на вимогах статей 51, 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про застосування видів стягнень на осіб сержантського складу Збройних Сил України, статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про порядок оголошення дисциплінарних стягнень сержантам (старшинам), статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про врахування обставин, характеру і інших фактів вчинення правопорушень, статті 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про надання роз`яснень, в чому полягає дисциплінарне правопорушення;

- притягнення сержанта ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення «догана» за порушення дисципліни строю відповідає вимогам статті 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про те, що командир відділення зобов`язаний постійно вдосконалювати знання за фахом та методичні навички, своєю поведінкою та старанністю, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку, статті 25 Стройового статуту Збройних Сил України про те, що командир зобов`язаний підтримувати дисципліну строю і вимагати точного виконання підрозділами команд і сигналів, статті 26 Стройового статуту Збройних Сил України про те, що військовослужбовець зобов`язаний в строю без дозволу не розмовляти, додержуватись цілковитої тиші. Додатково пом`якшуючими обставинами є відсутність військовослужбовця на службі протягом тривалого часу. Обтяжуючими обставинами є слабкі знання своїх функціональних обов`язків, вимог Статутів Збройних Сил України, зухвала поведінка військовослужбовця, що спричинила суперечку зі старшим начальником.

Згідно з накладеною командиром військової частини А2399 резолюцією він згоден з результатами перевірки та вважає необхідним передати її матеріали до суду.

До службової картки позивача внесено стягнення «догана», яке накладено 24.04.2019 підполковником ОСОБА_10 за порушення дисципліни строю.

Наказом командира військової частини А2399 від 3 травня 2019 р. №130 «Про преміювання особового складу військової частини А2399 за їх особистий внесок у загальні результати служби в квітні 2019 р.», у тому числі здійснено преміювання сержанта ОСОБА_1 в розмірі 94,5% (догана, рапорт №413 від 24 квітня 2019 р.).

Як встановлено судом, відповідно до відомчих наказів МО України преміювання військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, мають військове звання, вислугу років та тарифний розряд як у позивача, здійснюється у розмірі 105%.

Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача у квітні 2019 р. йому нараховано грошове забезпечення в розмірі 11877 грн. 33 коп. у т.ч. премія 3234 грн (105%). У травні 2019 р. йому нараховано грошове забезпечення в розмірі 11558 грн. 78 коп. у т.ч. премія 2910 грн. 60 коп. (94,5%).

13 серпня 2019 р. позивача звільнено з військової частини А2399 в запас за станом здоров`я, за постановою ВЛК від 31 жовтня 2019 р. його визнано непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Позивач вважає рішення та наказ відповідачів протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Одним із видів такої служби є військова служба за контрактом.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24 березня 1999 р. № 548-ХІV (далі – Статут внутрішньої служби).

Статтею 3 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Згідно з приписами ст. 249 Статуту внутрішньої служби медичному оглядові підлягають, зокрема, ті військовослужбовці, що повернулися з лікувальних закладів після одужання, - в день прибуття до військової частини після доповідання про це безпосередньому командирові (начальникові).

Відповідно до ст. 254 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Згідно з ст. 257 Статуту внутрішньої служби висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов`язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов`язків підлягають виконанню посадовими особами.

Відповідно до ст.262 Статуту внутрішньої служби начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої прибув; після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються старшині роти.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Спеціальним нормативним актом в сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

За стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (ст. 5 Дисциплінарного статуту).

При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

На підставі ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, серед яких, зокрема: догана.

Положеннями ст.ст. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до ст. 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

За приписами ч. 1 ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Відповідно до ст. 26 Стройового статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов`язаний, зокрема, у строю без дозволу не розмовляти, додержуватися цілковитої тиші; бути уважним до наказів (розпоряджень) і команд (сигналів) свого командира, виконувати їх швидко й точно, не заважаючи іншим.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді "догана" суд зазначає наступне.

Відповідачем-1 у своєму рапорті від 24 квітня 2019 р. вказано лише про одне порушення позивача, яке полягало у тому, що сержант ОСОБА_2 В ОСОБА_3 особисто участі в тренуванні не приймав, самостійно розмовляв в строю та без дозволу звертався до командирів і начальників в присутності підлеглого особового складу. Відповідачем-1 визнано, що такі дії порушують дисципліну строю, кваліфіковано як розмови в строю, недодержання цілковитої тиші відповідно вимог статті 26 Стройового статуту Збройних Сил України, у зв`язку з чим сержанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «догана».

Надаючи оцінку обґрунтованості, правомірності та законності накладення відповідачем-1 цього дисциплінарного стягнення на позивача згідно з приписами ч.2 ст.2 КАС України, суд бере до уваги таке.

Твердження відповідача-1 про те, що позивач самостійно розмовляв в строю та без дозволу звертався до командирів і начальників в присутності підлеглого особового складу не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом, відповідач-1 сам з`ясовував у позивача обставини і підстави, які унеможливлюють виконання ним вправ із протигазом, що і обумовлювало надання позивачем відповідей на поставлені запитання. При цьому відповідачу-1 було відомо про перебування позивача в лікувальному закладі на ВЛК, а позивач повідомив відповідача-1 про перенесену операцію ока та про висновок ВЛК, згідно з яким він визнаний обмежено придатним до військової служби за станом здоров`я. Незважаючи на те, що надана позивачем інформація згідно з приписами статей 249, 254, 256 Статуту внутрішньої служби потребувала забезпечення здійснення його медичного огляду, таких заходів командуванням вжито не було.

Суд також бере до уваги, що всупереч приписам ч.2 ст.97 Дисциплінарного статуту відповідачем-1 було оголошено про накладене дисциплінарне стягнення позивачу, який був командиром гармати, у присутності його підлеглих, що заборонено. Суд вважає, що наявність цього порушення є достатньою підставою для скасування рішення про накладення вказаного дисциплінарного стягнення на позивача.

Фактично з таким висновком суду погоджується і сам відповідач-1 та командир військової частини А2399 (відповідач-2), оскільки у висновку перевірки також вказано про протиправність накладення на позивача цього стягнення у присутності підлеглих.

Крім того, суд бере до уваги й те, що фактично мало місце накладення повторного стягнення за одне й те ж порушення. Як встановлено судом, у рапорті відповідача-1 від 24 квітня 2019 р. зазначається лише про одне порушення, вчинене позивачем – порушення 24 квітня 2019 р. дисципліни строю (ст.26 Стройового статуту Збройних Сил України), за яке накладено стягнення. Судом також встановлено й те, що відповідач-1 оголосив позивачу догану у присутності підлеглого позивачу особового складу підрозділу. Одразу після цього відповідач-1, зрозумівши протиправність своїх дій, вибачився перед позивачем за накладене стягнення у присутності підлеглих і скасував накладене стягнення – догану. Після цього відповідач-1 відпустив підлеглий позивачу особовий склад підрозділу і знову оголосив позивачу догану у присутності командного складу підрозділу. При цьому у проміжку часу між накладеними стягненнями будь-яких нових порушень дисципліни позивачем вже зафіксовано не було.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд зазначає, що втручання органів державної влади у здійснення особою своїх прав може бути здійснено лише у випадках, коли таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві та має легітимну мету – здійснюється в інтересах національної та громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ці приписи захищають особу від свавільного втручання суб`єкта владних повноважень у здійснення ним своїх прав.

У контексті обставин цієї справи суд визнає, що повторне накладення відповідачем-1 дисциплінарного стягнення на позивача не було необхідним у демократичному суспільстві та не має легітимної мети і цілі. Як встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, у тому числі й документів перевірки, проведеної у військовій частині А2399, накладення повторного стягнення на позивача було здійснено відповідачем-1 практично одразу після протиправного накладення першого стягнення; за нетривалий час між цими стягненнями не встановлено вчинення позивачем інших порушень; отже, повторне стягнення не мало на меті виявлення та покарання порушника, а мало характер помсти. Про це, зокрема, свідчить і те, що за висновками перевірки, проведеної у військовій частині А2399, накладення першого стягнення на позивача було обумовлено перебуванням відповідача-1 в емоційному стані.

Це означає, що за одне й те ж порушення відповідачем-1 двічі накладено на позивача дисциплінарне стягнення – догану, що суперечить приписам ст.61 Конституції України та ст.91 Дисциплінарного статуту, яким заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень.

Суд враховує, що перше з цих стягнень було одразу скасовано відповідачем-1 як протиправне, проте друге з цих стягнень не викликалося необхідністю у демократичному суспільстві і не мало легітимної мети, тобто також було протиправним.

Суд вважає, що наявність наведених вище порушень також є окремою достатньою підставою для скасування рішення про накладення вказаного дисциплінарного стягнення на позивача.

Тому суд визнає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді "догани" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини А2399 № 130 від 3 травня 2019 р. в частині встановлення сержанту ОСОБА_1 розмір премії у розмірі 94,5% за квітень 2019 р., та щодо вимоги про зобов`язання Командира військової частини А2399 виплатити ОСОБА_1 премію за квітень 2019 р. у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 р. № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок № 260).

Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до вимог п. 1 розділу 16 Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (абз. 1 п. 2 розділу 16 Порядку № 260).

Згідно з вимогами п. 3 розділу 16 Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Згідно з абз. 1 пп. 1 п. 4 розділу 16 Порядку № 260 при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов`язків виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється в таких розмірах: у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана", оголошеного наказом командира військової частини, - 90 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

Відповідно до вимог пп. 2 п. 4 розділу 16 Порядку № 260 командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).

Як встановлено судом, спірним наказом командира військової частини А2399 від 3 травня 2019 р. №130 «Про преміювання особового складу військової частини А2399 за їх особистий внесок у загальні результати служби в квітні 2019 р.» здійснено преміювання сержанта ОСОБА_1 в розмірі 94,5% з огляду на накладене на нього дисциплінарне стягнення (догана, рапорт № 413 від 24 квітня 2019 р.).

Оскільки притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) судом визнано безпідставним і необґрунтованим, а тому цей наказ в частині, яка стосується преміювання позивача в меншому розмірі, також підлягає визнанню протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на задоволення первинної вимоги, це утворює підстави і для задоволення похідної від неї вимоги – скасування наказу в частині щодо виплати позивачу зменшеної премії за квітень 2019 р. та зобов`язання Військової частини А2399 виплатити позивачу грошове забезпечення за квітень в повному обсязі, тобто з урахуванням премії, нарахованої у встановленому порядку у повному обсязі (105%). Суд зазначає, що це буде належним способом захисту прав позивача щодо заявлених позовних вимог.

Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачами протиправно винесено рішення Заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді "догани" та протиправно видано наказ Командира військової частини А2399 № 130 від 3 травня 2019 р. в частині встановлення сержанту ОСОБА_1 премії у розмірі 94,5% за квітень 2019 р., тобто відповідачі діяли всупереч норм чинного законодавства України та не дотрималися вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, і порушили права позивача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачами.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Заступника командира військової частини А2399 Слісара Павла Олександровича про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді "догани" щодо військовослужбовця військової служби за контрактом сержанта ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Командира військової частини А2399 №130 від 3 травня 2019 р. в частині встановлення сержанту ОСОБА_1 премії у розмірі 94,5 % за квітень 2019 р.

Зобов`язати Командира військової частини А2399 виплатити військовослужбовцю військової служби за контрактом сержанту ОСОБА_1 премію за квітень 2019 р. у повному обсязі (105%).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1 – Заступник командир військової частини А2399 Слісар Павло Олександрович, адреса: вул. Артилеристів, с. Дівички, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08457.

Відповідач-2 - Командир військової частини А2399, адреса: вул. Артилеристів, військова частина А2399, с. Дівички, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08434.

Третя особа – Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України, адреса: вул. Артилеристів, військова частина А2399, с. Дівички, Переяслав-Хмельницький район, Київська область, 08434.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 8 квітня 2020 року.