Ухвала суду № 88633058, 19.07.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/13564/19

Провадження №2/932/147/19

У Х В А Л А

19 липня 2019 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря Вячеславовича, Науменка Дениса Геннадійовича, державного підприємства «СЕТАМ», третя особа – приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2019 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти заборону на вчинення дій, пов`язаних із відчуженням (переоформлення права власності та державну реєстрацію, реалізацію із прилюдних торгів) рухомого майна, а саме : транспортного засобу марки «К.ІА CERATO», 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 , колір - «чорний», котрий належить ОСОБА_1 (позивачу) на праві приватної власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке видане РЕВ 2-го MB ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 12.09.2007 року (відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України) до розгляду даної справи по суті;

встановити обов`язок приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцеву Ігорю В`ячеславовичу (відповідач 2), ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , або іншого володільця (третю особу) негайно повернути вилучений 04.06.2019 року транспортний засіб марки «К1А CERATO», 2007 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 , колір - «чорний», котрий належить ОСОБА_1 (позивачу) на праві приватної власності, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яке видане РЕВ 2-го MB ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 12.09.2007 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до розгляду даної справи по суті;

зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 724, виданого 14 травня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. щодо примусового стягнення із боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , грошової суми в розмірі 184 143, 70 гривень, витрат в розмірі 1 700 гривень та основної винагороди в розмірі 18 584, 37 гривень (відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК України), котре проводиться в рамках виконавчого провадження № 29193221, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева Ігоря Вячеславовича (49000 м. Дніпро, вулиця Якова Самарського буд. 2) до розгляду даної справи по суті.

В обґрунтування зазначив, що невжиття таких заходів істотно ускладнить виконання рішення суду, оскільки поведінка відповідачів, які ухиляються від виконання взятих на себе зобов`язань, свідчить про те, що відповідачів можуть ухилятися від виконання рішення суду, сума яка пред`явлена до стягнення є значною , що об`єктивно може зумовити приховання грошових коштів, які знаходяться на рахунках відповідачів або їх нецільове витрачення з метою унеможливлення фактичного виконання судового рішення.

Суд, вивчивши матеріали заяви, зважаючи на обставини справи прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» п.4 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Пунктом 6 постанови цього Пленуму Верховного Суду України особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

Відповідно до вимог п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом четвертим постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

В заяві про забезпечення позову заявник не зазначив доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду.

Враховуючи, що ст. 150 ЦПК України є дискреційною, суд, відмовляючи у застосуванні заходів забезпечення позову, приймає до уваги наявність обставин, які виключають можливість їх застосування.

Пленум Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів позову та матеріалів заяви про забезпечення позову заявник не надає належних доказів на підтвердження того, що невжиття даних заходів може зробити неможливим виконання рішення суду, а також не надає докази співмірності позовних вимог заявленим заходам забезпечення позову.

Отже, в відповідності з зазначеними нормами процесуального права суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1-18,149-150,153,154,157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення . Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 ч.1 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску