Рішення № 88635406, 07.04.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1008/19

провадження №2/489/132/20

Заочне рішення

Іменем України

07 квітня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

У лютому 2019 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 51,8 кв.м., житловою площею 26,1 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є спадкоємницею за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті її батька відкрилась спадщина на 43/100 частки вищевказаного житлового будинку, інші 57/100 його частки належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.08.2018 №797 вказаним 57/100 частки надана нова адреса АДРЕСА_2 . Відтак 43/100 частки, яка належала ОСОБА_2 , на сьогоднішній день як єдиний цілий об`єкт має адресу АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 та позивач прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки проживали разом з ним на час відкриття спадщини. Проте нотаріус відмовив їм у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 43/100 частки вказаного житлового будинку через те, що первісний об`єкт нерухомості, який придбавався батьком позивача, було знесено, та побудовано інший, який нотаріус відніс до об`єктів самочинного будівництва.

Не оформивши спадщину після смерті свого чоловіка, померла мати позивача. Позивач прийняла спадщину після смерті своєї матері, оскільки проживала разом з нею на час відкриття спадщини. Зважаючи на те, що хоч нотаріус і відмовив матері позивача у видачі свідоцтва про право на спадщину, остання прийняла спадщину після смерті свого чоловіка і на час відкриття спадщини їй фактично належало 43/200 частки спірного житлового будинку, позивач звернулась до нотаріусу для оформлення спадкових прав після смерті своєї матері. Проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину з тих самих підстав, що і раніше. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом після смерті батьків позивача немає, тому вона вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 06.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.09.2019 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 26.03.2020 на 11:20 годину, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача у поданій до суду заяві просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, причини його неявки не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис 2827, батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 66 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09.07.2013 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №2808.

Після його смерті у Другій миколаївській державній нотаріальній конторі Миколаївської області було заведено спадкову справу №163/2015, відповідно до якої позивач та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , так як проживали разом з ним на час відкриття спадщини.

Спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 складається з 43/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим Другою миколаївською державною нотаріальною конторою 23.04.1986 за реєстровим №2-2379.

Як вбачається з матеріалі спадкової справи №163/2015, довідок БТІ від 29.04.2015 та 18.12.2018, власниками інших 57/100 часток житлового будинку за вищевказаною адресою є ОСОБА_5 та ОСОБА_4

31.03.2015 позивач та ОСОБА_3 звернулись до Другої миколаївської державної нотаріальної контори з заявами про видачу їм свідоцтв про право на спадщину за законом на Ѕ частку майна, що належить ОСОБА_2

04.09.2015 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Рибачук О.В. було відмовлено позивачу та ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право власності на спадщину за законом, про що винесено відповідну постанову. Зі змісту постанови вбачається, що згідно довідки МБТІ від 29.04.2015 житловий будинок, частина якого входить до складу спадкового майна, знесено, а на земельній ділянці побудовано два житлові будинки, які є об`єктами самочинного будівництва. У зв`язку з тим, що об`єкти самочинного будівництва не входять до складу спадкового майна позивачу та ОСОБА_3 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 69 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 26.10.2016 Інгульським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис №505.

Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею О.О. було заведено спадкову справу №27/2018. Згідно вказаної спадкової справи ОСОБА_3 на час відкриття спадщини фактично належало 43/200 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Спадковою справою №27/2018 підтверджується, що позивач прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 , оскільки на час її смерті проживала разом з нею, та звернулась до приватного нотаріусу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою приватного нотаріусу Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Гавелею О.О. від 29.11.2018 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що житловий будинок, частка якого належала ОСОБА_2 , знесено, а наявний житловий будинок не було введено в експлуатацію та право власності спадкодавцем за життя набуто не було.

Проте, згідно довідки БТІ №2-6352 від 18.12.2018 об`єкти самочинного будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_5 відсутні. Крім того зазначено, що житловий будинок літ. У-1, житловою площею 26,1 кв.м. не належить до самочинного будівництва, житловий будинок літ. А, житловою площею 28,2 кв.м. – знесено, а згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.08.2018, 57/100 частинам, що належали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надана нова адреса: АДРЕСА_2 .

Таким чином, судом встановлено, що 43/100 частки житлового будинку, які належали на праві власності ОСОБА_2 , на сьогоднішній день як єдиний цілий об`єкт мають адресу: АДРЕСА_6 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частини перша та друга статті 331 ЦК України передбачають, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою) набувається нею якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає в моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з частиною першою статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За приписами частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень частини 2 статті 1220, частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини - дня смерті особи або дня, з якого вона оголошується померлою.

Разом із тим, згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки судом є установленим, що позивач ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем та в установлений строк прийняла спадщину після смерті своїх батьків, але позбавлена можливості її оформити в позасудовому порядку,суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення шляхом визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Керуючись статтями 4, 19, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 51,8 кв.м, житловою площею 26,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Миколаївська міська рада, ЄДРПОУ 26565573, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 07.04.2020.

Суддя І.В.Коваленко