Рішення № 88619519, 06.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

06 квітня 2020 р. № 520/1177/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області (61002, м.Харків, вул.Чернишевського, буд.26, код ЄДРПОУ 34468472) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради №72-к/тр від 20.05.2019 "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради при розрахунку стажу ОСОБА_1 включити до стажу державної служби періоди служби в органах МВС України: з 10.06.1996 року по 01.07.1998 року, та з 29.03.2004 року по 22.12.2004 року;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради компенсувати не отриману ОСОБА_1 заробітну плату у зв`язку з прийняттям неправомірного наказу Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради №72-к/тр від 20.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.05.2019 року відповідач прийняв наказ №72-к/тр від 20.05.2019 про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 . Спірний наказ позивач вважає незаконним, так як відповідач не вірно розрахував стаж державної служби, зокрема, на думку позивача, служба в ОВС повинна зараховуватись до стажу державної служби, оскільки, йому присвоєно спеціальні званні міліції, а підрозділи, в яких працював позивач, входять до структури МВС України. Також, позивач вказував, що Методика щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, суперечить приписам Постанови КМ України №283 від 03.05.1994 року "Про порядок обчислення стажу державної служби".

Ухвалою суду від 30.01.2020 року відкрито прощене провадження у справі за правилами ст.257-262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача - Департаментом адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області, надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що періоди служби позивача в органах внутрішніх справ з 10.06.1996 по 01.07.1998 на посаді інженера служби упровадження АСУ дорожнього руху при УДАІ УМВС у Харківській області та з 29.03.2004 по 22.12.2004 - на посаді старшого інженера відділення ДАІ упровадження та експлуатації АСУ дорожнім рухом при УМВС у Харківській області не відносяться до служби в апараті ОВС, тому підстави для зарахування їх до стажу державної служби відсутні. Таким чином, наказ №72-к/тр від 20.05.2019 прийнятий у відповідності до норм чинного законодавства України, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 10.06.1996 по 29.07.2016 року проходив службу у підрозділах, які входили до структури Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції України, а саме:

з 10.06.1996 по 01.07.1998 року - Інженер служби упровадження АСУ дорожнього руху при УДАІ УМВС України в Харківській області;

з 01.07.1998 по 29.03.2004 року - Інженер групи організації дорожнього руху відділу нагляду за перевезенням небезпечних вантажів та стану доріг УДАІ УМВС України в Харківській області;

з 29.03.2004 по 22.12.2004 року - Старший інженер відділення ДАІ упровадження та експлуатації АСУ дорожнім рухом при УМВС України в Харківській області;

з 22.12.2004 по 05.09.2006 року - Старший інспектор відділу нагляду за перевезеннями небезпечних вантажів та станом доріг УДАІ УМВС України в Харківській області;

з 05.09.2006 по 04.09.2007 року - Інспектор відділу організації дорожнього руху УДАІ УМВС України в Харківській області;

з 04.09.2007 по 12.07.2011 року - Старший інспектор відділу організації дорожнього руху УДАІ УМВС України в Харківській області;

з 12.07.2011 по 06.11.2015 року - Старший інспектор відділу організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних доріг УДАІ ГУМВС України в Харківській області;

з 07.11.2015 по 29.07.2016 року - Інспектор управління превентивної діяльності ГУ НП в Харківській області.

Згідно довідки кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області №12/327/1463 від 14.05.2019, посади які обіймав позивач за період проходження служби в структурі Міністерства внутрішніх справ та Національної поліції України відносились до посад середнього і старшого начальницького складу міліції та поліції (а.с.13).

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №264 о/с від 29.07.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Стаж служби в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає - 20 років 01 місяць 18 днів, у календарному обчисленні, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та для призначення пенсії складає - 22 роки 06 місяців 14 днів, час навчання - 02 роки 04 місяці 26 днів, у пільговому обчисленні - немає (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, розпорядження Харківського міського голови №510/2к від 18.04.2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду адміністратора відділу адміністративних послуг Управління адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради.

Наказом Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради №72-к/тр від 20.05.2019 позивачу визначено стаж станом на 24.03.2016 року - 17 років 04 місяці 04 дні (а.с.8).

Вважаючи, що відповідач неправильно обрахував при встановлені надбавки стаж позивача, до якого безпідставно не ввійшли періоди служби в ОВС з 10.06.1996 року по 01.07.1998 року, та з 29.03.2004 року по 22.12.2004 року (2 роки 8 місяці 4 дні), позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить касувати спірний наказ та зарахувати відповідні періоди до стажу державної служби.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ст. 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ (далі - Закон №889-VІІІ), який набрав чинності з 01 травня 2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до п.10 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

На підставі п. 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

Вказаний Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що позивач був звільнений з лав Національної поліції України 29.07.2016 року, тобто після втрати чинності Порядку №283. Таким чином, стаж державної служби позивача має обчислюватися відповідно до ст.46 Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229.

Відповідно до ч.4 Порядку №229 від 25.03.2016 року, стаж державної служби обчислюється відповідно до ч.2 ст.46 Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу".

Згідно п.7 ч.2 ст.46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 року, до стажу державної служби зараховуються зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до ст.16 Розділу VІ "Служба в міліції" Закону України "Про міліцію", який був чинний на час проходження позивачем служби, особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В довідці кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області №12/327/1463 від 14.05.2019 зазначено, що періоди служби позивача з 01.07.1998 по 29.03.2004 та з 22.12.2004 по 06.11.2015 відносяться до служби в апараті органів внутрішніх справ. Також в даній довідці вказано, що посади, які обіймав ОСОБА_1 , в тому числі й за спірний період з 10.06.1996 по 01.07.1998 та з 29.03.2004 по 22.12.2004, відносяться до посад середнього і старшого начальницького складу міліції. Крім того, позивачу, наказом МВС України від 31.07.1996 року №349 о/с було присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу "лейтенант міліції", наказом Управління МВС України у Харківській області №122 о/с від 01.10.1997 року - "старший лейтенант міліції", наказом Управління МВС України у Харківській області №176 о/с від 01.12.2000 року - "капітан міліції", спеціальне звання старшого начальницького складу міліції "майор міліції" присвоєно наказом Управління МВС України у Харківській області №278 о/с від 31.12.2004, спеціальне звання старшого начальницького складу поліції "майор поліції" присвоєно наказом Головного управління Національної поліції у Харківській області від 07.11.2015 №51 о/с (а.с.13).

З викладеного вище вбачається, що позивач перебував на відповідних посадах з присвоєнням спеціальних звань міліції, які не відноситься до молодшого начальницького складу відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України №3135-12 від 22.04.1993 року "Про спеціальні звання, формений одяг та знаки розрізнення в органах внутрішніх справ України".

Таким чином, враховуючи вимоги ст.46 Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, суд доходить висновку про те, що періоди служби позивача в органах МВС України: з 10.06.1996 по 01.07.1998 та з 29.03.2004 по 22.12.2004 мають бути включені до стажу державної служби .

Однак, Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області в порушення наведених вимог Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 , обраховуючи стаж державної служби періоди з 10.06.1996 по 01.07.1998 та з 29.03.2004 по 22.12.2004, не зарахувало до стажу державної служби позивачу з посиланням на те, що позивач обіймав посади начальницького складу органу внутрішніх справ, що не належали до апарату органів внутрішніх справ з посиланням на пункт 3.1.2 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, що затверджена наказом Головного управління державної служби України, Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2007 №270/551, постановою правління Пенсійного фонду України від 12.10.2007 №18-10 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.11.2007 за № 1243/14510).

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме вимоги Закону України "Про державну службу" та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 229, а не пункти Методики, оскільки Закон має вищу юридичну силу. Методика прийнята на виконання вимог закону та передбачає технічну процедуру реалізації таких вимог. Крім того, на момент обчислення відповідачем стажу позивача вказана методика втратила чинність з 14.06.2016.

Неврахування відповідачем до стажу державного служби періодів роботи позивача з з 10.06.1996 по 01.07.1998 та з 29.03.2004 по 22.12.2004 призвело до прийняття відповідачем протиправного наказу №72-к/тр від 20.05.2019 "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal проти Об`єднаного королівства" (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі "Афанасьєв проти України").

Виходячи з вищевикладеного та з метою повного та належного захисту прав позивача суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування наказ Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради №72-к/тр від 20.05.2019 "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 та зобов`язання Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради при розрахунку стажу позивача включити до стажу державної служби періоди служби в органах МВС України: з 10.06.1996 року по 01.07.1998 року, та з 29.03.2004 року по 22.12.2004 року.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про державну службу" надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, позовна вимога в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача компенсувати не отриману ОСОБА_1 заробітну плату у зв`язку прийняттям неправомірного наказу, задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не може вирішувати спір на майбутнє, адже захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси особи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради №72-к/тр від 20.05.2019 "Про встановлення надбавки за вислугу років ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку виконавчого комітету Харківської міської ради при розрахунку стажу ОСОБА_1 включити до стажу державної служби періоди служби в органах МВС України: з 10.06.1996 року по 01.07.1998 року, та з 29.03.2004 року по 22.12.2004 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко