Рішення № 88633588, 03.04.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/281/20

Номер провадження 2/213/780/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2020 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М., розглянувши в порядку письмово провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я працівнику,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, та просить стягнути з відповідача ПрАТ «Інгулецький ГЗК» на свою користь моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням його здоров`я у розмірі 60 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 12 років працював на підприємстві Відповідача слюсарем черговим та з ремонту устаткування, в умовах впливу шкідливих факторів, і внаслідок недосконалості робочих місць отримав професійне захворювання – радикулопатію. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання – причиною захворювання є робоча поза 30 градусів і більше 27,3 /9,4 відсотки зміни при нормі 25, нахили тулуба 112 разів на зміну при нормі 51-100. При первинному огляді МСЕК 13.11.2018 йому безстроково встановлено 20 % втрати професійної працездатності.

Зазначив, що з вини Відповідача він був змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди, обстеження, відновлювальні процедури, лікування, засідання медико-соціальних експертних комісій тощо. В зв`язку з отриманим професійним захворюванням змінилося його життя, погіршилися нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку загальною слабістю, втомою, болями.

Перебуваючи на лікуванні, він не міг і в наступному не зможе вести повноцінний образ життя, через що відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обгрунтовану важкістю самопочуття га особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані. Зазначив, що все це завдає йому моральних страждань.

Вважає, що внаслідок професійного захворювання йому спричинена моральна шкода, яку має відшкодувати работодавець, тобто Відповідач.

Ухвалою від 03.02.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Після отримання копії ухвали суду та позовного матеріалу, в установлені судом строки, Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи тим, що Гірничо-збагачувальне виробництво передбачає використання обладнання, машин та механізмів, при роботі яких виникають шкідливі фактори, що безпосередньо впливають на організм працівників. Праця у важких та шкідливих умовах супроводжується наданням пільг, передбачених Законом України «Про охорону праці».

Наявність шкідливих умов праці на деяких робочих місцях є об`єктивним явищем. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборона на проведення робіт у шкідливих та небезпечних умовах праці.

Як зазначає Відповідач, тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, але позивач, усвідомлюючи до яких наслідків це може призвести, продовжував працювати в таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги і компенсації та більшу оплату, хоч мав можливість змінити місце роботи та запобігти розвитку професійного захворювання, але жодного разу не ініціював переведення на іншу роботу, де був би відсутній вплив шкідливих факторів, або набуття нової професії, тобто ставив за пріоритет для себе матеріальну сторону життя, а не власне здоров`я. Звертає увагу суду на те, що Позивач продовжує працювати на підприємстві слюсарем по сьогоднішній день, що свідчить про те, що здоров`я в порівнянні з матеріальним станом для останнього не головне.

Тобто Відповідач вважає, що існує причинно-наслідковий зв`язок між професійним захворюванням і діями самого Позивача, які виражаються у тривалому продовженні ним роботи в шкідливих умовах праці, а не діями Відповідача, який не має можливості будь-яким чином обмежити термін роботи працівника в шкідливих умовах праці, тобто у виникненні професійного захворювання є вина і самого Позивача.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач є застрахованою особою і відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» отримує щомісячно страхові виплати на відшкодування шкоди, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Крім цього, в період своєї праці на підприємстві ПРАТ «ІНГЗК», Позивач має право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та на інші пільги, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Представник Відповідача просив суд взяти до уваги, що Позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки наявність самого тільки факту роботи Позивача у шкідливих умовах праці на підприємстві Відповідача, як і Акту МСЕК, не є підтвердженням моральних страждань, а відповідно і не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивачем не доведено наявність моральної шкоди, 20% втрати професійної працездатності Позивача - це 20% зниження здатності виконувати ним трудові обов`язки за професією. Тобто, втрата певного проценту працездатності ніяк не є доказом втрати здатності вести звичний спосіб життя.

До того ж, Відповідач вважає, що розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовано, просить у позові відмовити.

Дослідивши письмові матеріали, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на підприємстві відповідача з 11.04.2005 до 04.03.2015 – учеником машиніста, машиністом конвеєра дробарної фабрики, а з 04.03.2015 по цей час – слюсарем черговим та з ремонту устаткування /а.с.38-41/.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (форма П-4) від 21.06.2018 у ОСОБА_1 виявлена наявність професійного захворювання з діагнозом: Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та стійким больовим компонентом. В п.16 цього Акту зазначено, що професійне захворювання виникло в зв`язку з роботою впродовж 12 років 3 місяців в умовах фізичного перевантаження, показники якого перевищували нормативні значення через недосконалість робочого місця. Причиною професійного захворювання, згідно з п.17 Акту, є робоча поза 30 градусів і більше 27,3 /9,4 відсотки зміни при нормі 25, нахили тулуба 112 разів на зміну при нормі 51-100 /а.с.33-36/.

Постановою Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області від 17.12.2018 ОСОБА_1 призначено щомісячні страхові виплати в зв`язку з встановленням останньому стійкої втрати працездатноств у розмірі 20 % /а.с.31/.

Наданою Позивачем довідкою обласної МСЕК від 12.11.2019 підтверджується повторне встановлення йому 12.11.2019 ступень втрати професійної працездатності – 20 % в зв`язку з радикулопатією, в період з 01.12.2019 по 01.12.2021 /а.с.32/.

З виписки з історії хвороби встановлено, що позивач має захворювання, яке за визначенням є професійним, хворіє з 2010 року, перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні КУ «Широківька ЦРЛ» ДОР, лікарями якої встановлено рекомендації: спостереження у лікаря невропатолога, сімейного лікаря, прийом медикаментів, обмеження фізичних навантажень, тривалості рухів, нахилів тулуба, переохолоджень /а.с.42/.

Вивчивши докази, суд вважає доведеним, що Відповідачем порушувалися норми з безпеки праці, що свідчить про часткову втрату працездатності Позивачем з вини підприємства-відповідача, у зв`язку з чим йому спричинено моральну шкоду.

Судом також встановлений причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності - 20 відсотків.

Доводи представника Відповідача щодо відсутності підстав відшкодування Позивачу моральної шкоди спростовується наданими Позивачем доказами: Актом розслідування причин виникнення професійного захворювання, довідкою МСЕК, виписками із історії хвороби тощо.

Відповідно до ст.153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 вказаного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2008р. від 08.10.2008 встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Судом встановлено, що внаслідок професійного захворювання, позивачеві ОСОБА_1 заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, призвели до зміни звичайного способу його життя, спричинили й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Моральні страждання та переживання через погіршення стану здоров`я, постійні болі, прийом ліків, періодичне перебування у лікарнях змусили позивача терпіти через це моральні страждання. Через болі у хребті, ногах, в суглобах, що збільшуються під час руху та фізичному навантаженні, оніміння ніг, він не має можливості вести активне життя, в результаті відчуває страх за своє здоров`я, постійний дискомфорт.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто відповідно до позиції ЄСПЛ, в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Так, рішенням від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 № 1-рп/2004р. встановлено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання (п.4.1).

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стаж його роботи на підприємстві, стан здоров`я, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін в життєвих стосунках.

При цьому суд керується роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до п.3 якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п.5 цієї постанови визначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягає з`ясуванню чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Згідно з п.9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд не погоджується із запереченнями Відповідача в тій частині, що Позивач сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, оскільки, усвідомлюючи, що робота у шкідливих умовах впливає негативно на стан її здоров`я, мав можливість звільнитися, чого не зробив до цього часу, оскільки умови праці має створювати роботодавець, і позивач, як працівник має право розраховувати на безпечні умови праці. Але як випливає з Акту форми П-4 від 21.06.2018, компетентною комісією встановлені причини профзахворювання Позивача, яким є робота впродовж 12 років 3 місяців в умовах впливу шкідливих факторів (п.16 Акту); згідно з п.17 Акту причиною виникнення професійного захворювання є робоча поза, зокрема робоча поза більше 30 градусів за зміну при нормативному значенні - 25 %, нахили тулуба 112 разів на зміну при нормі 51-100 /а.с.35/.

Суд враховує також, що комісією, яка проводила розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, з метою ліквідації і запобігання виникненню професійних захворювань запропоновано зобов`язати керывника ДФ розробити заходи, направлені на зменшення кількості нахилів тулуба на робочому місці слюсаря чергового та з ремонту устаткування у вимушеній робочий позі /а.с.35/.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.

А отже, оскільки суд вважає підтвердженим причинний зв`язок між працею Позивача в ПРАТ «ІНГЗК» та ушкодженням його здоров`я, враховуючи вищезазначені обставини, особу позивача, його молодий вік, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає співмірною моральним стражданням позивача суму в розмірі 35 000 грн.

Водночас визначений судом розмір моральної шкоди, на думку суду, не є обтяжливим для такого великого промислового підприємства як ПРАТ «ІНГЗК».

З огляду на вищенаведене позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судовий збір на користь держави, від сплати яких згідно з законом позивач звільнений.

Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.7, 81, 141, 228-229, 265, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я працівнику, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190905, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190905, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь держави в особі на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - юридична адреса 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2020 року.

Суддя О.М. Нестеренко