Рішення № 88642871, 08.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року м. Житомир справа № 240/321/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина А 0409 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 0409 в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати військову частину А0409 провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 45115,65 грн. належної одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових мого грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач розрахував одноразову грошової допомоги при звільненні без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відділом документального забезпечення суду 06.02.2020 та 26.02.2020 зареєстровано ідентичні за змістом відповіді на відзив у яких позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 10.02.2020. У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що п. 8 Інструкції №550 наголошено, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової допомоги у разі звільнення.

Ухвалою суду від 13.03.2020 позовну заяву залишено без руху.

Заява на усунення недоліків надійшла до суду 25.03.2020.

У період із 23.03.2020 по 03.04.2020 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 07.04.2020 продовжено розгляд адміністративної справи.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді помічника начальника штабу - начальника зв`язку військової частини А4367 (далі - в/ч А4367), яка знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині А0409 (далі - в/ч А0409), де отримував грошове забезпечення відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Наказом командира в/ч А4367 від 02.12.17 № 154 виключений зі списків особового складу з 02.12.17.

Відповідачем не заперечується, що позивач вернувся до в/ч А0409 з проханням здійснити перерахунок та доплату належної одноразової грошової допомоги при звільнені.

Листом від 26.12.2019 № 8024 військова частина А0409 повідомила ОСОБА_1 про те, що п. 8 Інструкції №550 наголошено, що додаткова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема одноразової допомоги у разі звільнення. Повідомлено, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову допомогу в разі звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення (без урахування додаткової винагороди згідно Постанови №889) за 24 повні календарні роки служби (а.с. 14).

Позивач вважає такі дії Військової частини А0409 протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон України №2011) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст. 9 Закону №2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Суд вказує, що відповідно до преамбули Закону України №2011 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України №2011 до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом першим п.2 ст.15 Закону України №2011 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Суд наголошує, що п.1 постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою КМУ від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889" (Постанова КМУ №161) для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

З матеріалів справи встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачу було виплачено щомісячну додаткову винагороду: із грудня 2015 року по листопад 2017 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, що підтверджується копією довідки Військової частини А0409 №562 від 20.03.2020 (а.с. 47).

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу протягом 24 місяців до звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер.

Суд зазначає, Верховний Суду України у постанові від 20.10.2015 у справі №21-2942а15 вказав, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Отже, чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Із системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що в силу положень ст.9 Закону України №2011-XII щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Подібна позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 24.10.2018 у справі №820/3211/17.

Враховуючи наведені обставини та норми законодавства, які їх регулюють, суд дійшов висновку, щодо наявності права позивача на включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби до складу грошового забезпечення.

Суд відмічає, що представником відповідача не заперечувалось, що щомісячну додаткову грошову винагороду не було включено до складу грошового забезпечення з якого вираховувалась одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а тому має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Разом з тим, суд не наділений повноваженням здійснювати розрахунки розміру доплат сум одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки це віднесено до виключної компетенції відповідача.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0409 яка полягає у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

Зобов`язати Військову частину А0409 (вул. Леваневського, 2, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11703, код ЄДРПОУ 07962707) здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №899 від 22.09.2010, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук