Ухвала суду № 88638578, 07.04.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2180/20

н/п 2/953/1441/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2020 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Якуша Н.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа –П`ята Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2020 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – П`ята Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування.

10.02.2020 року справа надійшла в провадження судді, про що свідчить запис у контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді.

Ухвалою суду від 10 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Зазначену ухвалу суду сторона позивача отримала 23 березня 2020 року, про що свідчить зворотне повідомлення, проте недоліки, зазначені в ухвалі суду, не усунули.

Так, Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тому, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити дотримання позивачем вимог, передбачених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно роз`яснень, які містяться у п.п. 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», для позовів про усунення від права на спадкування встановлено виключну підсудність. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, якою визначено виключну підсудність справ, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Проте, в поданій позовній заяві взагалі не було зазначено, на яке майно відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також не було додано доказів на підтвердження того, що спадкове майно знаходиться на території Київського району м. Харкова.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір» справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.

Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачалось з позовної заяви, позивачем було заявлено вимогу немайнового характеру: про усунення від права на спадкування, тому позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Таким чином, позивачу необхідно було надати доказ про сплату ним судового збору в розмірі, який визначений нормами чинного законодавства України, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн. за пред`явлення вимоги немайнового характеру на вказані суддею реквізити.

Крім того, в порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач зазначив в якості адреси відповідача – м. Харків, вул. Революції б.9, проте, згідно довідки, сформованої суддею з Реєстру територіальної громади м. Харкова, відомості про місце реєстрацію ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні. Жодних інших відомостей, які б доводили, що останнє відоме зареєстроване місце проживання чи перебування в Україні відповідача територіально відноситься до Київського району м. Харкова, матеріали справи не містили.

Також, як вбачалось зі списку вулиць м. Харкова вулиці «Револіції» у м. Харкові не існує, у зв`язку з чим з метою повного та всебічного розгляду справи для належного направлення поштової кореспонденції та інформування відповідача про розгляд справи, позивачу слід було зазначити адресу дійсне місця проживання (перебування) відповідача.

Також, позивачем було порушено п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України – не зазначено та не надано відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Крім того, було порушено п. 10 ч. 2 ст. 175 ЦПК України та не надано підтверджень про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З переліку доданих до позову копій документів не вбачалося, які з них позивач мав в оригіналі, а додатки до позовної заяви - копії документів не містили підпису позивача або уповноваженого представника із зазначенням дати засвідчення

Також, відповідно до положення ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

З матеріалів позову вбачалося, що позивачем не було надано копії всіх документів, що додаються до позовної заяви у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України для відповідача та третьої особи.

Вказані недоліки у встановлений суддею строк позивач не усунув.

При цьому суд зазначає, що позивачу надавався достатній час для усунення встановлених суддею недоліків навіть за допомогою поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа –П`ята Харківська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.

Ухвала виготовлена та підписана 07.04.2020 року.

Суддя: