Ухвала суду № 88632931, 20.03.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/13974/19

Провадження №2-з/932/206/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сліщенка Ю.Г.

при секретарі Тимощук К.А.

розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №932/13974/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту.

Після подання позовної заяви ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти певні дії ОСОБА_2 , а саме заборонити відчужувати будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка доводилася позивачу, ОСОБА_1 бабусею. При зверненні до Третьої державної нотаріальної контори Гайдар О.О. стало відомо, що його бабуся склала заповіт, яким усе своє майно заповіла відповідачу ОСОБА_2 , проте за життя ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , її чоловіка, і дідуся позивача відповідно, існувала домовленість про те, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , повинен залишитися позивачу, оскільки його батько помер ще коли позивач був неповнолітнім, і таким чином дідусь з бабусею бажали забезпечити його житлом, залишивши ОСОБА_1 будинок у спадок, так як ОСОБА_2 , яка доводиться позивачу тіткою, не потребує даного будинку оскільки має своє житло. На момент звернення до суду з даною заявою від сусідів позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 активно займається продажем спірного будинку. Для підтвердження даної інформації ОСОБА_1 зробив інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . З даної довідки вбачається, що відповідач оформила кадастровий номер на земельну ділянку, так як в інформаційній довідці від 11 липня 2019 року видно, що спадкодавиця ОСОБА_3 не мала кадастрового номер на земельну ділянку.

Вважає, що існує ризик того, що відповідач може здійснити відчуження спірного будинку, що призведе до ускладнення розгляду справи або зовсім унеможливить виконання рішення суду.

Так, цивільна справа №932/13974/19 перебувала в провадженні судді ОСОБА_5 Е.В., але у зв`язку з рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11.12.2019 суддю ОСОБА_5 Е.В. відсторонено від здійснення правосуддя.

17 березня 2020 року розпорядженням керівника апарату Бабушкінського районного суд м. Дніпропетровська Юнаш В.О. цивільну справу №932/13974/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту було перерозподілено.

17 березня 2020 року цивільну справу №932/13974/19 було передано судді Сліщенку Ю.Г.

19 березня 2020 року судді Сліщенку Ю.Г. передано заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №932/13974/19 для розгляду, тому розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється 20 березня 2020 року.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідачів, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із заяви та доданих до неї документів, після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину ВРС №645056 реєстр 2-2247 від 28.06.2012 року, виданого Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою і стала власником будинку та земельної ділянки розташованих по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №194367611 від 21 грудня 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого 28 січня 2019 року Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

У свідоцтві про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_2 виданого 18 листопада 1987 року Бабушкінським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська у графі «Батько» вказаний – ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-787, виданого 10.12.2019 року, Третьою дніпровською державною нотаріальною конторою, державним нотаріусом Янковою І.В. та здійснила переоформлення будинку та земельної ділянки (кадастровий номер – 1210100000:02:147:0006) АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №173493154 від 11 липня 2019 року.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд зазначає, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає задоволенню і вважає за необхідне застосувати такий вид забезпечення позову як накладення заборони будь – яким особам (органам державної реєстрації, приватним державним нотаріусам, іншим акредитованим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням ухваленим за результатами розгляду справи №932/13974/19.

Оскільки накладення арешту на нерухоме майно не спричиняє жодних матеріальних збитків відповідачу, суд не вимагає від заявника забезпечення збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забороною, належного відповідачу нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 149-154, 260, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №932/13974/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту - задовольнити.

Заборонити будь – яким особам (органам державної реєстрації, приватним державним нотаріусам, іншим акредитованим особам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням ухваленим за результатами розгляду справи №932/13974/19.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Строк пред`явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи

Суддя Ю.Г. Сліщенко