Рішення № 88619961, 07.04.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/381/20

РІШЕННЯ

іменем України

07 квітня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов`язання виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у Красилівському районному військовому комісаріаті, який є відокремленим підрозділом Хмельницького обласного військового комісаріату. Починаючи з 2017 року, коли позивач отримав статус учасника бойових дій, по день звільнення з військової служби, додаткова відпустка як учаснику бойових дій або відповідна компенсація йому не надавались. У жовтні 2018 р. позивача звільнено зі служби, однак компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за вказаний період не виплачено.

Позивач звернувся з заявою про виплату компенсації за місцем проходження служби. Заяву було скеровано до Хмельницького обласного військового комісаріату, який повідомив про відмову у виплаті грошової компенсації, оскільки додаткова відпустка учаснику бойових дій не належить до переліку відпусток, які надаються незважаючи на існування особливого періоду, виплата грошової компенсації за невикористані дні цієї відпустки Законом України "Про відпустки" не передбачена, а тому виплачена бути не може. Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.06.2018 у адміністративній справі №545/1881/16-а, згідно з якою додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій, не замінюється грошовою компенсацією.

Позивач вважає, що на час його звільнення зі служби з ним не було проведено повний розрахунок в частині виплати цієї грошової компенсації, а вже після звільнення відповідач протиправно відмовив у її виплаті.

Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, у якому покликається на те, що у зв`язку з дією особливого періоду у державі надання військовослужбовцям окремих видів відпусток, передбачених законодавством, тимчасово припиняється. Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік позивачу не виплачувалась, оскільки ця відпустка є пільгою, гарантованою державою, а не щорічною відпусткою. Оскільки додаткова відпустка учаснику бойових дій не належить до переліку відпусток, які надаються попри існування особливого періоду, а виплата грошової компенсації за невикористані дні цієї відпустки Законом України "Про відпустки" не передбачена, грошова компенсація позивачеві виплачена бути не може. Також просить врахувати правові висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 13.06.2018 року у адміністративній справі №545/1881/16-а, згідно з якими додаткова відпустка, що надається учасникам бойових дій, не замінюється грошовою компенсацією. Просить у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Красилівському районному військовому комісаріаті на посаді начальника відділення військового обліку та бронювання солдатів і сержантів запасу, 09 жовтня 2017 року отримав посвідчення учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та ніким у справі не заперечується. Відповідно до наказу командира військової частини А0796 №244 від 21 вересня 2018 року та наказу Військового комісара Красилівського районного військового комісаріату №66 від 13.10.2018 року та №54 від 01.08.2019 року позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, проведено розрахунок за час служби.

Позивач звернувся до Красилівського районного військового комісаріату з заявою про виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2017-2018 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Заяву було скеровано для розгляду до Хмельницького обласного військового комісаріату як органу військового управління.

Відповідач листом №11/3124 від 23 грудня 2019 року повідомив, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період 2017-2018 років позивачу не виплачувалась, оскільки Законом України "Про відпустки" не передбачена. У зв`язку з дією особливого періоду у державі надання військовослужбовцям окремих видів відпусток, передбачених законодавством, тимчасово припиняється, а тому в особливий період та при звільненні не могла бути виплачена.

Згідно з п.12 статті 12 Закону №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Стаття 4 Закону України від 05 листопада 1996 року «Про відпустки» передбачає у тому числі інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Як вбачається з п.17 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток (...), припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони №3543-XII та №1932-XII відповідно) Згідно зі ст.1 Закону №1932-XII особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток. Однак Законом №2011-XII не передбачене припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку військовослужбовець - учасник бойових дій набув за період проходження ним військової служби. Водночас, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, особа не втрачає саме право на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізоване у один із таких способів:

1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін;

2) грошова компенсація відпустки.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки». Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки.

Відтак, норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуте під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у Зразковому Рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №620/4218/18, яке залишене в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року. Також аналогічні висновки були зроблені у справі №620/4218/18 Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.08.2019 року.

Суд відхиляє покликання відповідача на попередню практику Верховного суду, оскільки правова позиція, обов`язкова для урахування під час розгляду аналогічних справ, була сформована у вищезазначеному рішенні Верховного Суду у Зразковій справі №620/4218/18. Зважаючи на це, на час звільнення зі служби позивач мав право на виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої для учасників бойових дій.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. №389 районні, об`єднані районні, міські, об`єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів. (пункт 7 Положення) Отже, оскільки на даний час Хмельницький обласний військовий комісаріат є тим органом, який уповноважений проводити вказані виплати звільненим зі служби військовослужбовцям, відповідача слід зобов`язати виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2017 по 2018 роки.

Що стосується строків звернення до суду з заявленими вимогами, суд виходить зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у Зразковій справі №620/4218/18, де вказано, що спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження щодо пропуску строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на спростування права позивача отримати компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій, позовні вимоги підлягають задоволенню. Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати необґрунтованою відповідь Хмельницького обласного військового комісаріату від 23 грудня 2019 року №23 на звернення ОСОБА_1 щодо виплати останньому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій з 2017 по 2018 рік.

Визнати необґрунтованою невиплату ОСОБА_1 під час звільнення з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій з 2017 по 2018 рік.

Зобов`язати Хмельницький обласний військовий комісаріат вирішити питання про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані ним календарні дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2017 по дату звільнення зі служби, виходячи з його грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 квітня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) Відповідач:Хмельницький обласний військовий комісаріат (вул. Героїв Майдану, 64, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 08202826)

Головуючий суддя І.С. Козачок