Ухвала суду № 88633061, 24.02.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/2223/20

Провадження №2з/932/1409/20

У Х В А Л А

24 лютого 2020 року м. Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ Сліщенко Ю.Г. за участю секретаря Тимощук К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкін М.М., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

До Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена заява яка була розподілена для розгляду судді Сліщенко Ю.Г. та в якій заявник просив суд вжити заходи забезпеяення позову шляхом накладення арешту на квартири розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що їх невжиття може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про: встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом виданих ОСОБА_2 на квартири розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд, дослідивши матеріали справи та заяву, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1-2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом: накладення арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії щодо предмета спору.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Аналізуючи приведені вище норми закону, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до зазначеної в позові інформації, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Виходячи з того, що з власником одного з об`єктів нерухомості з 05.12.2014 є третя особа, а не відповідач, та враховуючи, що позивачем у позові не ставиться вимога про витребування майна, вжиття судом забезпечувальних заходів на даному етапі розгляду справи буде суперечити принципам декларованим інститутом забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – Сьома дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкін М.М., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, передбачено що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Ю.Г.Сліщенко