Рішення № 88643031, 07.04.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2020 року м. Ужгород№ 260/456/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Табінського Олега Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до приватного виконавця Табінського Олега Володимировича, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця Табінського Олега Володимировича від 20.12.2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП№60921108.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 січня 2020 року позивачу стало відомо про факт відкриття приватним виконавцем Табінським О.В. виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Остапенко Є.М., за яким з позивача підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» заборгованість за кредитним договором. Вказану постанову вважає протиправною, оскільки при її винесенні приватним виконавцем було порушено законодавчі норми в частині місця здійснення виконавчих дій. Так, приватний виконавець Табінський О.В. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Однак місце проживання та місце роботи позивача не відноситься до такого виконавчого округу. Жодних доказів, які б підтверджували, що боржник проживає або працює у місті Києві, або має в такому рухоме або нерухоме майно у приватного виконавця не було.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс».

В судове засідання 06 квітня 2020 року сторони та 3-я особа не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином проінформовані про дату, час та місце його проведення.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Окрім того, абз. 2 п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України передбачено, що у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищенаведені процесуальні норми та повторну неявку відповідача суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності сторін за наявними в ній доказами.

Ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі, отриманою відповідачем 02 березня 2020 року, приватному виконавцю Табінському Олегу Володимировичу запропоновано подати відзив на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

3-я особа своїм право на подання пояснень щодо позову не скористалася.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 вересня 2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з Репинця Івана Івановича (далі – ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» (далі – ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс»), якому Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» відступлено право вимоги за кредитним договором №26 МКК від 26.11.2007 р., укладеним між останнім та ОСОБА_1 , заборгованість у розмірі 684588,64 грн. та 150,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису.

Згідно ст. 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

20 грудня 2019 року ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» направило приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Табінському Олегу Володимировичу (далі – приватний виконавець Табінський О.В.) заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій просило відкрити виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» у розмірі 684588,64 грн. та суму плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса у 150,00 грн. При цьому зазначено, що місце фактичного проживання боржника є АДРЕСА_1 м АДРЕСА_2 02121.

20 грудня 2019 року приватним виконавцем Табінським О.В. у зв`язку з надходженням заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» про примусове виконання виконавчого напису №10078, виданого 28.09.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., відкрито виконавче провадження ВП №60921108 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Поліс» заборгованості в розмірі 684738,64 грн.

Вважаючи таку постанову приватного виконавця Табінського О.В. протиправною, оскільки така прийнята приватним виконавцем з порушенням правил підвідомчості, з метою захисту своїх прав Репинець І.І. звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі – Закон №1404).

Нормами ч. 1 ст. 5 Закону №1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 р. (далі – Закон №1403).

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Закону №1403 є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріуса.

Вимоги до виконавчого документа встановлені нормами ч. 1 ст. 4 Закону №1404.

За приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону №1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку з надходженням заяви про примусове виконання рішення – виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем Табінським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 грудня 2019 року ВП №60921108.

Протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження позивач обґрунтовує порушенням територіальної підвідомчості виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса у зв`язку з тим, що боржник в м. Києві не проживає та не працює, будь-якого майна на території виконавчого округу м. Києва, на якій має право здійснювати свою діяльність відповідач, не має.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Поняття «виконавчих округів та територіальних меж діяльності приватного виконавця» регулюються нормами ст. 25 Закону №1403. Так, положеннями зазначеної статті передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

З Єдиного реєстру приватних виконавців України вбачається, що виконавчим округом приватного виконавця Табінського О.В. є м. Київ.

Таким чином, для правильного вирішення даної адміністративної справи суд має встановити місце виконання виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №10078 від 28.09.2019 р.

Нормами ч. 2 ст. 24 Закону №1404 встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Отже, законодавчими нормами, що регулюють порядок примусового виконання рішень, передбачена альтернатива вибору місця виконання рішення: за місцем проживання/перебування боржника та за місцезнаходженням його майна.

В спірних правовідносинах виконавче провадження було відкрито за фактичним, за твердженням стягувача, місцем проживання боржника. Так, зокрема, в поданій до приватного виконавця Табінського О.В. заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вказав, що місце фактичного проживання боржника знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» при зверненні із заявою не подала.

Однак з відомостей паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що місце проживання такого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Місцем перебування в розумінні ст. 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 р. є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання, відповідно до вказаного нормативно-правового акту, - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

В наданих на вимогу суду матеріалах виконавчого провадження ВП№60921108 будь-які відомості щодо підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 в м. Києві відсутні.

Закон №1404 висуває вимоги до виконавчого документа, яким є, в тому числі, виконавчий напис нотаріуса, серед яких зазначення в такому повного найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

З дослідженого в судовому засіданні виконавчого напису приватного нотаріуса Остапенка Є.М. вбачається, що в такому зазначені виключно відомості щодо місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Більше того, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП№60921108, відповідачу при відкритті виконавчого провадження було відомо про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відомості про таке наявні у виконавчому написі нотаріуса.

Будь-які інші дані, які б підтверджували, що місце виконання даного виконавчого документа знаходиться саме в межах міста Києва, у якому розташований виконавчий округ приватного виконавця Табінського О.В, матеріали справи також не містять.

Суд зазначає, що закон встановлює обов`язок виконавця перед відкриттям виконавчого провадження перевірити, в тому числі, підвідомчість виконавчого листа, надісланого для примусового виконання. Пред`явлення такого не за місцем виконання або не за підвідомчістю є безумовною підставою для повернення такого стягувачу.

Тому суд вважає, що при винесені оскарженої постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець Табінський О.В., виконавчим округом якого є м. Київ, не перевірив підвідомчість надісланого виконавчого документа, а відкрив виконавче провадження виключно на підставі нічим не підтвердженого твердження стягувача про фактичне місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що постанова приватного виконавця Табінського Олега Володимировича від 20.12.2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП№60921108 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюють спірні правовідносини крізь призму обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця Табінського Олега Володимировича (місцезнаходження: вул. Старосільська, буд. 1 У, офіс 3, м. Київ, 02125), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, оф. 13-В, код ЄДРПОУ 38994463) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Табінського Олега Володимировича від 20.12.2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №60921108.

3. Стягнути з Приватного виконавця Табінського Олега Володимировича (місцезнаходження: вул. Старосільська, буд. 1 У, офіс 3, м. Київ, 02125) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код – НОМЕР_1 ) 840,80 коп. (Вісімсот сорок грн. 80 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін