Рішення № 88619619, 06.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06 квітня 2020 р. справа № 520/3022/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 30.01.2020р. № 1027; 2) зобов`язання здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок прокуратури Івано-Франківської області від 15.10.2019р. №18-248вих19 та від 15.10.2019р. №18-249вих19 із застосуванням коефіцієнта 90 % від посадового окладу, починаючи з 28.01.2020р., без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.

Аргументуючи ці вимогу зазначив, що вчинена пенсійним органом відмова є протиправною, а подані довідки містять усю необхідну інформацію для проведення перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - пенсійний орган, владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що Кабінетом Міністрів України не затверджений відповідний порядок та умови перерахунку пенсій, призначених прокурорсько-слідчим працівникам.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився

ІНФОРМАЦІЯ_1 14.04.2010р. заявник одержує пенсію, призначену у порядку Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% заробітної плати за посадою старшого прокурора відділу прокуратури Київської області.

Згідно із записом у копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 заявник з 01.04.2015р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (гуртожиток).

28.01.2020р. заявник подав до Управління звернення установленого формуляру з приводу проведення перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням заробітної плати.

До цього звернення були приєднані довідки прокуратури Івано-Франківської області від 15.10.2019р. №18-248вих19 та від 15.10.2019р. №18-249вих19.

Ці довідки були видані заявникові за посадою прокурора Івано-Франківської області, але містили відомості про підсумковий розмір оплати праці заявника за посадами: прокурора відділу Генеральної прокуратури України у період 01.07.2011р.-31.08.2011р.; заступника прокурора Харківської області у період 01.11.2014р.-30.11.2015р. та 01.12.2015р.-14.07.2016р.; прокурора Івано-Франківської області у період 15.07.2016р.-05.09.2017р. та 06.09.2017р.-31.08.2019р.

Згадана арифметична величина була збільшена на суму індексації у розмірі 8.028,31грн. та поділена на показник невідомого походження та природи - « 60».

Добуток цієї арифметичної дії був визначений прокуратурою області у якості загальної середньомісячної заробітної плати за усіма посадами та усіма періодами служби одночасно.

Повторно до указаної суми підсумкового загального заробітку була додана величина окладу за посадою прокурора Івано-Франківської області - 8.970,00грн., вислуга років у розмірі 40% - 3.588,00грн. та доплата за класний чин - 2.600,00грн.

За рахунок таких арифметичних дій було отримано показник місячної заробітної плати за невідомою посадою, але у розмірі 79.397,91грн.

30.01.2020р. за зверненням заявника пенсійним органом було прийнято рішення №1027 (№963300179999/38), яким відмовлено у перерахунку пенсії.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення такого управлінського волевиявлення послугувало судження пенсійного органу про те, що Урядом України не затверджено порядку перерахунку пенсій, призначених прокурорсько-слідчим працівникам, а також законодавством не затверджено форми довідки для перерахунку.

Не погодившись із правомірністю відмови пенсійного органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас із цим, спеціальною нормою права стосовно правовідносин з приводу пенсійного забезпечення прокурорів є: до 14.07.2015р. - положення ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у редакції Закону України від 26.11.1993р. №3662-ХІІ, а з 15.07.2015р. - ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII.

При цьому, у первинній редакції ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у редакції Закону України від 26.11.1993р. №3662-ХІІ умовою для перерахунку раніше призначених пенсій була подія підвищення заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників.,

Однак, у подальшому ч.18 ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ була викладена у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII і набула наступного вигляду: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.».

Після утрати чинності нормами Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ (14.07.2015р.) правовідносини з пенсійного забезпечення прокурорсько-слідчих працівників почали регламентуватись ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII, у первинній редакції якої було зазначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

У подальшому, Законом України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII була викладена у редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом першим резолютивної частини рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(II)/2019 "У справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII" (далі за текстом - Рішення №7-р(II)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У силу п.2 резолютивної частини Рішення положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення №7-р(II)/2019 було установити такий порядок виконання: - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.

Отже, дія ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у первинній редакції була відновлена з 13.12.2019р.

Спірні ж правовідносини з приводу перерахунку пенсії заявника склались після цієї дати - 28.01.2020р. і охоплюють собою два часові проміжки, а саме: період 01.07.2011р.-12.12.2019р. та період 13.12.2019р.-28.01.2020р.

Як вже зазначалось судом вище, у ці проміжки часу правовідносини з приводу перерахунку пенсій, призначених прокурорсько-слідчим працівникам регламентувались: положеннями ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у редакції Закону України від 26.11.1993р. №3662-ХІІ - до 01.01.2015р., положеннями ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII до - 14.07.2015р.; положеннями ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у первинній редакції; положеннями ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII у період 15.07.2015р.-12.12.2019р.; і лише з 13.12.2019р. положеннями ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у первинній редакції.

Відтак, наведений у позові довід заявника про те, що до усього періоду часу 01.07.2011р.-28.01.2020р. підлягають застосуванню ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ є юридично неспроможним, адже положення ст.501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ втратили чинність 14.07.2015р. і з цієї календарної дати не урегульовують подальших відносин із пенсійного забезпечення.

Застосування до усього періоду часу 01.07.2011р.-28.01.2020р. норм ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у первинній редакції також є неможливим, так як за загальним правилом застосування закону у часі, закон діє, зокрема, до настання події винесення Конституційним Судом України рішення про невідповідність такого закону Конституції України.

Відносно положень ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у редакції Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII рішення Конституційного Суду України про невідповідність Конституції України було видано 13.12.2019р., а відтак до цієї дати застосування норм цього закону є правомірним.

Продовжуючи розгляд справи суд відмічає, що з огляду на положення ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII з урахуванням рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019р. №7-р(II)/2019 у спорі з приводу перерахунку пенсії прокурора у відставці до предмету доказування входять обставини: 1) обіймання заявником певної посади у штаті органу прокуратури перед звільненням у відставку або перед призначенням пенсії у разі продовження служби; 2) існування такої ж (або аналогічної чи прирівняної) посади у штаті органу прокуратури на момент настання події підвищення заробітної плати; 3) прийняття компетентним суб`єктом права рішення про підвищення заробітної плати усім працівникам прокуратури аналогічної категорії; 4) отримання діючим працівником прокуратури підвищеної заробітної плати за виконання роботи у межах конкретного календарного місяця.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, оскільки під час розгляду звернення заявника пенсійний орган керувався явно та однозначно юридично неспроможними мотивами, позаяк не взяв до уваги факт винесення Конституційним Судом України від 13.12.2019р. №7-р(II)/2019 та факт відновлення з 13.12.2019р. дії ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у первинній редакції.

Використаний пенсійним органом мотив відсутності законодавчо затвердженої форми довідки суд визнає проявом надмірного формалізму, адже у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» письмовий документ про оплату винагороди прокурорсько-слідчому працівнику за рахунок коштів Державного бюджету України може бути складений у будь-якій довільній формі, що не позбавляє такий документ юридичної сили і доказовості.

Тому, вчинена пенсійним органом у спірних правовідносинах відмова підлягає визнання протиправною.

Однак, у даному конкретному випадку протиправність відмови адміністративного органу не спричиняє автоматичного набуття заявником права на перерахунок пенсії, адже і доводи громадянина є помилковими.

Так, за змістом ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у первинній редакції право на перерахунок раніше призначено пенсії набувається особою у тому разі, коли діючий прокурорсько-слідчий працівник (за тією посадою, з якої був звільнений у минулому пенсіонер або за тією посадою, під час обіймання якої була призначена пенсія) унаслідок прийняття загальнонормативного рішення починає отримувати підвищену заробітну плату.

Між тим, матеріалами справи спростовується подія призначення заявнику пенсії у зв"язку із звільненням у відставку з посади прокурора області або під час обіймання посади прокурора області.

Матеріалами справи також спростовується і факт збільшення розміру оплати праці за конкретною посадою прокурорсько-слідчого працівника, а можливості проведення підсумкових розрахунків у межах декількох посад законом не передбачено.

Отже, заявник може мати право на перерахунок раніше призначеної пенсії у тому випадку, коли за посадою, яку обіймав заявника на момент призначення пенсії після 13.12.2019р. відбулось збільшення розміру винагороди.

Окремо суд зауважує, що у даному конкретному випадку у довідці регіональної прокуратури зазначено не заробітну плату прокурора області за конкретний календарний місяць (що і є розрахунковою базою для обчислення збільшеної пенсії), а проведено підсумкові підрахунки усієї винагороди заявника за період часу з моменту призначення пенсії та на різних посадах з подальшим діленням отриманого арифметичного значення на 60.

Проте, цей показник за своєю правовою природою не може бути кваліфікований у якості місячної заробітної плати.

Також суд зауважує, що у контексті ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII та ст.ст.2, 15 Закону України «Про оплату праці» слід розрізняти премію, яка виплачується одразу усім працівникам на виконання приписів відповідного акту права нормативного характеру (котрий стосується одразу усіх осіб однієї категорії без виключення, тобто має місце подія постійного/перманентного підвищення розміру винагороди за працю безвідносно до результатів роботи) від премії, яка разово виплачується конкретному працівникові у якості матеріального стимулу індивідуального заохочення за певний звітний період шляхом видання індивідуального акту права (зокрема, шляхом видання наказу про призначення премії за виконання конкретної роботи або за підсумками службової діяльності у конкретному звітному періоді часу).

Оскільки у спірних правовідносинах пенсійний орган не надав юридичної оцінки усім юридично значимим факторам, то Управління слід обтяжити обов`язком повторно розглянути по суті звернення заявника від 28.01.2020р.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами і оцінивши ці докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк керувався юридично неспроможними мотивами.

Тому, оскаржене рішення підлягає скасуванню із покладенням обов`язку продовжити розгляд по суті звернення заявника з урахуванням висновків даного рішення суду.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2020р. №1027.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ., код НОМЕР_2 ) з приводу перерахунку пенсії від 28.01.2020р.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ., код НОМЕР_2 ), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місце знаходження - м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ - 14099344) частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева