Ухвала суду № 88628005, 30.03.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4325/20

В справі № 760/2549/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ про залишення позовної заяви без руху /

30 березня 2020 року Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Шереметьєва Л.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя, суддя

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- встановити факт проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

- визнати квартиру АДРЕСА_1 ; машиномісце № НОМЕР_1 , підвал (-2 рівень), літ. «Д» та квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя;

- визнати за ним у порядку розподілу майна право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; та Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 та Ѕ частину машиномісця АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 20 лютого 2020 року позов, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст.ст.175 та 177 ЦПК України, був залишений без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Підставою для залишення позову без руху було надання документу про сплату судового збору, розмір якого не відповідав вимогам закону.

Для цього ухвалою суду позивачу було рекомендовано визначитися з вартістю майна, та, виходячи з цього, доплатити суму судового збору, виходячи з його вартості та сплаченої суми.

16 березня 2020 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, у якій зазначено про визначення ним суми позову в розмірі 670 000, 00 гр., сплату судового збору в розмірі 3 350, 00 гр. при зверненні до суду, а також додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 840, 00 гр. за вимогу немайнового характеру.

При цьому зазначено, що не може надати документи про визначення ціни спільного майна, оскільки вони знаходяться у відповідача та неможливість їх надання до суду, а він, у зв`язку з цим, не позбавлений можливості витребувати їх у порядку, встановленому законом, шляхом подання заяви про їх витребування.

Зазначив також, що з урахуванням цього не може бути позбавлений права доступу до правосуддя, гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв`язку з цим звернуто також увагу на те, що судом попередньо не була зазначена сума судового збору до сплати, а повторне залишення позову без руху за таких обставин законом не передбачено.

За змістом ухвали суду, на виконання вимог ст.185 ЦПК України, судом були вказані недоліки, які стали підставою для її постановлення, які позивач мав усунути, а саме: визначитися з дійсною вартістю майна, яке підлягало розподілу, оскільки будь-яким чином зазначена ціна позову обґрунтована не була, як і не зазначено про неможливість визначити його ціну та відсутність правовстановлюючих документів на спірне майно.

При цьому позивач був попереджений, що при невиконанні ухвали суду в цій частині, судом буде застосовано норми ст. 176 ЦПК України.

Ухвала суду позивачем виконана не була, дійсна вартість майна не визначена, судовий збір, виходячи з його дійсної вартості, не сплачений.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.2 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: в позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102,00 гр.

Відповідно до ст..4 Закону України « Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 840, 80 гр. та не більше 10 510, 00 гр.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102,00 гр.

З загальнодоступної бази мережі Інтернет вбачається, що вартість квартир, які є предметом спору, становлять приблизно 120 000, 00 доларів США та 78 000, 00 доларів США відповідно.

Таким чином, зазначена позивачем вартість спірного майна, навіть без урахування вартості машиномісця, не відповідає його дійсній вартості, як і сплачена сума судового збору в цій частині.

Виходячи з цього, сума судового збору до сплати в цій частині визначається судом у розмірі 10 510, 00 гр.

З урахуванням цього, ненадання позивачем доказів дійсної вартості майна при зверненні до суду, невиконання в цій частині ухвали суду про залишення позову без руху самостійно, позивач має додатково сплатити, з урахуванням сплаченої суми судового збору в частині вимог майнового характеру, 7 160. 00 гр. судового збору за наступними реквізитами, викладеними на сайті суду:

Отримувач коштівУК у Солом.р-ні/Соломян.р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38050812 Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО)899998 Рахунок отримувачаUA388999980313181206000026010 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Солом`янський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа)

Що стосується посилань позивача на ст.6 Конвенції в контексті доступу до правосуддя, слід зазначити наступне.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 29, 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод», Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

У зв`язку з цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, на підставі відповідних заяв про відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Європейський суд з прав людини в цьому контексті неодноразово наголошував, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду, чи ні, та чи отримала право на «розгляд судом» (див. п. 63 і далі рішення від 13 липня 1995 року по справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom).

Право на доступ до суду є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд.

Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.); сплив строку позовної давності (рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» (Stabbings and Others v. United Kingdom) від 22.10.1996р.); вимога мати юридичного представника (рішення у справі «Р.П. та інші проти Сполученого Королівства» («R.P. and others v. United Kingdom) від 19.10.2012р.); обмеження на доступ до суду неповнолітніх та осіб, що страждають на психічні розлади тощо.

Крім цього, Європейський суд у справі «Паскіні проти Сан Марино» (заява № 50956/16) в контексті стверджуваного заявником порушення права на доступ до суду розміром визначених судом судових витрат зазначив про те, що національний суд визначав загальну суму судових витрат відповідно до критеріїв, встановлених відповідно до існуючих правил.

Загальна сума була значною, але обгрунтованою, зважаючи на ціну позову та майнового стану заявника.

З урахуванням цього ЄСПЛ прийшов до висновку, що сума судових витрат не порушила його право на доступ до суду.

З урахуванням цього та викладеного вище, забезпечення позивача на стадії звернення до суду правовою допомогою фахівця в галузі права, до кола обов`язків якого відноситься надання стороні позивача допомоги в правильному визначенні ціни позову та суми судового збору до сплати, сама по собі необхідність сплати судового збору під час звернення до суду не становить порушення права на доступ до правосуддя як складового права на справедливий судовий розгляд.

Керуючись ст. 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Ухвала в частині визначення розміру судового збору може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання.

Суддя: Л.А.Шереметьєва