Ухвала суду № 88619812, 07.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

"07" квітня 2020 р. № 520/3342/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову від 07.04.2020 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057), в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати вимогу №Ф-184-14 У, що була винесена 04.07.2019 року.

26.03.2020 р. в порядку забезпечення позову позивачем подано заяву в якій просить суд, керуючись приписами ст. 151 КАСУ, зупинити до розгляду справи № 520/3342/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимоги по суті, стягнення заробітної плати позивача на підставі вимоги №Ф-184-14 У від 04.07.2019 року, що здійснюється у виконавчому провадженні ВП № 59523032.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2020 року заяву ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги - повернуто заявнику без розгляду.

07.04.2020 року до Харківського окружного адміністративного суду позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд зупинити стягнення з заробітної плати Позивача ( ОСОБА_1 ) на підставі виконавчого документа ВП№59523032 за вимогою №Ф-184-14 У від 04.07.2019 року Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, до розгляду адміністративної справи №520/3342/2020 по суті.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що оскаржене рішення було прийнято протиправно та незаконно, за численних порушень норм чинного законодавства України.

Зокрема, як стверджує позивач та надає відповідні джокази, ТОВ «Харківський експериментальний завод V» постійно сплачує внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про що свідчать відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) вказаного підприємства, зокрема, за 2017 - 2019 роки, копії яких було отримано на вказаному підприємстві та які свідчать про сплату за Позивача цього внеску.

Таким чином, вказує позивач, внесок за Позивача сплачувався в повному обсязі та заборгованість, яка зазначена в оскаржувальній вимозі, в даному випадку відсутня.

Неможливість подвійної сплати внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була визначена Верховним Судом в постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, згідно із якою судом було встановлено, що відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464- VІ (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464- V І не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску (надалі - ЄСВ). Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При ньому , за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаного мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Суд касаційної інстанції сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована, як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно віл фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Таким чином, як вказує позивач, виходячи з вищенаведеного, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в тому, що для забезпечення адміністративного позову у разі подальшого виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.01.2020 року у виконавчого провадження за ВП №59523032 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, яким буде поновлене порушене, оспорюване право та інтереси Позивача, за захистом яких Позивач звернувся до суду. Тобто, на сьогоднішній день за постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.01.2020 року виконавчим провадженням ВП №59523032 з Позивача кожного місяця утримується з заробітної тати суму у розмірі 1392,65 грн. (одна тисяча триста дев`яносто дві грн. 65 коп.) на погашення оспорюваної недоїмки за податковою вимогою № Ф-184-14У від 04.07.2019 року.

При судовому розгляді клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову судом встановлено наступне.

У провадженні Харківського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 520/3342/2020 за позовом ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (надалі - Відповідач) про скасування податкової вимоги № Ф-184- 14У від 04.07.2019 року. За податковою вимогою сума боргу (недоїмки) склала 18276,72 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят шість грн. 72 коп.).

На підставі вказаної вимоги державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 59523032 та винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27.01.2020 року.

Суд відзначає, що відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 150 КАСУ суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи суд має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 151 КАСУ позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст. 154 КАСУ встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову – це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за доцільне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд відзначає, що інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року (далі - Рекомендація).

Комітет Міністрів, виходячи з того, що негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.

Згідно Рекомендацій, термін "адміністративний акт" означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь - який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.

У випадку, коли у провадженні суду знаходиться позов проти адміністративного акту, і цей суд ще не виніс стосовно нього свого рішення, заявник може вимагати від цього суду або від іншого компетентного судового органу вжити заходів тимчасового захисту стосовно цього адміністративного акта.

Згідно вищезазначеної Рекомендації рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Заходи тимчасового захисту, про вжиття яких розпорядився правомочний суд можуть мати форму повного або часткового призупинення виконання адміністративного акта, повного або часткового відновлення ситуації, яка існувала на момент прийняття цього адміністративного акта або після його прийняття, а також покладення судом, згідно з його повноваженнями, відповідного обов`язку на адміністративний орган влади.

Пунктом «б» Імплементацій вищезазначених Рекомендацій передбачено, що ухвалюючи рішення щодо запиту про зупинення, адміністративному і, якщо цього не виключає закон, судовому органу слід ураховувати суспільний інтерес, а також і права й інтереси третіх осіб.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошено у рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Отже, враховуючи викладені вище обставини та доводи заяви про забезпечення позову, суд відзначає про наявність обставин, що можуть призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, враховуючи наявність направленості на протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову від 07.04.2020 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання незаконною та скасування вимоги – задовольнити.

Зупинити стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на підставі вимоги № Ф-184-14 У від 04.07.2019 року, виданої Головним управлінням ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61000, код ЄДРПОУ 39599198) у виконавчому провадженні ВП №59523032, до розгляду адміністративної справи №520/3342/2020 по суті.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Повна ухвала складена 07 квітня 2020 року.

Суддя Бадюков Ю.В.