Рішення № 88642828, 07.04.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2020 року м. Житомир справа № 826/8919/17

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про зобов`язання донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві у якому просив зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки з 09.12.2003 по 16.01.2004 шляхом коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року – серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ від 06.08.2003 №1207. В обґрунтування позову вказує, що йому було надано відпустку з 09.12.2003 по 16.01.2004, а відповідачем було обчислено середній заробіток за час відпустки, виходячи з виплат за грудень 2002 року – листопад 2003 року. Вказує, що у розрахунковому 12-місячному періоді відбулось підвищення посадових окладів працівників податкової міліції згідно Постанови КМУ №1207, із 01.09.2003 на 32%. Однак, коригування розміру виплати позивачу відпускних сум згідно постанови КМУ №1207, відповідачем здійснено не було.

Ухвалою від 24.07.2017 відкрито провадження у справі.

Заява про зміну предмета адміністративного позову (доповнення позовних вимог) надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 21.08.2017. У заяві позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30.03.2005 по 16.11.2017.

До суду 01.11.2017 надійшла заява позивача.

Заперечення на адміністративний позов надійшло до суду 16.11.2017. У запереченнях відповідач вказує, що позивач працював в системі державної податкової служби на посаді державного податкового ревізора – інспектора ДПІ у Московському районі м. Києва, а з лютого 2000 року на посадах начальницького складу податкової міліції. Представник відповідача вважає, що позивач не належить до працівників в розумінні КЗпП України та Закону України «Про відпустки», а був особою, що проходила службу в органах внутрішніх справ, а не працювала в органах податкової міліції. Зазначає, що позивачу було надано чергову відпустку за 2003 рік із 09.12.2003 по 16.01.2004 та виплачено: у грудні 2003 року за 23 дні – 819,95 грн, за 14 днів січня 2004 року – 500,50 грн. Період за яким обчислювалось середнє грошове забезпечення для оплати відпускних складає 12 календарних місяців роботи, а саме з грудня 2002 року по листопад 2003 року.

Позивач 06.12.2017 подав до суду заяву про передачу справи на розгляд Житомирського окружного адміністративного суду, а 16.02.2018 заяву у якій просить питання про передачу справи розглядати у порядку письмового провадження.

Відзив на позовну заяву зареєстровано Окружним адміністративним судом міста Києва 27.02.2018. У відзиві відповідач вказує, що при звільненні позивачу було виплачено всі суми, що належали йому від підприємства, установи, організації, як це визначено КЗпП України.

До Окружного адміністративного суду міста Києва 13.04.2018 надійшла заява позивача до якої додано відповідь на відзив у якій ОСОБА_1 вказує, що у відзиві відповідач не заперечує, що листом від 05.05.2017 №3100/Б/26-15-05-02-22 надано ОСОБА_1 розрахунок середнього заробітку за час відпустки за 2003 рік, обчислений із виплат за грудень 2002 року – листопад 2003 року. Зазначає, що відповідачем не заперечується заниження розміру середньоденної заробітної плати для нарахування відпускних внаслідок не проведення коригування виплат за грудень 2002 року – серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення посадових окладів 1032, а також правильність розрахунку середнього заробітку за час затримки при звільненні.

Позивач 16.07.2018 надав до суду пояснення до відповіді на відзив, а 02.08.2018 – розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 адміністративну справу №826/8919/17 передано до Житомирського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду 17.09.2018.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 визначено головуючого суддю Лавренчук О.В.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.18 прийнято справу до спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м.Києві про зобов`язання донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки.

До суду 08.10.2018 надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 10.10.2018. Відзив за змістом є ідентичним відзиву, поданому 27.02.2018.

Ухвалою суду від 16.11.2018 постановлено розгляд адміністративної справи №826/8919/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

Відділом документального забезпечення суду 03.12.2018 зареєстровано заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 05.12.2018 закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті. Явку сторін у судове засідання визнано обов`язковою.

До суду 05.12.2019 надійшла заява позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження, а 10.12.2018 – відповідь на відзив.

Відповідач надіслав до суду (вх.. №24695/18 від 18.12.2018) відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.12.2018 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали, 03.01.2019 надійшли заяви позивача.

Ухвалою суду від 08.01.2019, яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2019 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 скасовано. Справу направлено для продовження розгляду.

Адміністративна справа надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду 02.01.2020.

Ухвалою суду від 09.01.2020 прийнято справу до загального позовного провадження.

Відділом документального забезпечення суду 29.01.2020 зареєстровано заяву позивача про розгляд адміністративної справи за його відсутність.

До суду 31.01.2020 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача, посилаючись на встановлені судовим рішенням у справі №240/9717/19 обставини, зазначає, що норми ч. 1 постанови КМУ №1207 вступили в дію з 01.09.2003 та не діяли в період грудня 2002 року по серпень 2003 року, а тому при розрахунку середнього заробітку за час відпустки з 09.12.2003 по 16.01.2004, в межах вимог позову, підвищення на 32% посадових окладів враховуються лише з вересня 2003 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем до суду надано клопотання (вх. №2585/20) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 03.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

До суду 13.02.2020 надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначає, що відповідач не заперечує не проведення коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року – серпень 2003 року позивача на коефіцієнт підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ №1207.

Клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності надійшло до суду 13.02.2020, а клопотання відповідача про розгляд справи без його участі зареєстроване відділом документального забезпечення суду 20.02.2020

Відповідно до протоколу судового засідання від 24.02.2020, суд, розглянувши заяви сторін, подальший розгляд справи здійснює у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У період із 23.03.2020 по 03.04.2020 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 15.02.2000 до 29.03.2005 проходив службу в управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації у м. Києві.

Наказом ДПА України від 02.04.2002 №323-о позивачу відповідно до статті 24 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою КМУ №114 від 29.07.1991 присвоєно спеціальне звання майор податкової міліції.

Наказом Державної податкової адміністрації у м. Києві №285-в від 17 грудня 2003 року «Про відпустки особового складу», наказано надати чергову відпустку за 2003 рік майору податкової міліції ОСОБА_1 – старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконним відшкодуванням податку на додану вартість управління організації боротьби з фіктивними суб`єктами підприємницької діяльності УПМ, із 09 грудня 2003 року по 16 січня 2004 року (т. 1 а.с. 4).

Згідно розрахунку відпускних ОСОБА_1 , були взяті місяці: з грудня 2002 року по листопад 2003 року (т. 1 а.с. 5, 35) та суми у наступних розмірах: грудень 2002 року- 871,00 грн, січень 2003 року 765,72 грн, лютий 2003 року – 1038,50 грн, березень 2003 року – 1102,31 грн, квітень 2003 року – 1222,75 грн, травень 2003 року – 1143,02 грн, червень 2003 року – 1076,02 грн, липень 2003 року – 1076,02 грн, серпень 2003 року – 1076,02 грн, вересень 2003 року – 1095,12 грн, жовтень 2003 року – 1148,16 грн, листопад 2003 року – 1077,36 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує, що у розрахунковому 12-місячному періоді роботи, що передували місяцю надання відпустки, згідно з пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відбулося підвищення посадових окладів працівників податкової міліції - Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 №1207 "Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" посадові оклади підвищено з 01.09.2003 на 32%, а тому вважає, що відповідно до п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, виплати позивачу за грудень 2002 року - серпень 2003 року відповідач повинен був відкоригувати коефіцієнт підвищення посадових окладів 1,32.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 статті 18 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ «Про міліцію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби стимулює закріплення військових кадрів.

Пунктом 1 Постанови КМУ №1716 від 30.10.1998 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги», визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою КМУ №114 від 29.07.1991 (далі - Положення).

Пунктом 12 Положення визначено, що особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ отримують грошове забезпечення за нормами встановленими законодавством. Грошове забезпечення включає оклади грошового утримання, надбавку за вислугу років, інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, преміювання тощо (які мають право установлювати керівники органів у межах фонду оплати праці).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» від 31.12.1996 №1592 із змінами і доповненнями (далі - Постанова КМУ №1592) (чинної на час виникнення спірних правовідносин), зокрема п.2, встановлено, що оклад грошового утримання працівників податкової міліції включає в себе посадовий оклад (додатки №10-13 до цієї постанови), а також оклад за спеціальне звання (додаток №9 до Указу Президента України від 04.10.1996 №926 (зі змінами відповідно з Указом Президента України від 29.01.1999 №98/99).

Отже, умови проходження служби працівників податкової міліції визначені спеціальним законодавством - Законом України «Про державну податкову службу», Законом України «Про міліцію».

Відповідно до вимог п.12 Положення та ст.19 Закону України "Про міліцію", позивач відносився до осіб старшого начальницького складу органів внутрішніх справ та отримував за рахунок держави грошове утримання в залежності від посади, звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Порядок виплати та розміру такого утримання визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином виплата посадових окладів, окладів за спеціальне звання інших видів матеріального забезпечення здійснюється у порядку та розмірах установлених законодавством для працівників міліції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у податковій міліції, а не працював в органах податкової міліції Державної податкової служби на умовах трудового договору чи інших умовах. Таким чином трудові відносини та служба в органах внутрішніх справ мають різну правову природу та врегульовані різним законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. N 1207 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, з метою підвищення стимулюючої ролі посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів Кабінет Міністрів України постановлено: підвищити з 1 вересня 2003 року на 32 відсотки посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів, схеми посадових окладів яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. №2288 ( 2288-99-п ).

Додаток 9 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 р. N 2288 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2000 р. N 225 ( 225-2000-п ) Схема посадових окладів начальницького складу і спеціалістів податкової міліції Державної податкової адміністрації визначено розмір посадового окладу за посадою: старший оперуповноважений в особливо важливих справах, слідчий, інспектор з особливих доручень; старший групи; слідчий в особливо важливих справах, головний державний податковий інспектор, старший державний податковий ревізор-інспектор.

Отже, норми Постанов Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. N 1207 «Про підвищення посадових окладів працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, розповсюджуються на посаду позивача, яку він займав на час спірних правовідносин.

Пунктом 10 П Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, встановлено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Суд відмічає, що розрахунок середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки визначається відповідно до п. 2. Постанови КМУ №100 яким визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Сторонами визнається, що при розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки позивача, яка надавалась згідно Наказу №285-в від 17.12.2003 у період із 09.12.2003 по 16.01.2004, було взято виплати за період із грудня 2002 року по листопад 2003 року.

Позивачем не оскаржується розмір виплат за вересень-листопад 2003 року, що були взяті при розрахунку розміру середньої заробітної плати для оплати часу його щорічної відпустки.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує, що при визначенні розміру заробітної плати за грудень-серпень 2003 року, розмір яких було взято при розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки відповідачем протиправно не було враховано приписи Постанови КМУ №1207.

Разом з тим, суд відмічає, що норми Постанов Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2003 р. N1207 застосовуються з 01.09.2003.

Суд наголошує, що внесені зміни щодо визначення розміру середнього заробітку для оплати часу відпустки позивача не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до прийняття Постанови КМУ №1207.

Приписами ч.1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно не було здійснено коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року – серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення посадових окладів згідно Постанови КМУ від 06.08.2003 №1207, а тому позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30.03.2005 по 05.12.2018 - є похідною, тому також не підлягає задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві зобов`язання донарахувати та виплатити середній заробіток за час відпустки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук