Рішення № 88619254, 01.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/452/20

01 квітня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (надалі, відповідач), в якому просив визнати бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на запит на інформацію позивача 22.01.2020 протиправною, зобов`язати відповідача надіслати на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів виконавчого провадження, відкритого на підставі заяви запитувача про примусове виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2019 у справі №500/911/19.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача з запитом на інформацію, проте відповіді не отримав. Позивач вважає, що відповідач порушив право позивача на доступ до публічної інформації, у зв`язку з чим просив задовольнити даний позов повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на позов. Вважає, що згідно запиту ОСОБА_1 можна дійти висновку про неналежне оформлення його до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації". Вказав, що незважаючи на це, державний виконавець надіслав сканкопії ВП 60943465 на вказану електронну адресу Білобороді К.І. 28.01.2020 о 10 год 35 хв., тобто на четвертий день з моменту отримання листа - запиту. У зв`язку із наведеним, просив відмовити у задоволенні даного позову.

У відповідності до частини п`ятої ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотань про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Таким чином, суд здійснює розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що позивач 22.01.2020 звернувся до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) із запитом на інформацію, в якому просив надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів виконавчого провадження, відкритого на підставі заяви запитувача про примусове виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2019 у справі №500/911/19.

Не отримавши відповідь на запит, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України "Про інформацію", ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

При цьому, частиною 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (зі змінами та доповненнями) (надалі, Закон №2939) передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 10 Закону №2939, кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Системний аналіз норм вказаного закону дає підстави вважати, що доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації - у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

Також, статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" забезпечено право запитувача інформації на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації. Відповідно до частини 2 наведеної статті встановлено, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у запиті на інформацію просив надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів виконавчого провадження, відкритого на підставі заяви запитувача про примусове виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2019 у справі №500/911/19.

Суд вважає, що за своїм змістом вказаний запит відповідає вимогам ст.19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Представником відповідача додано до матеріалів справи викопіювання з електронної скриньки відповідача про надсилання запитуваних позивачем матеріалів, у зв`язку з чим суд приймає до уваги твердження представника відповідача про надіслання державним виконавцем сканкопій ВП 60943465 на вказану електронну адресу Білобороді К.І. 28.01.2020 о 10 год 35 хв.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, розглядаючи запит позивача від 22.01.2020, Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) діяв на підставі та з дотриманням встановленого законами України порядку, використавши свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Відповідь відповідача від 28.01.2020 на запит позивача, на думку суду, є обґрунтованою, вичерпною і прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, та була надіслана на електрону адресу позивача у встановлений законодавством термін.

З наведеного мотиву, на переконання суду, у спірному випадку відсутня бездіяльність відповідача, та оскільки Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надано відповідь на запит позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 квітня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.