Ухвала суду № 88627588, 31.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/20701/19

У Х В А Л А

"31" березня 2020 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі головуючої судді Бірси О.В., за участю секретаря судових засідань Цімох М.М. та учасників кримінального провадження: прокурора Лубіна О.О., захисника Решнюка А.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040008471 від 10.10.2019, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, установив:

у провадженні суду на стадії підготовчого судового засідання знаходиться дане кримінальне провадження та у ході проведення якого прокурором, у порядку ч. 3 ст. 315 КПК було заявлено клопотання про обрання запобіжних заходів відносно кожного з обвинувачених, а саме у виді утримання під вартою відносно ОСОБА_2 та домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 , з огляду на наявність передумов передбачених ст.ст. 177, 178, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199, 315 КПК України.

Також, на виконання вимог ч. 2 ст. 334 КПК, судом на обговорення учасників кримінального провадження було постановлено питання доречності об`єднання даного кримінального провадження з кримінальним провадежнням внесеним до ЄРДР за № 12017100040000956 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, з огляду на те, що судове провадження № 755/3888/17 є первинним по відношення до даного.

Відповідно Суд заслухавши думку сторін з окреслених питань, дослідивши матеріали судового провадження надходить наступних висновків.

Щодо питання обрання запобіжних заходів обвинуваченим

Прокурор заявлені клопотання умотивовує тим, що у даному провадженні по відношенню до кожного з обвинувачених є дійсними обґрунтована підозра у вчиненні ними кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, враховуючи особи обвинувачених, їх соцільний статус.

Сторона захисту просила відмовити у задоволенні даних клопотань прокурора враховуючи те, що, на їх переконання, останній не довів, що встановлені під час розгляду цих клопотань обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризикам та просили обрати більш м`який запобіжний захід відносно кожного з обвинувачених.

Разом з тим, з порушеного питання слід відмітити таке.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, останній (порядок) визначає уч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.

Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).

При цьому, порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура),як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к), з питання порушеного заявником у даному зверненні (застосування запобіжних заходів) регламентує таке.

При розгляді клопотань щодо запобіжних заходів суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу (ч. 3 ст. 315 КПК).

Ці правила указують на те, що метою застосування запобіжного заходу, згідно ч. 1 ст. 177 КПК, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 3 ст. 199 КПК).

Аналізуючи указані фактори у цьому провадженні Суд ураховує, такі відомості про обвинувачених, як-то: (1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Києва, громадянка України, заміжня, має на утримані дитину 2015 р.н., не працює, із середньо-спеціальною освітою, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима; (2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець Російської Федерації, громадянин Російської Федерації, одружений, має на утриманні дитину 2015 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимий, повідомлений про підозру у рамках інших кримінальних проваджень (23.01.2017 Дніпровським УП ГУ НП в м. Києві за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 189 КК України та, у цей час, обвинувальний направлено до суду та 19.09.2018 Черкаською районною прокуратурою Черкаської області обвинувальний акт за ч. 2 ст. 189 КК у відношенні нього направлено до суду).

Кожному із них, відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній із проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, з урахуванням того, що ОСОБА_2 наявна додатково така кваліфікуюча ознака, як повторінсть.

Відповідно, ураховуючи факт того, що обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри, Суд з цього питання відмічає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак римінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинувачених перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотань, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

Та з його урахуванням Суд погоджується з висновком про наявність заявлених (наведених) прокурором ризиків. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) кожного з обвинувачених (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Того, що сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи ( ОСОБА_2 ) під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та уважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинених ним злочинів, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 та домашнього арешту відносно ОСОБА_1 : (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

При цьому, Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Проте також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою не є для обвинуваченого безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачатиме в якості альтернативи заставу.

Та відповідно визначаючись з розміром застави ураховує, що виходячи із структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (див. зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Musuc v. Moldova» від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії» від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Mangouras v. Spain»).

Отже, положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи данні про особу та його поведінку його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

За таких обставин, Суд вважає за доцільне наведені клопотання прокурора задовольнити.

Щодо питання доречності об`єднання кримінальних проваджень, то слід зауважити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 334 КПК України у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Так, згідно ч. 1 ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України, у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.

Як установлено, у цій ситуації, у кожному з вказаних кримінальних проваджень обвинуваченим є ОСОБА_2 , однак, у ньому виконання норм ч. 2 ст. 334 КПК України щодо передачі даного кримінальному провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань складу суду, що здійснює первинне (перше провадження, яке надійшло до суду), для вирішення питання про їх об`єднання, не забезпечено.

На підставі викладеного, Суд, вважає за необхідне направити провадження № 755/20701/19 для вирішення питання про об`єднання з провадженням № 755/3888/17, для виконання вимог ст. 334 КПК України та оскільки у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об`єднані матеріали досудових розслідувань щодо однієї особи, обвинуваченого у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, та таке об`єднання забезпечить беззаперечне виконання завдань кримінального процесуального законодавства визначених статтею 2 КПК України та вимоги ст. 28 того ж Кодексу, щодо розумних строків розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 217, 314-315, 334, 369-372, 376 КПК України, Суд постановив :

обрати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до 28.05.2020.

Визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 126 120 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибувати до суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

? утриматися від спілкування з потерпілою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім, як під час процесуальних дій в суді.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 до 06:00 год. наступного дня, до 06.05.2020.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до суду та, у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, до 06.05.2020 покласти наступні обов`язки:

? утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім, як під час процесуальних дій в суді;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Направити кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 12019100040008471 від 10.10.2019, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до Дніпровського районного суду м. Києва (суддя Козачук О.М.) для вирішення питання про його об`єднання з кримінальним провадженням внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040000956 за обвинуваченням відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (судове провадження № 755/3888/17).

Судове рішення, яке належить виконати негайно, відповідно до ч. 2 ст. 534 КПК України, підлягає безумовному виконанню.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом та Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 10:00 год. 03.04.2020.

С у д д я О. Бірса