Рішення № 88620137, 06.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/502/20

РІШЕННЯ

іменем України

06 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 4444 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А4444 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у військовій частині А4444. Починаючи з 2015 року, коли позивач отримав статус учасника бойових дій, по день звільнення з військової служби додаткова відпустка як учаснику бойових дій або відповідна компенсація йому не надавались. 14 вересня 2018 року позивача звільнено зі служби, однак виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за вказаний період служби не проведено.

На звернення позивача про виплату компенсації відповідач зазначив, що оскільки додаткова відпустка учаснику бойових дій не належить до переліку відпусток, які надаються незважаючи на існування особливого періоду, грошова компенсація за невикористані дні цієї відпустки виплачена бути не може, отже і не виплачувалась.

Позивач вважає, що на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військовою частиною не проведено повний розрахунок, зокрема в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, у якому покликається на те, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік позивачу не виплачувалась, оскільки ця відпустка є пільгою, гарантованою державою, а не щорічною відпусткою. Посилається на те, що у зв`язку з дією особливого періоду у державі надання військовослужбовцям окремих видів відпусток, передбачених законодавством, тимчасово припиняється. Оскільки додаткова відпустка учаснику бойових дій не належить до переліку відпусток, які надаються незважаючи на існування особливого періоду, грошова компенсація за невикористані дні цієї відпустки виплачена бути не може. Посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.07.2019 року №248/5571, відповідно до яких при звільненні з військової служби компенсація за ненадані під час особливого періоду дні додаткових і соціальних відпусток (у тому числі військовослужбовцям - учасникам бойових дій) не виплачуються. Просить у задоволені позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач спростовує доводи відповідача.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А4444 на посаді заступника командира частини з інженерно авіаційної служби - начальника інженерно-авіаційної служби Державного науково-дослідницького інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. 18 травня 2015 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та ніким у справі не заперечується.

14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, проведено розрахунок за час служби.

Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за період з 2015 року по 14.09.2018 року позивачу виплачена не була, що вбачається зі змісту наказу командира ВЧ А4444 від 14.09.2019 року №245 та не заперечується відповідачем у відзиві.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому грошової компенсації, на що отримав відповідь від 13.01.2020 року №70/1/77 (а.с.11) про те, що в особливий період надання цієї додаткової відпустки припиняється, відтак при звільненні військовослужбовця компенсація за неї не виплачується.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Стаття 4 Закону України від 05 листопада 1996 року «Про відпустки» передбачає у тому числі інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Як вбачається з п.17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно)

Згідно зі ст.1 Закону №1932-XII особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток.

Однак Законом №2011-XII не передбачене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів:

1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;

2) грошова компенсація відпустки.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.

Відтак, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у Зразковому Рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №620/4218/18, яке залишене в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року. Також аналогічні висновки були зроблені у справі № 620/4218/18 Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.08.2019 року.

Посилання відповідача на роз`яснення департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладені у листі №248/5571 від 25.07.2019 р., суд оцінює критично, оскільки вони не є нормативно-правовим актом та джерелом права відповідно до вимог статті 7 КАС України.

Зважаючи на це, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини відповідачем не було проведено повного розрахунку в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій, за період з 2015 рік по день звільнення.

Що стосується строку, протягом якого могли заявлятись вказані позовні вимоги, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року у справі №620/4218/18, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю.

На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

Крім того, враховуючи те, що про конкретні підстави невиплати компенсації позивач дізнався з листа відповідача від 13.01.2020 року, строк звернення до суду не можна вважати пропущеним.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності бездіяльності та відмови у виплаті компенсації позивачу, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4444 щодо невиплати під час звільнення зі служби ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язати військову частину А4444 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за усі невикористані ним календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2015 року по 14.09.2018 року, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ( але не менше строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Повне рішення складене 06 квітня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Військова частина А 4444 (вул. Стрілецька, 1,Чернігів,14033 , код ЄДРПОУ - 26614573)

Головуючий суддя І.С. Козачок