Ухвала суду № 88629076, 07.04.2020, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/11113/18

Провадження № 4-с/947/62/20

УХВАЛА

про відмову у задоволенні скарги

07.04.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , за участю суб`єкта оскарження Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Латій Анни Володимирівни на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В :

06 березня 2020 року стягувач ОСОБА_1 завернулась до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними діяння (дії та бездіяльність) головного державного виконавця Другого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Латій Анни Володимирівни, відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України; Зобовязати головного державного виконавця Другого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Латій Анну Володимирівну накласти арешт на усе нерухоме майно боржника ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та двокімнатну квартиру, загальною площею 70.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ч.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа, виданого Київським районним судом м.Одеси по цивільній справі №520/11113/18 у межах примусового виконавчого провадження ВП №61468392; Зобовязати головного державного виконавця Другого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Латій Анну Володимирівну повідомити заставодержателя ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "БАНК КІПРУ" , Код: 19358784, 03035, м. Київ, вул. Урицького, 45 про накладення арешту на двокімнатну квартиру, загальною площею 70.9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 інтересах стягувача ОСОБА_1 .

Мотивуючи вимоги, викладені у скарзі, скаржник вказала на те, що 03 березня 2020 року нею було подано виконавчий лист Київського районного суду м.Одеси по цивільній справі №520/11113/18, який виданий 03.03.2020 р. та заяву про відкриття виконавчого провадження, на підставі п.1 ч.І ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», в якій вона просила розпочати за заявою стягувача примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, виданого на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 07.02.2020 p., якою позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 10 квітня 2015 року у розмірі 237 655,18 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень вісімнадцять копійок), з яких сума боргу - 237 655,18 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень вісімнадцять копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подачу позову у розмірі 2 359,54 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят чотири копійки).

Зазначає, що головним державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Латій А.В. було винесено Постанову ВП №61468392 про відкриття виконавчого провадження, однак, не накладено арешт на нерухоме майно боржника, з посиланням на те, що на двокімнатну квартиру боржника, загальною площею 70.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває в іпотеці іншого стягувача, вже накладено арешт в межах іншого виконавчого провадження - Постанова про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП N° НОМЕР_3 , видана 19.04.2016, видавник: Головний д/в Київського ВДВС ОМУЮ Поляков О.Г.

Проте, скаржник стверджує, що Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов`язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною скаргою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Сторони по справі у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, оглянувши матеріали справи вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/11113/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року позовом ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 годження, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) заборгованість за договором позики серії НАМ 320579 від 10.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1166, у загальному розмірі – 374 622 (триста сімдесят чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 98 коп., яка складається з: сума боргу у розмірі 237 655 (двісті тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) н 18 коп., що, за офіційним валютним курсом Національного банку України станом на 27.08.2018року, є еквівалентом 8 532 (вісім тисяч п`ятсот тридцять два) долари США 42 проценти; відсотки за користування грошовими коштами за період з 10.04.2015року по 10.08.2018року у розмірі 133 568 (сто тридцять три тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн. 78 коп.; відсотки за користування грошовими коштами за період з 11.08.2018р. по 27.08.2018р. у розмірі 2 889 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 17 коп.; 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 11.08.2018р. по 27.08.2018р. в розмірі 509 (п`ятсот дев`ять) грн. 85 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн. 23 коп. В решті позовних вимог - відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним – відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07.02.2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2018 року в частині стягнення заборгованості за договором позики змінено, та викладено резолютивну частину у новій редакції: «Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 10 квітня 2015 року у розмірі 237 655,18 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень вісімнадцять копійок), з яких: сума боргу - 237 655,18 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень вісімнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір за подачу позову у розмірі 2 359,54 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят чотири копійки).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення пені і 3 % річних за період з 11 серпня 2018 року по 27 серпня 2018 року та відсотків за користування грошовими коштами в період з 10 квітня 2015 року по 27 серпня 2018 року відмовити».

Після набрання рішенням законної сили, а саме 03 березня 2020 року Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист № 520/11113/18.

Звертаючись з даною скаргою, ОСОБА_1 стверджує, що головним державним виконавцем Другого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Латій А.В. було винесено Постанову ВП №61468392 про відкриття виконавчого провадження, проте не накладено арешт на нерухоме майно боржника.

Однак, вказані доводи скаржника не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки перевіривши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судом встановлено, що 06 березня 2020 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Латій Анною Володимирівною в межах виконавчого провадження №61468392 була винесена постанова про арешт майна боржника, на підставі якої накладено арешт на двокімнатну квартиру по адресі АДРЕСА_1 .

Вказане підтверджується відповідною інформаційною довідкою № 206240600, яка була сформована судом 07 квітня 2020 року.

Так, спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 18 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Тобто, державним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій щодо примусового виконання рішення, що передбачає ст. 10 Закону №1404-VIII, а відтак доводи скарги на дії/бездіяльність органу примусового виконання щодо не накладення арешту на майно боржника не знаходять свого підтвердження.

У відповідності до абз. 2, 3 ч. 5 ст. 13 Закону № 1404-VIII за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини

У відповідності до ч.ч. 2,3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні скарги оскільки, дії державного виконавця по примусовому виконанню рішення суду вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що стверджується матеріалами справи, а в іншій частині порушення державним виконавцем процедури проведення виконавчих дій, передбачає відповідальність встановлену Законом.

Керуючись ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1-3, 5, 9, 13, 15, 18, 26, 28, 47, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , за участю суб`єкта оскарження Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Латій Анни Володимирівни на дії/бездіяльність органу примусового виконання – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду у м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.