Ухвала суду № 88634314, 07.04.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1553/20

Провадження № 4-с/461/15/20

УХВАЛА

07.04.2020 року

Галицький районний суд міста Львова у складі:

голосуючого судді Фролової Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання Рудницької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу ДВС у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), визнання незаконним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві, зобов`язання вирішити питання про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2020 року до суду надійшла відповідна скарга ОСОБА_1 . Свої вимоги заявник мотивував тим, що Галицьким районним судом м. Львова здійснюється розгляд цивільної справи № 461/4467/18, в межах якого судом постановлено ухвалу від 12 серпня 2019 року про забезпечення позову. Ухвалою суду зокрема накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортний засіб (автомобіль) марки TOYOTA модель LAND CRUISER PRADO. 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького відділу ДВС м. Львів із заявою про примусове виконання зазначеної ухвали. 14 лютого 2020 року заявник поштою отримав повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання у зв`язку з ненаданням копій ухвали у кількості відповідно до кількості боржників. Заявник з таким рішенням державного виконавця не погоджується та вважає, що вимоги п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджуються на випадки, коли виконавчим документом виступає ухвала. Просить суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо прийняття рішення про повернення виконавчого документа, визнати неправомірним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов`язати державного виконавця вирішити питання про відкриття виконавчого провадження.

Заявник ОСОБА_1 у письмовій заяві просив суд проводити розгляд скарги без його участі.

Державний виконавець або представник Галицького відділу ДВС м. Львів до суду не прибули. Відділ ДВС був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлень на офіційну електронну адресу .

Суд, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2019 року у цивільній справі № 461/4467/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, у порядку забезпечення позову накладено арешт на: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1080023446101, номер об`єкта в РПВН: 10905292), земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1079796146101, кадастровий номер 4610136600:01:007:0004), транспортний засіб (автомобіль) марки TOYOTA модель LAND CRUISER PRADO, колір чорний, № кузова НОМЕР_1 , рік випуску 2008.

04 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Галицького відділу ДВС м. Львів, в якій просив прийняти до виконання ухвалу від 12 серпня 2019 року у справі № 461/4467/18.

06 лютого 2020 року старшим державним виконавцем Галицького відділу ДВС м. Львів Грабовою Т.М. було винесене повідомлення, відповідно до якого виконавчим документ був повернений стягувачеві без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частина 1 ст. 157 ЦПК України передбачає, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

За приписами статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; та зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження врегульовані Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону. Державний (приватний) виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа цим вимогам.

До обов`язкових вимог до виконавчого документа, що передбачені статтею 4 Закону віднесено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).

Згідно з вимогами частини 2 статті 15 Закону боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Самостійне визначення органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем особи боржника у виконавчому документі законодавством не передбачено.

Випадки для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання передбачені частиною 4 статті 4 Закону, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону, заявникові роз`яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону.

Як визначено частиною 4 розділу загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції № 512/5, що узгоджується із статтею 13 Закону та частиною 6 розділу загальних положень Інструкції, при поверненні заявнику (стягувачу) виконавчого документа без прийняття до виконання орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку про те, що Закон України «Про виконавче провадження» надає право органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю повернути заявнику (стягувачу) виконавчий документ без прийняття до виконання у випадках, наведених у частині 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, перелік яких є вичерпним, шляхом оформлення письмового повідомлення.

Тому повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з інших підстав, відмінних від випадків, з якими закон пов`язує повернення виконавчого документа без виконання, органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем не допускається.

Встановлені фактичні обставини у справі на підставі поданих учасниками справи доказів свідчать про те, що старшим державним виконавцем Галицького відділу ДВС м. Львів 06 лютого 2020 року було винесене повідомлення, яким відповідно до положень частини 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

Так, частиною 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Наведені положення закону не можуть бути самостійною підставою для повернення виконавчого документа без виконання, оскільки відносяться до загальних вимог виконавчого документа та регламентують оформлення та видачу виконавчого документа у конкретних випадках, передбачених частиною 2 статті 4 Закону.

Разом з тим, обставин, що входять до переліку випадків, наведених у частині 4 статті 4 Закону, та є підставою для повернення виконавчого документа без виконання органом ДВС, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи скарги ОСОБА_6 є обґрунтованими, та вважає за необхідне визнавати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця, скасувати рішення державного виконавця у формі повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов`язанням державного виконавця вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 447, 450-451 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Галицького відділу ДВС у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо неприйняття до виконання ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2019 року у справі № 461/4467/18.

Визнати неправомірним та скасувати повідомлення старшого державного виконавця Галицького відділу ДВС у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 06 лютого 2020 року, яким ОСОБА_1 повернуто ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2019 року у справі № 461/4467/18.

Зобов`язати старшого державного виконавця Галицького відділу ДВС у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грабову Т.М. або особу, яка виконує її обов`язки, вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 12 серпня 2019 року у справі № 461/4467/18.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 15 діб з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.Д. Фролова