Рішення № 88622915, 06.04.2020, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/3962/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року

Сарненський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Слободянюка Б.К.

за участю секретаря судових засідань - Кудіної А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 як спадкоємців позичальника в якому просить стягнути заборгованість в розмірі 11079,14грн. за кредитним договором №б/н від 04.10.2007 року та судові витрати.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_5 згідно договору б/н від 04.10.2007 року отримала кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок 03.02.2017 року позичальниця померла. Спадкоємцями померлої ОСОБА_5 є відповідачі по справі, які постійно проживали з нею на час відкриття справи. Банк посилається на вимоги ст.1268, 1270 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

12.07.2018 року позивачем було направлено претензію кредитора до Сарненської районної держаної нотаріальної контори. 20.07.2019 було отримано відповідь в якій зазначалося, що спадкоємці померлої ОСОБА_5 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Вважає, що відповідачі вважаються таким, що прийняли спадщину, оскільки, у строк визначений ЦК України не відмовилися від неї.

Ухвалою суду від 21.01.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачам було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідачі отримали копію ухвали про відкриття провадження 21.02.2020 року.

Відповідачами, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, не подано до суду відзиву на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд дослідивши надані докази, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.10.2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 було укладено договір №б/н, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов та правил до кредитного договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (актовий запис №17).

Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 04.10.2007 року становила 11079,7 грн., з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Позивач зазначає, що відповідачі постійно проживали разом із ОСОБА_5 , що підтверджується копіями їхніх паспортів, а тому є його спадкоємцем.

18.06.2018 року позивачем було направлено до Сарненської районної державної нотаріальної контори за вихідним номером SAMDN40000016404727 претензію кредитора, в порядку ст. 1281 ЦК України.

26.10.218 року на адресу позивача ПАТ КБ "Приватбанк", Сарненською районною державною нотаріальною конторою було скеровано лист за № 994/02-14 від 20.07.2018 року, з якого вбачається, що була зареєстрована претензія кредитора щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 (спадкова справа за №223/2017). Претензія зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №223. При звернені спадкоємців померлої для видачі свідоцтв про право на спадщину, їм буде роз`яснено вимоги ст.. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що 06.08.2019 року позивачем було направлено відповідачам листи-претензії, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням вартості отриманого останніми майна та визначення колу спадкоємців.

Згідно п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", з урахуванням положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На підтвердження позовних вимог, позивачем було надано лише копії паспортів позичальника та відповідачів, з яких вбачається, що останні були зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

АТ КБ "Приватбанк" пред`являючи позов про стягнення боргу з відповідачів не надав суду жодних доказів, відомостей щодо прийняття відповідачами спадщини, складу спадкового майна, його вартості або оцінки, з обґрунтованим клопотаннями про витребування вказаних доказів не звертався.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з відповідачів, яка відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04.10.2007 року, станом на 26.08.2019 року становить – 11017грн. 14 коп. та складається з: 0,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 11017грн. 14 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00грн. – заборгованість за нарахованим відсотками; 0,00 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання.

З наданого позивачем та дослідженого судом розрахунку заборгованості встановлено, що залишок заборгованості за тілом кредиту – 0,00грн.

З даного розрахунку вбачається, що заборгованість за тілом кредиту відсутня, однак нараховані пеня. Однак, згідно договору - заяви позичальника за користування кредитом нараховуються відсотки на суму залишку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п.2.1.1.4.10 Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку встановлено, що кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості за кредитом насамперед направляються для погашення штрафів, далі комісій, далі пені, далі відсотків по овердрафту; далі тіла овердрафту; далі штрафів, далі простроченого тіла кредиту; далі відсотків до сплати по кредиту; далі – тіла кредиту до оплати, решта суми спрямовується на погашення заборгованості по кредиту.

Таким чином, суд вбачає порушення банком порядком нарахування заборгованості по кредиту, оскільки відповідач погасив кредит в повному обсязі, так як тіло кредиту погашається в останню чергу, а тому заборгованість по відсотках та пені нараховується лише залишок боргу.

Оскільки позивачем, не було надано документальних підтверджень щодо наявності спадкового майна, одержаного у спадщину, та його вартість, порушений порядок нарахування заборгованості по кредиту, тому відсутні законні підстави ухвалити рішення про задоволення позову.

Таким чином, суд вважає необхідним в задоволенні позовних вимог відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог та згідно ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216, 1218, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_4 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Сарненський районний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: