Вирок № 88626993, 07.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1561/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Бірси О.В.,

секретаря судових засідань Цімох М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Боярського П.В.,

захисника Чопівської С.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040010619 від 26.12.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з повною загальною освітою, не працючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, зокрема в останнє, 17.12.2018 вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання, у порядку ст. 75 наведеного Кодексу, з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 26.12.2019, приблизно о 15:00 годині, перебував на території закладу дошкільної освіти № 680, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 11-А, де у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, з огляду на, що він обрав об`єктом свого протиправного посягання дитячий велосипед (велобіг) «Speed racer», який стояв поблизу вхідних дверей закладу дошкільної освіти № 680, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 11-А, та належить ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та його дії залишаються таємними, підійшов до входу ЗДО № 680 та умисно, повторно, з корисливою метою, таємно заволодів дитячим велосипедом (велобіг) «Speed racer», вартістю 899 грн. 50 коп., який належить ОСОБА_2 .

Після чого ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, а викрадениммайном розпорядився на власний розсуд, в результаті чого своїми злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 , матеріальної шкоди на суму 899 гривень 50 копійок.

Вказаних висновків Суд дійшов провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

Так, обвинувачений ОСОБА_1 указав, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнає повністю, у зв`язку з чим, дав покази, у яких підтвердив обставини його скоєння, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Так, указав, що дійсно він 26.12.2019, приблизно о 15:00 годині, перебуваючи на території закладу дошкільної освіти № 680, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гродненська, 11-А, заволодів дитячим велосипедом (велобіг) «Speed racer» та викраденим розпорядився на власний розсуд.

Суд указані пояснення обвинуваченого сприймає, як такі що заслуговують на увагу за свою суттю в цілому.

Так як Суд уважає за можливе, згідно висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, констатувати, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як-то:

· даними протоколу слідчої дії від 26.12.2019, згідно якої викрадений велосипед виявлено та вилучено саме у обвинуваченого, який у той період, був затриманим у порядку ст. 208 КПК, згідно протоколу затримання від 26.12.2019;

· відомостями установленими у ході експертизи, а саме, згідно висновку від 22.01.2020 № 13-1/71 ринкова вартість велосипеда станом на 26.12.2019 могла становити 899, 50 грн.

Відповідно, Суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ч.ч. 1-2, 4 ст. 349 КПК України.

Також, у порядку ст. 325 КПК, судом, з урахуванням думки учасників судового провадження,було вирішено питання про проведення судового розгляду без потерпілого, адже є можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, а відповідно до заяви від без дати до УП останній претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом, як доведені.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», який віднайшов своє відображення у позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 11 вересня 2019 року в справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к).

Обвинувачений в суді визнав обставини регламентовані п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення. Висловив щирий жаль з приводу учинених ними дій та осуд своєї поведінки, тим самим висловив пряме бажання виправити наслідки вчиненого, у той час, як потерпілий не має претензій матеріального характеру до останнього.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак з 11.03.2018 знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин, синдром залежності ; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (раніше судимий, наявність на утриманні членів сім`ї які у розумінні Сімейного Кодексу України, являються учасниками сімейних правовідносин з останнім), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, відсутність претензій матеріального характеру у потерпілого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді позбавлення волі, із визначенням остаточного поракарання у порядку ст. 71 наведеного Кодексу, ураховуючи його засудження за вироком від 17.12.2018, оскільки Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Щодо питання запобіжного заходу, як заходу забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у виді утримання під вратою, то Суд враховуючи вимоги ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу, уважає за доречне залишити його без змін до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання визначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.12.2018 до покарання за даним вироком остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обраховувати з 26.12.2019.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи у сумі 628 гривень 04 копійки.

Речові докази: дитячий велосипед (велобіг) «Speed racer», переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , залишити у його володінні.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я О. Бірса