Рішення № 88633571, 01.04.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1080/19

Номер провадження 2/213/47/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М.

секретар судового засідання – Ладухіна І.С., за відсутності сторін,

брали участь позивач – ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Вязанкіна Н.П.,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Великоолександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить визнати відповідача ОСОБА_2 батьком її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису про народження останньої, вказавши відповідача батьком дитини, та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходів. Також просила стягнути на її користь судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що з відповідачем вона познайомилася весною 2008 року, а з серпня 2008 року вони стали проживати однією сім`єю. У неї на той час була донька ОСОБА_4 , 2000 року народження, а у нього – син ОСОБА_5 , 2001 року народження. Вони разом вели господарство, виховували дітей. У 2012 році вона завагітніла від відповідача і 20.05.2013 народила дочку ОСОБА_6 . Відповідач відмовився зареєструвати дитину на себе, а тому відомості про батька дитини в свідоцтві про її народження записано у відповідності до ст.135 СК України за її вказівкою, як ОСОБА_7 . Незважаючи на це, вони продовжували проживати разом, однією сім`єю, відповідач називав ОСОБА_6 дочкою, а вона його – татом. Весною 2016 року відповідач з сином пішов із сім`ї, а вона залишилася проживати з донькою, яка знаходиться на її повному утриманні, оскільки відповідач з того часу жодного разу не надав матеріальної допомоги на дитину. Звернула увагу суду на те, що пізніше відповідач звертався до суду з позовом до неї про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання за ним права власності на Ѕ частку квартири. Рішенням суду від 06.11.2017 його вимоги задоволено, отже цим рішенням підтверджується факт їх спільного проживання однією сім`єю в період з квітня 2008 по квітень 2016 року та народження спільної дочки ОСОБА_3 . Оскільки дочка потребує матеріальної допомоги, а їй самостійно важко утримувати дитину, надавати їй необхідний рівень знань, розвитку, що також потребує коштів, просить стягнути з відповідача на її утримання аліменти.

Ухвалою від 08.04.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.05.2019 та надалі продовжено.

Після отримання позову відповідач подав на нього відзив /а.с.50-52/, в якому проти заявлених вимог заперечував, оскільки вважає, що викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Зазначив, що він не визнавав своє батьківство у відношенні ОСОБА_6 тому, що позивач раніше неодноразово висловлювалася, що це не його донька, крім того бажала мати статус матері-одиначки, як і з першою дитиною, що її влаштовувало. Зазначив, що позивач свого часу зробила все, щоб він не усвідомлював себе батьком цієї дитини. Тому він вважає, що тільки експертиза може встановити його батьківство, а тому і аліменти суд може стягнути з нього тільки з часу встановлення його батьківства, а не з дня подання позову до суду. Також не погоджується із розміром аліментів, оскільки сам виховує та утримує сина ОСОБА_5 , 2001 року народження, який навчається у коледжі, часто хворіє, та також порубує допомоги. Крім того, просив суд врахувати його стан здоров`я, оскільки він інвалідом третьої групи після перенесеного інфаркту, отримує пенсію по інвалідності, проживає з сином у орендованій квартирі, яку наймає через те, що позивач не виконує рішення суду про його вселення до спільного житла.

Ухвалою від 15.07.2019 за клопотанням відповідача у справі призначено судово – медичну генетично - молекулярну експертизу та витребувано докази. Провадження у справі було зупинено.

Після проведення експертизи 11.10.2019 було поновлено провадження у справі. 17.12.2019 підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 17.01.2020 позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених в позові. Представник позивача зазначила, що висновком судово – медичної експертизи підтверджено батьківство відповідача у відношенні дочки ОСОБА_6 , 2013 року народження, а тому відповідач, як батько повинен сплачувати аліменти на її утримання. Просила також стягнути з відповідача всі судові витрати за раніше наданими доказами, оскільки експертизу оплачувала позивач.

Відповідач після оголошення висновків судово - генетичної експертизи проти задоволення позову в частині визнання його батьківства не заперечував, але не погодився з розміром аліментів, які позивач просить стягнути на утримання доньки. Просив суд врахувати, що у нього є син, 2001 року народження, який навчається в ліцеї і якого він утримує один, а тому син також потребує допомоги. Погодився на розмір аліментів в 1/6 частці від його доходів, просив допитати сина в якості свідка.

Після перерви в судовому засіданні, учасники справи до суду не з`явилися, позивач та її представник надали клопотання про закінчення розгляду справи без їх участі в зв`язку з впровадженням на території України карантину, позивач надала письмову заяву, в якій просила задовольнити позовні вимоги повністю, а також просила стягнути з відповідача 2000 грн. як вартість харчування дитини на рік у школі /а.с.139-141/.

Відповідач також надав письмові пояснення, просив при визначенні розміру аліментів врахувати надані ним раніше докази стосовно його матеріального стану, стану його здоров`я і наявність у нього ще однієї дитини, який навчається і потребує допомоги /а.с.142/.

Представник третьої особи - Великоолександрівського районного відділу ДРАСЦ ГТУЮ у Херсонській області до суду не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, надав заяву про розгляд справи за його відсутності /а.с.27, 95/.

Дослідивши письмові матеріали справи, врахувавши думку сторін, викладену в першому судовому засіданні, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначені відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з серпня 2008 року в квартирі АДРЕСА_1 . Ця обставина крім пояснень сторін підтверджується відповідним актом мешканців будинку, а також рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.11.2017 про встановлення факту проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на Ѕ частку квартири, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.01.2019 /а.с.8, 10/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила дочку, в свідоцтві про народження якої матір`ю записана ОСОБА_1 , а батьком ОСОБА_7 /а.с.7/. Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження від 17 січня 2019 року, відомості про батька дитини записані відповідно до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері) /а.с.9/.

Відповідно до висновку проведеної у справі молекулярно – генетичної експертизи № 744 від 18.09.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з вірогідністю не менше 99,9999 % /а.с.70-73/.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до ст.126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до державного органу реєстрації актів цивільного стану.

За приписами ст.128 СК України, за відсутністю заяв, право на подання яких встановлено ст.126 СК України, батьківство дитини може бути визнане за рішенням суду; підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з частиною третьою цієї статті, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої ст.135 СК України (частина 4 ст.128 СК України).

Статтею 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 16.05.2018, прийнятою у справі № 591/6441/14-ц, для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються суду сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що батьківство ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , доведено, і може бути визнано в судовому порядку, а отже позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки, суд виходить з того, що встановленим у судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини з аліментних обов`язків батьків по утриманню своїх неповнолітніх дітей.

Згідно приписів ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, згідно ст.183 СК України визначається судом.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів обґрунтовані.

Водночас, при визначенні розміру аліментів суд враховує, що рішення приймається на підставі наданих сторонами доказів, та керується положеннями ст.182 СК України, відповідно до якої має врахувати стан здоров`я та матеріальне становище дитини ; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів ; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Як вбачається з наданих відповідачем довідок, ОСОБА_2 станом на 27.01.2020 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності з 31.12.2016 по 30.11.2019, має сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 03.09.2019 навчається в Криворізькому професійному транспортно-металургійному ліцеї, строк навчання закінчується 309.06.2020, з денною формою навчання, отримує стипендію у розмірі 490,00 грн., перебуває на диспансерному обліку у лікаря – невролога /а.с.122-126/.

Позивач працює, про що зазначала у всіх своїх заявах та клопотаннях, інших доказів матеріального та сімейного стану відповідача не надала, а тому суд вважає, що доцільним і справедливим буде визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання дочки у виді 1/6 частки доходів відповідача.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача в тій частині, що аліменти підлягають стягненню з моменту встановлення його батьківства, оскільки відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Також суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача вартості харчування дитини на рік у школі у розмірі 2000 грн. з наступних підстав.

Така вимога у первісному позові позивачем не заявлялася, клопотання про уточнення позовних вимог у встановлений цивільним процесуальним законодавством строк позивач не надала, клопотання про зміну предмету та підстави позову відповідачу до відома не надсилалось і відповідних доказів суду не надано. Крім того, докази понесення позивачем таких витрат в заяві не зазначено та суду не надано.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема в частині стягнення з відповідача аліментів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно з положеннями ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України.

Відповідно до цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) – ч.8 ст.141 ЦПК.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь судовий збір у сумі 768,40 грн., сплачений нею при подачі позову за вимогу немайнового характеру - про встановлення батьківства /а.с.2/, тому оскільки позов в цій частині задовольняється, суд вважає доцільним відшкодувати позивачу понесені витрати зі сплати судового збору, стягнувши їх з відповідача на користь позивача. При цьому, оскільки згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового за майнову вимогу про стягнення аліментів, а ця вимога задовольняється, суд вважає, що необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. з відповідача на користь держави.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року, в якій Суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, суд вважає, що в договорі про надання правничої допомоги необхідно вказувати хоча б мінімальні ціни конкретних послуг адвоката, а в рахунку та акті виконаних робіт (якщо його підписання передбачено договором) потрібно вказувати детальний опис наданих послуг.

Позивачем надано в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу квитанцію в сумі 3000,00 грн., договір про надання правової допомоги. Водночас, суд враховує, що адвокат, з яким позивач уклала договір про надання правової допомоги, вступив у справу вже після закриття підготовчого провадження, брав участь лише в одному судовому засіданні. При чому, договір про надання правової допомоги не містить дати його складання та зазначення вартості послуг, а опис робіт або наданих адвокатом послуг та здійснених позивачем витрат суду не надано. До того ж, квитанція на суму 3000 грн. також не містить дати її видачі особою, яка надавала такі послуги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу позивачем не доведено, тому такі витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з вимогами ч.4 ст.139 ЦПК України, суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Ухвалою суду від 15.07.2020 оплату за проведення у справі експертизи було покладено на позивача ОСОБА_1 , остання надала доказ оплати нею послуг експерта на суму 6632,64 грн. /а.с.112/, тому в зв`язку з задоволенням вимоги в частині визнання батьківства, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати в цій частині підлягають поверненню шляхом стягнення з відповідача на її корить.

Разом з тим, суд вважає, що не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем витрати на проїзд до м. Дніпра (для проведення експертизи), оскільки нормами ЦПК не передбачено повернення сторонам у справі таких витрат.

Також не підлягають поверненню за рахунок відповідача понесені позивачем витрати на отримання Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження у сумі 120 грн., оскільки за змістом ч.1 ст.140 ІЦПК України, особа має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням доказу, у разі його надання на вимогу суду. Незважаючи на те, що позивачем підтверджено витрати у сумі 120,00 грн. /а.с.15/, даний доказ позивачем надано самостійно, а тому суд вважає, що витрати за його надання має нести позивач.

Керуючись ст.ст.128, 180-183 СК України, ст.ст.10-12, 80, 81, 133, 137, 139, 141, 228-229, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Великоолександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити частково.

Визнати, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що народився в смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області, громадянин України, є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є ОСОБА_1 .

Виключити з актового запису про народження № 43 від 12.06.2013, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великоолександрівського районного управління юстиції у Херсонській області, відомості про ОСОБА_7 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести зміни до актового запису про народження за № 43 від 12 червня 2013 року ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Великоолександрівського районного управління юстиції у Херсонській області, записавши батьком дитини громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що народився в смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області, РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26 березня 2019 року, і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати у справі у сумі 7401 (сім тисяч чотириста одна) грн. 04 коп., які складаються з наступного: витрати по сплаті судового збору - 768,40 грн., витрати за послуги експерта - 6632,64 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 - зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Великоолександрівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - 74100, Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 145.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 01.04.2020.

Повне рішення складено 07.04.2020.

Суддя О.М. Нестеренко