Рішення № 88620511, 06.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2020 року м. Київ № 640/9721/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Новаковська І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 13.05.2019 №39165994 про стягнення виконавчого збору прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим А.В.

Ухвалою суду від 12.07.2019 відкрито провадження у справі та з урахуванням перебування судді у відпустці, призначено судовий розгляд справи. Судовий розгляд неодноразово відкладався у зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення позивача (про причини зазначено в листі АТ "Укрпошта" від 30.03.2020 №33-Д-3222.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, оскільки не було вчинено дій з примусового виконання рішення суду по стягненню з боржника сум за виконавчим написом.

Позивач в судове засідання 06.04.2020 не з`явився, участі повноважного представника не забезпечив, про місце дату та час судового розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином повісткою, заяв клопотань не подав.

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві подав до суду копії матеріалів виконавчого провадження.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, подав до суду копії матеріалів виконавчого провадження, явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, клопотань заяв не подав.

Судом ухвалено здійснювати розгляд справи без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі частини третьої статті 268 та частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

Як убачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Мурихіним С.В. прийнято постанову від 05.08.2013 про відкриття виконавчого провадження №39165994 на підставі виконавчого напису нотаріуса від 10.06.2013 №1131 та встановлено строк для самостійного виконання рішення.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Мурихіна С.В. від 06.02.2015 призначено експерта, суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №39165994.

06.05.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Мурихіним С.В. прийнято постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №39165994.

Постановою Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялого М.Г. від 17.08.2015 зупинено виконавче провадження №39165994 на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси.

04.07.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. поновлено виконавче провадження №39165994, та прийнято постанову від 04.07.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим А.В. зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №39165994 до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

11.05.2019 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим А.В. поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису від 10.06.2013 №1131 у виконавчому провадженні №39165994.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаврилівим А.В. прийнято постанову від 13.05.2019 у виконавчому провадженні №39165994 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з надходженням 10.05.2019 заяви про повернення виконавчого документа стягувачу та прийнято постанову від 13.05.2019 про стягенння виконавчого збору на підставі статей 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з оскаржуваним постановою від 13.05.2019 №39165994 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження №39165994) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша). У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (частина друга).

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV визначалось, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. <…> Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (частина перша).

У позовній заяві не вказано про виконання відповідного рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (набрав чинності 05.10.2016) встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

При цьому згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з постановою від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №39165994, підставою для її прийняття слугували статті 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; у разі виконання рішення приватним виконавцем; за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (пункти 1-6). Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд констатує, що Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (набрав чинності 05.10.2016) змінено правила стягнення виконавчого збору. Зокрема, встановлено, що виконавчий збір має вираховуватись із розрахунку 10 відсотків суми, що фактично стягнута. Натомість, норма статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV визначала об`єктом нарахування виконавчого збору суму коштів, що підлягала стягненню.

Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У даному спорі державним виконавцем постанову від 13.05.2019 у виконавчому провадженні №39165994 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у зв`язку з надходженням 10.05.2019 заяви про повернення виконавчого документа стягувачу.

Верховний Суд у подібних правовідносинах у постанові від 01.03.2020 справа №1340/6009/18 висловив правову позицію, за якою питання стягнення виконавчого збору в такому випадку повинно вирішуватись за правилами, встановленими Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, який був чинним на момент прийняття оскаржуваної постанови від 13.05.2019 №39165994 та з урахуванням пункту 7 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. При цьому Верховний Суд вказав, що за змістом частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У даному спорі судом встановлено, що сума боргу стягнута не була, виконавчий збір становить 10 відсотків від суми, яка підлягала стягненню, тому підстави для нарахування виконавчого збору були відсутні.

З огляду на наведене правове регулювання, судову практику та встановлені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 13.05.2019 про стягнення виконавчого у виконавчому провадженні №39165994.

Щодо строків звернення до суду, то як убачається з матеріалів справи позовна заява щодо оскарження постанови від 13.05.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №39165994 направлена до суду 23.05.2019, тобто в межах десятиденного строку, встановленого статтею 287 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4722,66 грн. (квитанція від 24.06.2019 №0.0.1391338850.1). Оскільки позов задоволено повністю, сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4722,66 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13 травня 2019 року у виконавчому провадженні №39165994 щодо стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4722,66 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять дві гривні 66 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32).

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Судові рішення за наслідками розгляду судом першої інстанції справи, визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець