Ухвала суду № 88633833, 02.04.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6035/17

№ 1-кп/183/1057/20

У Х В А Л А

02 квітня 2020 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

суддів Майної Г.Є.,

Сороки О.В., секретаря Гамаскової Н.А.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12017040350002500 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених п.5 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України,

за участю прокурора Дахно М.М.,

захисника Береста О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених п.5 ч.2 ст. 115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.125 КК України.

11.08.2017 року під час здійснення досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи його тим, що і на цей час існують ризики передбачені п.1, п.5 ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання, оскільки ОСОБА_1 , є особою раніше судимою, знову обвинувачується у скоєнні злочинів, один з яких відноситься до категорії особливо тяжкого в період іспитового строку, а тому вважає неможливим застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Берест О.М., проти задоволення клопотання прокурора заперечував та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки, на його думку, ризики стороною обвинувачення не доведені, обвинувачений має постійне місце мешкання, запевнив суд, що його підзахисний впливати та потерпілих та свідків наміру не має.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки він хвора людина, а в умовах УВП лікування фактично неможливе.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту та обвинуваченого, наполягаючи на своєму клопотанні.

Вислухавши думки учасників кримінального провадження, колегія суддів, вважає, необхідним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , спливає 09 квітня 2020 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який немає, оскільки заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшилися.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Береста О.М. про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт з триманням під вартою, суд, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв`язку з тим, що захисником в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків. При цьому, суд, не може прийняти до уваги твердження сторони захисту про те, що обвинувачений має постійне місце мешкання, оскільки практика ЄСПЛ хоча і не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкція п.5 ч.2 ст. 115 КК України передбачає покарання у вигляді лише позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризиків переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування, суду та можливості вчиняти інші кримінальні правопорушення, у інший спосіб, ніж тримання його під вартою, оскільки ОСОБА_1 є особою, що раніше судима обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину в період іспитового строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 350 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И ЛА :

ОСОБА_1 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 28 травня 2020 року включно.

Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Головуюча суддя О.В. Болкарьова

Суддя О.В. Сорока

ОСОБА_2 . Майна