Ухвала суду № 88631131, 06.04.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/7577/19

Номер провадження 2-п/235/18/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді: Клікунової А.С.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2020 року по справі № 235/7577/19 (НП 2/235/185/20) за позовною заявою акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду пред`явлено вказану заяву, в якій ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2020 року по цивільній справі № 235/7577/19 (НП 2/235/185/20) та призначити розгляд в загальному порядку.

В обґрунтування заяви зазначено наступне. 21 березня 2020 року ОСОБА_1 отримано копію заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з нього на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.11.2012 року в сумі 72616,88 гривень. Ознайомившись зі змістом рішення, ОСОБА_1 дійшов переконання, що при розгляді справи не відображені та не виясненні обставини, підтверджуючі вимоги та заперечення сторін, оскільки його право, як відповідача, бути присутнім в судовому засіданні порушено; при винесенні рішення по справі, судом було неповно з`ясовано обставини, які мають вирішальне значення в розв`язанні спірних відносин. Так, заявник зазначає, що на виклик до суду не з`явився з поважних причин, оскільки в дату судового засідання 19.02.2020 року знаходився в робочому рейсі, працює водієм шкільного автобусу в Срібненській загальноосвітній школі. ОСОБА_1 , будучи єдиним водієм, об`єктивно не зміг залишити місце своєї праці, оскільки зобов`язаний виконувати покладений обов`язок щодо розвезення учнів навчального закладу. Також в заяві ОСОБА_1 зазначаються заперечення проти позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Так, дійсно 23.11.2012 року між сторонами виникли договірні відносини, відповідач шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку отримав платіжну картку з встановленим кредитним лімітом в сумі 8000,00 гривень. При цьому, в анкеті зазначено, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів становить кредитний договір. Наразі відповідачем оспорюється, що умови такого договору приєднання були належним чином доведені до його відома та достатньо зрозумілі. Так, в анкеті-заяві від 23.11.2012 року не зазначена процента ставка кредитування, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення або ухилення від виконання зобов`язання. В свою чергу, АТ КБ «ПриватБанк», обґрунтовуючи право вимоги стягнення кредитної заборгованості, відсильно посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового період» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті як невід`ємні частини спірного договору. Разом з тим, ОСОБА_1 піддає критиці такі посилання позивача, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов зрозумів відповідач, та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету. Посилаючись на правові позиції Верховного суду, заявник (відповідач) вважає, що долучені позивачем Правила надання банківських послуг у ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки безпосередньо їх відповідачем не підписано, їх зміст ним як позичальником не визнається. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, відповідачем зазначено, що в заяві-анкеті не міститься даних про строк повернення кредиту, порядок користування ним. Відтак, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України АТ КБ «ПриватБанк» не пред`явив. Серед іншого, ОСОБА_1 посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів» зазначає, про необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах. Так, відповідач наводить правовий висновок Великої Палати Верховного суду по справі № 342/180/17-ц, в якому зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих прави тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин, відповідач вважає, що при укладанні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Сумуючи письмові заперечення, ОСОБА_1 зазначив, що визнає право АТ КБ «ПриватБанк» вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів (відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду № 342/170/17-ц від 14.07.2019 року).

Заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення призначена до розгляду в порядку ст. 287 ЦПК України.

Учасники справи про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України.

Суд, оцінивши підставність та ступінь обґрунтованості заяви про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи № 235/7577/19 (НП 2/235/1099/20, 2-п/235/18/20), - приходить до наступних висновків.

19 лютого 2020 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області по справі № 235/7577/19 ухвалено заочне рішення, яким з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.11.2012 року станом на 31.08.2019 року в сумі 72616,88 гривень, в тому числі 531,80 гривень – тіло кредиту, 72085,08 гривень – проценти за користування кредитом (а.с. 51-53).

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судом перевірено обґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення з оцінки одночасного існування вказаних в ч. 1 ст. 288 ЦПК України підстав.

Аналізуючи доводи заявника (відповідача) про неявку у судове засідання під час ухвалення заочного рішення з поважних причин - суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Порядок вручення судових повісток врегульовано статтею 130 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» на розгляд суду пред`явлено 29 жовтня 2019 року (а.с. 2).

Ухвалою суду від 01.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін в перше судове засідання 21 січня 2020 року о 10:00 годині (а.с. 45).

Копію ухвали судді про відкриття провадження, позовну заяву з додатками направлено з дотриманням ст. 190 на адреси сторін по справі (а.с. 46). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 8530205211541 відповідачем ОСОБА_1 отримано судову кореспонденцію особисто (а.с. 47).

З протоколу судового засідання від 21.01.2020 року вбачається, що сторони на виклик суду не з`явилися, при цьому позивачем АТ КБ «ПриватБанк» подано відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України заяву про розгляд справу у відсутність представника, відповідачем ОСОБА_1 причини неявки не повідомлено. (а.с. 48).

З розписки (відривна частина повістки) вбачається, що виклик в судове засідання, призначене на 14:00 годину 19.02.2020 року ОСОБА_1 отримано своєчасно 24.01.2020 року (а.с. 49).

Зі змісту заяви про скасування заочного рішення вбачається, що причиною неможливості з`явитися ОСОБА_1 до судового засідання є зайнятість на роботі. Такі доводи документально підтверджено. Згідно довідки Навчально-виховного комплексу «Срібненська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів ім. А.Г. Черненка – дошкільний навчальний заклад» Покровської районної ради Донецької області № 17 від 17.03.2020 року ОСОБА_1 дійсно працює водієм шкільного автобуса у навчально-виховному комплексі з 2018 року по теперішній час; режим роботи водія шкільного автобуса з 07:00 до 16:30 години (а.с. 65).

З огляду вказаного, суд розцінює неявку заявника (відповідача) в судове засідання через поважні причини. При цьому, суд акцентує увагу, що ОСОБА_1 в спосіб подання заяви про перегляд заочного рішення та надання заперечень проти заявлених АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог, - визначено бажання брати особисту участь в розгляді справи, надавати докази та пояснення.

Суд надає висновок про істотне значення повідомлених ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного рішення доказів, які могли вплинути на прийняття рішення по справі.

Заперечення проти позову, згідно долучених до матеріалів справи письмових пояснень, зведено до таких доводів:

- неможливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, змістом якої визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися з період часу виникнення спірних відносин (з дати підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання від 23.11.2012 року) до звернення 17.10.2019 року до суду з позовом, що може свідчити про надання таких Умов та Правил в редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення вимог;

- не зазначення в Анкеті-заяві від 23.11.2012 року суттєвих умов, а саме: процентну ставку; строк повернення позикових коштів; настання відповідальності про порушення зобов`язань;

- не підписання особисто відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також Тарифів обслуговування кредитних карт, тому такі документальні матеріали не можуть бути визнані належно допустимими доказами відповідно до ст. ст. 77, 80 ЦПК України;

- застосування до спірних відносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», рішення Конституційного суду України у справі № 1-12/2013, а саме врахувати, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, тому покладання на споживача невиправданого тягару з`ясування змісту кредитного договору не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 просить врахувати відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України наступні правові висновки Верховного суду: постанова від 11.03.2015 року провадження 6-16цс15, постанова від 24.09.2014 року у справі № 6-144цс14, постанова від 03.07.2017 року у справі № 342/180/17-ц, постанова від 14.07.2019 року у справі № 342/170/17-ц.

Суд вважає, що такі доводи, аргументи підлягають перевірці з наданням оцінки суттєвості для вирішення спірних відносин сторін. Посилання ОСОБА_1 на зазначені обставини як на підставу перегляду заочного рішення не зводяться до того, що заявник (відповідач) просто не погоджується з правильністю застосування судом норм матеріального та процесуального права та висновками суду по оцінці доказів, що в розумінні положень ст. 288 ЦПК України не може бути підставою для скасування заочного рішення, а фактично є поданням нових доказів, які не було в матеріалах справи при ухваленні оспорюваного заочного рішення. Такий висновок суд робить не шляхом оцінки доводів заявника за правилами ст. 89 ЦПК України, а виходячи із положень про належність і допустимість доказів (ст. ст. 77, 78 ЦПК України).

З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що причина неявки відповідача в судове засідання визнана поважною, а також з позиції обґрунтованих пояснень, що можуть мати істотне значення для правильного вирішення справи та можуть стати підставою для скасування заочного рішення, - суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2020 року по справі № 235/7577/19.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Суд, з урахуванням ч. 3 ст. 274 ЦПК України, категорію та складність справи, ціну позову, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін, та положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України, - вважає за необхідне розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 260, 261, 287, 289 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2020 року по справі за єдиним унікальним номером 235/577/19 – задовольнити.

Скасувати заочне рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2020 року по справі № 235/7577/19 (НП 2/235/185/20) за позовною заявою акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання на 11:30 годину 14 травня 2020 року.

Ухвала суду оскарженню не піддягає, та відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Вступну та резолютивну частини рішення надруковано в нарадчій кімнаті.

Дата складання повного тексту ухвали суду - 06.04.2020 року.

Суддя: