Рішення № 88620404, 26.03.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року справа № 823/1823/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача 3 - Григор'євої О.Ю. (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського міськрайонного суду Черкаської області, голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спор, на стороні позивача - управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до Канівського міськрайонного суду Черкаської області (вул. Успенська, 22, м.Канів, Черкаська обл., 19001, далі - відповідач 1), голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича (вул. Успенська, 22, м. Канів, Черкаська обл., 19001, далі - відповідач 2), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області (вул. Гоголя, 316, м. Черкаси, 18015, далі - відповідач 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - управління Держпраці у Черкаській області (бульв. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18001, далі - третя особа), в якому з урахуванням заяв про уточнення, доповнення та збільшення позовних вимог просить:

- визнати незаконними дії відповідача 2 щодо ненадання невикористаної відпустки позивачу перед звільненням;

- визнати незаконними дії відповідача 2 щодо ненадання щорічної основної відпустки ОСОБА_1 за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018 та щорічні додаткові відпустки за період роботи з 29.04.2017 по 05.04.2018, а саме: щорічної додаткової відпустки за вислугу років, яка становить 15 (п'ятнадцять) календарних днів та щорічної додаткової відпустки як матері, яка виховує дитину без батька, яка становить 10 (десять) календарних днів;

- зобов'язати відповідача 2 нарахувати та надати щорічну основну відпустку позивачу за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018 та щорічні додаткові відпустки за період роботи з 29.04.2017 по 05.04.2018, а саме: щорічну додаткову відпустку за вислугу років, яка становить 15 календарних днів та щорічну додаткову відпустку як матері, яка виховує дитину без батька, яка становить 10 календарних днів;

- визнати незаконними дії відповідача 3 щодо невчасного проведення остаточного розрахунку з позивачем при звільненні;

- зобов'язати відповідача 3 нарахувати та здійснити виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з проведенням індексації цих виплат та з розрахунку середньоденного заробітку 590 грн. 97 коп., починаючи з 06.04.2018 по день фактичного розрахунку;

- стягнути з відповідача 3 середній заробіток за весь час затримки з 06.04.2018 по 21.02.2020, що становить 687 календарних днів та складає 405996 грн. 39 коп.;

- стягнути з відповідача 3 суму недоплачених відпускних коштів, яка становить 18320 грн. 07 коп., а також 8496 грн. 93 коп. коштів за листком непрацездатності від 02.04.2018, а всього 26817 грн.

Ухвалою суду від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.08.2018 зупинено провадження у справі №823/1823/18 до набрання законної сили рішенням Верховного Суду по справі №9901/418/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

Усною ухвалою суду від 21.02.2020, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що голова Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русаков Григорій Степанович протиправно не надав за бажанням ОСОБА_1 невикористану відпустку перед звільненням, а також не надав їй щорічну основну відпустку за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018 та щорічні додаткові відпустки за період роботи з 29.04.2017 по 05.04.2018, а саме: щорічної додаткової відпустки за вислугу років, яка становить 15 (п'ятнадцять) календарних днів та щорічної додаткової відпустки як матері, яка виховує дитину без батька, яка становить 10 (десять) календарних днів. Крім того, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Черкаській області несвоєчасно проведено позивачу остаточний розрахунок при звільненні, а саме недоплачених відпускних коштів в сумі 18320 грн. 07 коп., а також коштів за листком непрацездатності від 02.04.2018 в сумі 8496 грн. 93 коп., що, на думку позивача, має наслідок виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з проведенням індексації цих виплат.

В судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не прибули, просили суд здійснювати розгляд справи за їх відсутності, надали до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначили, що 28.12.2017 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №4313/0/15-7 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України», тому головою Канівського міськрайонного суду Черкаської області правомірно винесено наказ від 05.04.2018 №13-о «Про відрахування зі штату Канівського міськрайонного суду судді ОСОБА_1». Вказаним наказом, з урахуванням внесених до нього змін наказом від 06.04.2018 №14-о, без надання їй невикористаної відпустки позивачу перед звільненням через нерозповсюдження положень Закону України «Про відпустки», оскільки організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає саме Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмовий відзив на позов та зазначила, що ТУ ДСА в Черкаській області своєчасно проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 в день її відрахування зі штату суду, зокрема на підставі наказу від 05.04.2018 №13-о видано платіжне доручення від 05.04.2018 №563, яке спрямовано для оплати до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області. Також зазначено, що оплату за листком непрацездатності від 02.04.2018 в сумі 9804 грн. 15 коп. здійснено за рахунок підприємства (роботодавця) 05.04.2018 за платіжним дорученням від 05.04.2018 №563 в сумі 3268 грн. 05 коп., за рахунок коштів ФСС з ТВП частково 06.04.2018 в сумі 2722 грн. 55 коп. та 20.04.2018 в сумі 5169 грн. 79 коп., які перераховані на картковий рахунок позивача. Таким чином, на думку відповідача 3, у квітні 2018 року ОСОБА_1 нараховано та виплачено всі належні їй кошти у повному обсязі. За таких обставин представник відповідача 3 вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спор, на стороні позивача - управління Держпраці у Черкаській області в судове засідання не прибув, просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 3, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що указом Президента України від 15.02.2007 №113/2007 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області та постановою Верховної Ради України від 23.02.2012 №4455-VI її обрано на посаду судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області безстроково.

28.12.2017 Вищою радою правосуддя прийнято рішення №4313/0/15-7 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України».

Наказом голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2018 №13-о «Про відрахування зі штату Канівського міськрайонного суду судді ОСОБА_1» відраховано позивача зі штату Канівського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку зі звільненням згідно п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України та наказано виплатити їй грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 16.02.2009 по 28.12.2017, яка складає 185 календарних днів.

06.04.2018 до вказаного наказу внесено зміни наказом №14-о, згідно якого п. 2 наказу від 05.04.2018 №13-о викладено у новій редакції та наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за період роботи з 16.02.2009 по 28.12.2017, яка складає 160 календарних днів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 136 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Питання прав на відпустки у разі звільнення не врегульовані положеннями спеціального законодавства - Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регулює організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. В той же час такі питання врегульовані Законом України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №504/96-ВР за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Всупереч вищевикладеним нормам Закону №504/96-ВР головою Канівського міськрайонного суду Черкаської області протиправно не надано ОСОБА_1 невикористану відпустку перед звільненням, згідно поданих нею заяв від 12.03.2018 та від 02.04.2018.

Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправними дії голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича щодо не надання ОСОБА_1 невикористаної відпустки перед звільненням, тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що наказом голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 05.04.2018 №13-о «Про відрахування зі штату Канівського міськрайонного суду судді ОСОБА_1» (з урахуванням наказу від 06.04.2018 №14-о) нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за період її роботи з 16.02.2009 по 28.12.2017, який складає 160 календарних днів.

Однак, необхідно зазначити, що головою Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русаковим Г.С. при винесенні вказаних наказів не вирішено питання щодо надання (грошової компенсації) невикористаної щорічної додаткової відпустки за вислугу років за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018, яка становить 15 (п'ятнадцять) календарних днів та щорічної додаткової відпустки, як матері, яка виховує дитину без батька, за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018, який становить 10 (десять) календарних днів, тому позов в цій є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Із довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 11.04.2018 №49 судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем при звільненні у квітні 2018 року становить в сумі 107788 грн. 74 коп., яка складається з: 13072 грн. 20 коп. - за листком непрацездатності від 02.04.2018 АДО575263 (за рахунок підприємства 3268 грн. 05 коп. та за рахунок ФСС з ТВП в сумі 9804 грн. 15коп.); 94556 грн. 14 коп. - компенсація за 160 календарних днів невикористаної відпустки; 1684 грн. 21 коп. суддівська винагорода за 2 робочих дні; утримано 1523 грн. 81 коп. суддівської винагороди за 2 робочих дні через відкриття лікарняного під час щорічної відпустки у березні 2018 року.

Посилання позивача на те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Черкаській області несвоєчасно проведено з позивачем остаточний розрахунок при звільненні, а саме недоплачені відпускні кошти в сумі 18320 грн. 07 коп., а також кошти за листком непрацездатності від 02.04.2018 в сумі 8496 грн. 93 коп. є необґрунтованим з огляду на наступне.

Судом встановлено, що із нарахованої суми 107788 грн. 74 коп. відбулись відрахування (ПДФО 18% у сумі 19401 грн. 97 коп., військовий збір 1,5% у сумі 1616 грн. 83 коп.), тому до виплати позивачу належить остаточний розрахунок при звільнення в сумі 86769 грн. 94 коп., з яких 81600 грн. 15 коп. виплачено платіжним дорученням від 05.04.2018 №563 та 20.04.2018 після надходження коштів за рахунок ФСС з ТВП в сумі 5169 грн. 79 коп., тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, судом встановлено, що кошти за листком непрацездатності позивача від 02.04.2018 АДО575263 за рахунок ФСС з ТВП нараховані в сумі 9804 грн. 15 коп., зокрема: за 13 календарних днів у березні 2018 року в сумі 8496 грн. 93 коп.; за 2 календарні дні у квітні 2018 року у сумі 1307 грн. 22 коп., із вказаної суми відраховано ПДФО 18% у сумі 1764 грн. 75 коп. та військовий збір 1,5% в сумі 147 грн. 06 коп., тому до виплати позивачу за вказаним листком непрацездатності за рахунок ФСС з ТВП у сумі 7892 грн. 34 коп., які виплачені частинами в сумі 2722 грн. 55 коп. 06.04.2018 та у сумі 5169 грн. 79 коп. 20.04.2018 після надходження цих коштів від ФСС з ТВП.

На підставі вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Черкаській області своєчасно проведено з позивачем остаточний розрахунок при звільненні, тому позовні вимоги до вказаного відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин справи, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича щодо не надання ОСОБА_1 невикористаної відпустки перед звільненням.

Визнати протиправними дії голови Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича щодо ненадання щорічної основної відпустки ОСОБА_1 за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018 та щорічних додаткових відпусток за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018, а саме: щорічної додаткової відпустки за вислугу років, яка становить 15 (п'ятнадцять) календарних днів та щорічної додаткової відпустки як матері, яка виховує дитину без батька, яка становить 10 (десять) календарних днів.

Зобов'язати голову Канівського міськрайонного суду Черкаської області Русакова Григорія Степановича нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку за вислугу років за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018, яка становить 15 (п'ятнадцять) календарних днів та грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як матері, яка виховує дитину без батька, за період роботи з 29.12.2017 по 05.04.2018, яка становить 10 (десять) календарних днів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 06.04.2020.